Якщо вам вдалося виростити солодкі плоди гарбуза, це ще не означає, що й наступного року вони будуть такими. Адже сорти одного виду легко перезапилюються бджолами. Всі гарбузові поділяються на три види, між якими немає перезапилення, а всередині одного виду воно відбувається дуже легко. Бджоли це зроблять «запросто».
1. Гарбуз твердошкірий з підвидами — звичайний, твердошкірий, кабачки, патисони, крукнеки. Відрізняється від інших видів гарбузових гранчастою огудиною з чіткими борозенками. Листки п’ятилопатеві, від слабо- до сильно розрізаних. Плодоніжка «розгониста». Вся рослина окрита твердими колючими шипами, які добре відчуваються під час збирання врожаю. Насіння кремове, з чіткими рубчиками по краях.
На замітку. Якщо насіння має виражений рубчик, то це звичайний, або твердошкірий гарбуз.
2. Гарбуз великоплідний. Стебло циліндричне, без граней. Листок великий, округлий або ниркоподібний. Вся рослина опушена твердими, але не гострими волосками. Має циліндричну товсту плодоніжку без граней та опушення. Насіння велике, без бокових рубчиків, гладеньке, біле, кремове або світло-коричневе. Кора м’яка, не дерев’яніє, що дає змогу плодам набирати значної маси, іноді до 20— 25 кг. Плоди мають світло-зелене забарвлення, зрідка оранжеве та червоне.
На замітку. Насіння велике, без рубчиків.
До цього виду належать також декоративні сорти Бородавчастий і Грибок. Особливо мені подобається Грибок. Уявіть собі такого пузаня з червоною шапочкою. Щорічно вирощую два кущі. І на Новий рік у мене під ялинкою червоніє весела зграйка.
3. Гарбуз мускатний за своїми ознаками займає проміжне місце між твердошкірими та великоплідними. Стебло округло-гранчасте, листки п’ятилопатеві, слабовиямчасті або ниркоподібні, з білими плямами в кутках жилкування листка. Плоди різноманітної форми: сплюснуті, кулеподібні, овальні, яйцеподібні, перцеподібні, циліндричні з перехватом (звужені посередині). Колір кори, як правило, рожево-брунатний із світлими поздовжніми плямами. Насіння дрібне, середнього розміру, брудно-біле з темним обідком.
На замітку. Невелике насіння з чітко вираженим смугастим рубчиком — це мускатний гарбуз.
Отже, з насінням розібралися. Висадили три сорти гарбуза різних видів і чекаємо врожаю. Тільки, щоб одержати чисте сортове насіння, треба самому запилювати квітки. Бо і в сусідів ростуть гарбузи, а бджоли переносять пилок на відстань до 2 км. Штучне запилення — справа не складна, отож кожен може іі опанувати. Зверху на жіночу квітку, яка ще не розпустилася, надягніть ізолятор. Найпростіший — це паперова самокрутка. Наступного дня ізолятор знімаємо й запилюємо кожну жіночу квітку двома— трьома чоловічими квітками того ж сорту, краще взятими з інших рослин. Відриваємо чоловічу квітку, обриваємо пелюстки і тичинками торкаємося до приймочки. Після запилення знову надягаємо ізолятори (щоб бджола не навідалася) й позначаємо стрічкою. З початку росту невеликого гарбузця ізолятори знімаємо. За таких умов завжди матимете чистосортне насіння. А оскільки будете відбирати кращі екземпляри, то ще й сорт поліпшите, чого я вам і бажаю!
Гарбузи на шпалері
Без проблем вирощують гарбузи овочівники, у яких великий город. Посадив між картоплею — і вся агротехніка. А як бути тим, у кого лише 4 або 6 соток, та ще й під садом, як у мене? Тому гарбузи вирощую на шпалері. Вздовж паркану відвів площу шириною 0,7 м. довжиною 15 м.
Насіння починаю готувати з січня-лютого. Спочатку на 2—3 місяці підвішую загорнуте у папір насіння до батареї опалення. Така повітряно-теплова обробка підвищує схожість і частково знезаражує насіння. Перед сівбою замочую на добу у воді кімнатної температури або 2—3 дні витримую у теплій вологій тирсі чи у вологому рушнику. Висіваю у добре прогрітий (12—15°С) грунт. Якщо посіяти у холодний грунт, воно загниває або з’являються зріджені сходи. Грунт для сівби готую безпосередньо перед висівом насіння. По смузі шириною 70 см розкидаю перегній із розрахунку одне відро на квадратний метр і ретельно перекопую. Після перекопування граблями вирівнюю смугу, щоб не було схилу, бо тоді виникатимуть проблеми з поливанням. Роблю вузьку грядку. Відміряю ширину 55 см. Ставлю по краях кілочки й натягую шнур. По шнуру вздовж обох боків сапкою роблю валки висотою 10 см. Відстань всередині між валками має становити 40 см.
З боків і на відстані 4 м по довжині насипаю такі ж валки. Шпалеру зробив з металевих труб висотою 2 м, відстань між ними 4 м. Зверху приварений прутик і три ряди дроту, який з’єднується через кожні 0.5 м вертикальними перемичками. Виходить сітка з вічками 50×50 см, яка добре витримує важкі гарбузи. Вузька грядка готова Зразу ж уздовж одного валка висіваю насіння з інтервалом 0,5 м. Через 2—3 дні з’являються сходи, починає рости й розгалужуватися основне стебло. Два нижніх пасинки залишаю і разом з основним стеблом підв’язую до шпалери, інші розгалуження вкорочую на два листки. Квітів з’являється багато, але після того, як на кожному стеблі зав’яжеться по два гарбузики, я всі квітки обриваю. Стебла теж прищипую, коли вони сягнуть верхнього прутика. Припинення росту добре впливає на збільшення врожаю. Таким чином, кожна рослина дає по 6 великих гарбузів. А у вас скільки?
Зверніть увагу на полив. Якщо з глибини 5 см візьмете в жменю грунт і стиснете його, а він розсипається, — поливати необхідно. Поливаю шлангом теплою водою з бака. Кінець шланга у 2-3 шари обмотую мішковиною, щоб струмінь не розмивав грунт. Полив припиняю після того, як дзеркало води на всій грядці підніметься на 7 см.
Двічі за вегетацію підживлюю коров’яком (1:10) з розрахунку 2 л такого розчину на рослину. І волога, й поживні речовини постійно перебувають в зоні активного росту коріння. Це сприяє швидкому росту рослин і формуванню високих урожаїв. Міжряддя ніколи не поливаю і не удобрюю, тому зменшується витрата добрив та води, до мінімуму зводяться заходи щодо боротьби з бур’янами.
Одночасно висаджую три сорти різних видів, щоб не було перезапилення:
З великоплідних — Славута, вміст цукру 9—13 %. Національний стандарт серед столових гарбузів України, тобто найкращий сорт. З твердошкірих — Голонасінний, не мас твердої шкірки. З мускатних -Новинка, солодкий сорт, форма плодів циліндрична, з перетяжкою всередині. На нього ще кажуть гарбуз-диня, але це не відповідає дійсності.
Інколи, щоб одержати насіння, культивую сорти Ледь і Кавбудек. Там багато насіння, а олії в ньому — до 40-50 %.
Для кормових потреб можу висаджувати Валок або Кавбуз. Всі ці сорти — вітчизняної селекції.
