Багато овочевих рослин — огірки, помідори, перець, кабачки, гарбузи, кавуни, дині, квасоля — теплолюбні. Вони погано реагують на зниження температури до 5-7°С тепла. Добре витримують тривале похолодання, навіть до 1-2°С, капуста, морква, петрушка, редиска, цибуля, часник, горох, кріп. Вирощування рослин у невластивій їм зоні підсилює їхню сприйнятливість до хвороб.
Усі овочеві культури, особливо огірки, помідори, перець, дині, кавуни вибагливі до світла. Щоб рослини добре освітлювалися, потрібно своєчасно видаляти зайві, знищувати бур’яни.
Агротехнічні заходи, що забезпечують нормальний розвиток рослин: поливи, підживлення добривами, своєчасне видалення бур’янів підвищують їхню стійкість до хвороб. У теплицях дуже важливо забезпечити для овочевих культур оптимальні температуру, вологість повітря і ґрунту.
Під час вирощування у відкритому ґрунті погодні умови нерідко спричиняють ураження рослин хворобами. Зокрема, на помідорах у вологу теплу погоду інтенсивно розвивається фітофтороз. На плодах утворюються великі коричнево-бурі розпливчасті плями, які поступово охоплюють увесь плід. За сухої й спекотної, з рідкими дощами, погоди на листі з’являються округлі, діаметром до 7 мм, коричневі, з чітко вираженою зональністю плями, що спричиняються макроспоріозом. На плодах це захворювання проявляється у вигляді заглиблених плям.
Підвищена температура й часті опади сприяють поширенню чорної бактеріальної плямистості. Уражуються всі надземні частини рослини. На черешках і стеблах плями чорні, видовжені, на плодах — чорні, нерідко опуклі, іноді неправильної форми.
За нестачі кальцію, різких коливань вологості повітря й ґрунту зелені плоди або ті, що достигають, уражуються верхівковою гниллю. На верхівці плоду чи біля неї з’являється водяниста, пласка чи заглиблена, з концентричними кругами пляма, яка швидко темніє. Плід стає твердим, потім розм’якшується, перетворюючись на буру безструктурну масу. Уражені помідори швидко достигають.
З моменту зав’язування і наливання плодів до їхнього достигання в разі нестачі вологи рослини через кожних три-чотири дні потрібно поливати. При нерегулярних поливах затримується формування плодів, і вони уражуються верхівковою гниллю. Наприкінці вегетації поливають раз на тиждень.
Якщо погодні умови сприятливі для розвитку фітофторозу і на листі та стеблах з’являються коричневі плями, що нерідко покривають всі лопаті листка, рослини профілактично обробляють одним з таких препаратів: 1%-ною бордоською рідиною, суспензією 90%-ного змочуваного порошку хлорокису міді (норма витрати — 40 г на 10 л води), 80%-ного змочуваного порошку поліхому — 40 г, 75 і 80%-го змочуваного порошку полікарбацину — 40 г.
Можна користуватися також мідно-мильною емульсією (20 г мідного купоросу і 200 г мила). Ці препарати ефективні також у боротьбі з макроспоріозом, чорною бактеріальною плямистістю тощо.
Для гарбузових культур — огірків, динь, гарбузів здебільшого у південних областях, а в спекотні роки — в інших велику небезпеку становить борошниста роса. На листі й стеблах з’являються, швидко збільшуючись у розмірах, білі та сіруваті плями. Листя буріє й засихає. Плоди не уражуються, але у хворих рослин вони дрібні, несоковиті.
Гарбузові так само, як і деякі інші культури, ослаблені несприятливими умовами (протягами, поливами холодною водою), часто уражуються білою гниллю. Біля основи стебла, в місцях розгалужень, тканина стає прілою, інколи вкривається білим ва-топодібним нальотом. Рослини втрачають тургор, в’януть.
У теплицях за умов зниженої температури (нижче 15°С) і високої вологості (92-97%) великої шкоди огіркам завдає оливкова плямистість. На плодах виступають мілкі водянисті плями. Вони зливаються й утворюють великі, неправильної форми виразки. На ураженій тканині помітний оливковий наліт з жовтуватими крапельками, що швидко тверднуть. У дощову теплу погоду (22-27°С) і при рясних росах огірки, дині, кавуни часто страждають від антракнозу. На черешках і листках з’являються не різко обмежені жовто-бурі округлі плями діаметром 2-3 см.
Характерні ознаки антракнозу на плодах — округлі бурі або навіть чорні (на кавунах) заглиблені плями — виразки. За високої вологості на плямах можна побачити розміщені концентричними колами рожеві або червонувато-жовті подушечки.
У разі появи на огірках і баштанних культурах ознак захворювань їх обробляють 1%-ною бордоською рідиною.
Якщо виявлено поодинокі вогнища борошнистої роси, уражене листя видаляють. При подальшому поширенні інфекції огірки, кабачки, кавуни, дині, гарбузи обприскують суспензією колоїдної сірки.
Проти борошнистої роси можна використовувати настій гноївки і сінної потерті. Для його приготування одну частину гноївки або сінної потерті (трухи) заливають трьома частинами води, настоюють 3 дні. Перед застосуванням рідину розводять водою (1:3) і проціджують. Обприскують рослини увечері або в хмарну погоду, обов’язково з обох боків листків.
