Якось сусід по дачній ділянці пасинкував свої помідори і ніс до компостної ями добрий оберемок пасинків. Зупинив його, попросив віддати мені зелень. Сусід погодився. Отож, посортував ті пасинки (серед них були й такі, що вже мали корінці). Потім підібрав посуд і залив стебла прогрітою на сонці водою. Поставив пасинки у затінок.
Через тиждень майже на кожному пасинку з’явилися корінці, а ті, що були раніше, помітно підросли. Підготував грядку і висадив пасинки у борозенки, пригорнув землею, полив. Через день полив ще раз. А потім задощило і всі пасинки, як один, приживилися й почали рости. А ще через кілька днів на окремих рослинах з’явився цвіт.
Мушу зізнатися, що поспішаючи, не все передбачив. Рядки помідорів виявилися дещо загущеними. Але якраз так, що, коли одну рослину видалити, відстань між двома сусідніми в рядку становитиме 45-60 см. А з викопаних з грудкою землі і перенесених пасинків вийшло додатково ще два рядки помідорів. Ямки ж на місці рослин використав для поливу. За такого способу не утворюється кірка й не спікається грудка землі навколо рослини.
Проминуло ще кілька днів, і нова плантація зажевріла цвітом. Рослини помітно підросли, розгалузилися і мало чим відрізнялися від висаджених навесні. А рівно через місяць після садіння пасинків на кущах з’явилися перші плоди. Додатковий урожай був непоганим: по 3-4 плоди на кожній плодоніжці.
Примітив таке. Якщо пасинок заплодоносить на кущі, на ньому виростають один-два плоди. А коли його зрізати, вкоренити й відсадити, сформувати в окрему рослину, на ній виростає 3-4 плодоніжки. На кожній з них зав’язується по 4-5 плодів. От і рахуйте, яким буде додатковий урожай, якщо пасинки раціонально використати.
Свого врожаю не обліковував. Але переконаний, що він був не набагато менший від одержаного з весняних насаджень. А що змістився час достигання і збирання плодів, то це якраз доречно: коли закінчується період збирання основного врожаю, настає строк збирання додаткового.
Наступного року таким способом укорінив і використав пасинки на розсаду з власних помідорів. Вийшло непогано: площа під культурою збільшилася удвічі, урожай — теж. А середньостиглі сорти плодоносили аж до приморозків.
Відтоді пасинки використовую щороку. Жодної рослини не викидаю. Відбираю міцніші, добре розвинуті пасинки завдовжки 20 см і більше, обриваю на них листя, вкорінюю, а потім висаджую, переважно з нахилом уздовж рядка.
Виходить добре й ефективно. Бо, коли порівняти затрати праці на вирощування розсади з насіння і розсади з пасинків, то останні втричі менші.
Інші сорти і культури
Крім помідорів, в такий спосіб вирощував розсаду баклажанів, солодкого перцю, а оскільки ці культури рідко утворюють пасинки, то брав окремі бокові гілки, на яких здебільшого буває один-два плоди, як правило, невеликі. А коли таку гілку вкоренити й відсадити, то плодів вона дає значно більше і набагато кращих. У цьому переконався на власному досвіді.
Трапилося так, що на досить гарному кущі солодкого перцю сорту Отахава японської селекції хтось відчахнув дві бокові гілки з квітками і зав’яззю. Вкоренив ті гілки і висадив на грядку. Днів через десять рослини активно пішли в ріст, зацвіли і дали досить непогані плоди.
Особливої уваги заслуговує сорт помідорів Ефемер. Це — партенокарпічний ранній сорт, з коротким вегетаційним періодом: від сівби насіння і до появи плодів минає лише три місяці. Це дає змогу вирощувати два врожаї Ефемера за сезон, якщо в червні вдруге висіяти насіння на розсаду.
Безперервним буде плодоношення цього сорту, коли, крім основних рослин, використати пасинки чи вкорінити гілки Ефемера. Через місяць вони дадуть урожай. Таким чином протягом сезону сорт може дати чотири врожаї: навесні та влітку, влітку й восени, якщо рослини добре і вчасно доглянути.
Саме такий урожай цього сорту помідорів я одержав на балконі п’ятого поверху. Перші плоди Ефемера достигли наприкінці травня, з гілок і пасинків — у липні, третій з насіння — наприкінці серпня — у вересні. Четвертий урожай пасинки дали в середині жовтня і плодоносили, поки не почорніло листя.
На мою думку, досвід використання пасинків на розсаду заслуговує на увагу. Він цінний тим, що, по-перше, збільшується загальна кількість плодоносних рослин, а відтак і врожай. По-друге, скорочується час і затрати праці на вирощування розсади (з пасинків). По-третє, раціонально використовується земельна площа, якої здебільшого обмаль на дачних наділах. Укорінені пасинки можна висаджувати не тільки на окремій грядці, а й на вільних місцях між іншими культурами.
Нарешті, відібрані здорові, не уражені фітофторою пасинки ростуть і плодоносять до пізньої осені. А щодо сортів помідорів, то для пасинкування найкращі: ранні — Ізгой, Кірша, Золота королева, Тигрела та інші; середньостиглі — Огородник, Рожевий штамбовий, Яблунька Росії, а також районовані місцеві сорти.
Та чи не найкраще все ж вдається Ефемер. Для розсади (з гілок та пасинків) цей сорт, мабуть, неперевершений. Та й плоди дає досить гарні.
Г.А.Скоряк
