Протягом багатьох років вирощую огірки без плівкового укриття, у відкритому грунті на шпалері типу «курінь».
З осені визначаю, де буде грядка. її довжина — 10 м, ширина — 3 м. Попередник — бобові культури, цибуля-ріпка. Після збирання цибулі копаю траншею глибиною 60 см: родючу землю вбік, пісок — за межі ділянки. На дно траншеї вкладаю шар глини товщиною 5—6 см, утрамбовую, потім бур’ян, листя (30—40 см), знову утрамбовую, добре поливаю, засипаю землесумішшю (перегній і родюча земля у співвідношенні 1:1). Грядка піднімається над поверхнею грунту на 30—40 см (до весни вона просяде).
Насіння
На насіння відбираю чотиригранні огірки і тримаю їх на грядці аж до заморозків. Перед настанням їх огірки збираю і тримаю в опалюваному приміщенні до повного достигання. Краї огірка обрізую, насіння вибираю лише із середньої частини плоду. Потім промиваю його й просушую. Для висівання використовую тільки насіння дво-трирічної давнини й старіше.
Попередня підготовка насіння до сівби складається з таких етапів: прогрівання, калібрування, протруювання, пророщування, загартовування.
Прогріваю насіння на сонці протягом двох-трьох днів перед сівбою. Замочую в 3 %-му розчині кухонної солі (3 г на 1О0 г води). Помішуючи, витримую протягом 10 хв. Після цього розчин зливаю. Для подальшої роботи відбираю тільки повноваге зерно, яке опустилося на дно. Кладу його у марлевий мішечок і добре промиваю. Протруюю у розчині марганцевокислого калію темно-фіолетового кольору 20 хв., добре промиваю.
Пророщую у блюдці на марлевому тампоні або у лляній серветці, загорнутій у поліетиленовий пакет. У зволоженому стані витримую насіння протягом двох-трьох діб у теплому місці.
Для загартування у згаданій вище «упаковці», обов’язково вологій, витримую насіння протягом доби в холодильнику, під морозильною камерою, після цього висіваю на підготовлену з осені грядку. Насіння проростає за температури грунту вище 12, росте й розвивається при +20 і вище.
Облаштування грядки
Грядку я розміщую з півночі на південь, тому в другій половині дня можливе затінення. її розміри — 10×3 м, з усіх боків до неї є вільний доступ. Уздовж грядки залишаю доріжку шириною 40—50 см, яка розділяє грядку на дві рівні частини. З країв доріжки на відстані 40—50 см встановлюю два стовпи висотою 2 м, а посередині кожної частини грядки — три стовпи висотою 1 м. Поверх стовпів прибиваю поперечну планку, а з країв ділянок забиваю штирі й натягую на висоті 5—8 см над землею дріт перерізом 2—3 мм. Рама для шпалери готова.
Після висівання огірків на раму натягую дріт або тасьму. Шпалера типу «курінь» дає змогу вільно підходити до грядок під час поливання, обприскування, позакореневого підживлювання, збирання врожаю. Рослини рівномірно освітлюються і продуваються вітром.
Шпалеру необхідно облаштувати до садіння, встановити стовпи, забити штирі, щоб надалі не травмувати сходів. Раму шпалери можна накрити плівкою, це дає змогу висіяти насіння раніше.
Сівба
Насіння на обох ділянках грядки висіваю двома стрічками на відстані 60—70 см (у стрічці) і 100 см — між ними, В лунку кладу по 2—3 зернини. Зауважу, що краї ділянок після остаточного формування грядки мають бути підняті на 3—4 см (надалі це спростить поливання). Насіння загортаю в грунт на 5—8 см, формую лунку.
Сходи з’являються, як правило, на п’ятий—сьомий день, перший справжній листок — на шостий—десятий день після сходів. У цей період необхідно натягнути шпагат. Починаю цей процес із закріплення шпагату на дроті з краю ділянки, обкручую його спереду навколо поперечної планки першого рівня (на висоті 1 м від землі), а потім навколо поперечини другої ділянки (2 м від землі), планки другого рівня другої ділянки — навколо дроту другої ділянки і в зворотному напрямку. Таким чином, на кожній грядці у нижньому рівні утворюються два «напівкурені», на другому — один «курінь» шпалери.
Кущі огірків на шпалері формую так. Якщо зійшли всі три висіяні насінини, одну рослинку, найслабшу, обов’язково видаляю.
Через кожні 15 днів обприскую рослини (огудину) розчином такого складу: на 10 л води столова ложка карбаміду, 3 г борної кислоти, 3 г мідного купоросу і кілька кристаликів марганцевокислого калію. Застосовую також настій деревного попелу, до якого додаю мило. Така технологія дає змогу одержувати здорові плоди без застосування отрутохімікатів.
Збираючи урожай, не забудьте залишити на насіння декілька жовтяків.
С.С.Комягін, м. Київ