М’які, злегка ослизлі частини рослин, уражені білою гниллю, вирізують, захоплюючи частину здорової тканини. Місця зрізів присипають вапном, товченим вугіллям або крейдою.
Рослини не можна поливати холодною водою. Коли температура знижується, поливати слід рідше, щоб не перезволожити ґрунт.
Посіви цибулі у період вегетації оглядають через кожних два-три дні.
Якщо виявлено рослини з ознаками несправжньої борошнистої роси — пожовклими на кінчиках, гофрованими листками, змієподібними насінниками, сірувато-фіолетовим нальотом, їх потрібно видалити. Через 5-7 днів прочистку повторюють.
У вологу погоду з помірною температурою повітря наростання хвороби відбувається інтенсивно. Щоб затримати її розвиток, рослини обприскують 1%-ною бордоською рідиною, суспензією хлорокису міді (40 г на 10 л води). Обробку повторюють через кожних 7-10 днів. Забороняється обприскувати цибулю на перо. За сухої спекотної погоди розвиток хвороби призупиняється, а з настанням вологої — поновлюється.
У капусти різного віку на верхньому боці листків часто з’являються жовті розпливчасті плями, на нижній — слабкий білуватий або сіруватий наліт. Це — ознаки несправжньої борошнистої роси. Особливо небезпечна хвороба для розсади в парниках. Після висаджування у ґрунт розвиток хвороби призупиняється за кращого провітрювання рослин.
Якщо на розсаді з’являється несправжня борошниста роса, її три-чотири рази обпилюють меленою сіркою (3 г на 1 м2) і прискорюють висаджування в поле. Перед цим розсаду підживлюють аміачною селітрою.
Для підвищення стійкості капусти рекомендується підгортати рослини, особливо після поливу і підживлення. Це сприятиме утворенню додаткових коренів.
Велике значення має і боротьба з шкідниками капусти, оскільки пошкоджені комахами рослини частіше хворіють. Проти весняної капустяної мухи висаджену розсаду обприску-ють10%-ним концентратом емульсії або 10%-ним змочуваним порошком карбофосу (60 г на 10 л води). Цей препарат ефективний також і проти інших сисних та листогризучих шкідників капусти.
Капусту, огірки, моркву, бобові пошкоджують слимаки. Вони об’їдають листя й проробляють глибокі смуги у коренеплодах. їхнє тіло видовжене, веретеноподібне, вкрите світлим слизом. Слимаки віддають перевагу долішнім митцям з густим рослинним покривом. Живеться переважно вночі. Проти цих шкідників на ділянці можна розкладати зволожені старі мішки, шкірки гарбузів, кабачків, шматочки буряків, картоплі. Вдень, коли слимаки ховаються під ними, їх збирають і знешкоджують. Ґрунт, де є слимаки, обробляють гашеним вапном (15-20 г/м2).
Овочівники-аматори повинні суворо дотримуватися строків останніх обробок, оскільки препарати можуть накопичуватися в рослинах, отож, потрібен час, аби вони встигли розкластися до збирання врожаю.
Застосування бордоської рідини припустиме не пізніше, ніж за15 днів до збирання врожаю, сірки колоїдної — за один день, натрію фосфорнокислого, полікарбацину, хлорокису міді — за 20 днів. Плоди, оброблені сіркою, після збирання слід ретельно помити. Надзвичайно важливо дотримуватися й інших вказаних на етикетках інструкціях щодо строків, норм витрати препаратів.
Порушення цих правил може призвести до опіку листя, до перевищення залишкової кількості препаратів у продукції, забруднення навколишнього середовища.
Особливу увагу потрібно приділити техніці безпеки під час використання хімічних засобів захисту рослин. Працювати з ними потрібно в халатах, гумових рукавичках і в респіраторах. Якщо немає респіратора для захисту органів дихання, можна користуватися пов’язкою з шести шарів марлі та вати. На оброблюваній ділянці не повинно бути людей, окрім тих, котрі зайняті обробкою.
Не дозволяється обпилювати рослини пестицидами з мішків, кульків і обприскувати з лійок та інших примітивних пристосувань.
Обробки краще проводити у ранкові години, в безвітряну погоду, орієнтуючись на рекомендації посівного календаря. Не можна обприскувати рослини перед дощем або відразу після нього. На час обприскування колонки, водопровідні крани, а також культури, що не підлягають обробці, накривають незмочуваним матеріалом, усі вікна та двері житлових приміщень зачиняють.
Після роботи потрібно зняти спецодяг, ретельно вимити руки і обличчя або прийняти душ. Халат і фартух слід випрати в мильно-содовому розчині з додаванням прального порошку.
Апаратуру та ємкості з-під хімікатів промивають розчином пральної соди або хлорного вапна. При цьому потрібно користуватися гумовими рукавицями, респіратором або ватно-марлевими пов’язками.
Усі препарати рекомендується зберігати у спеціально відведеному, недоступному для дітей місці, під замком. Хімічні засоби захисту рослин доцільно тримати в закритих банках з надписом «Отрута».
Значна кількість хімічних препаратів після їхнього застосування залишається на поверхні овочів, тому перед їдою їх потрібно ретельно мити. Овочівникам-аматорам бажано консультуватися у спеціалістів з питань хімічного захисту рослин і суворо дотримуватися чинних інструкцій.
Б.О. Сеник
