Синенькі — так лагідно прозвали в народі чудові плоди баклажанів, цієї теплолюбної рослини, яка разом з перцем, фізалісом, помідорами і картоплею належить до родини пасльонових. Їхня батьківщина — Індія. Перш ніж потрапити до України, вони зробили довгу подорож через країни Близького Сходу до Південної Європи.
Цінність баклажанів
У чому ж полягає цінність баклажанів, окрім високих смакових якостей? Вони дуже корисні при серцево-судинних захворюваннях, набряках, подагрі та хворобах печінки. Вживання баклажанів сприяє виведенню з організму холестерину і запобігає захворюванню на атеросклероз. Дуже корисні ці овочі повним людям, тому що рослинний білок, вуглеводи і мінеральні солі позитивно впливають на обмін речовин в організмі і слугують для профілактики ожиріння.
В останні роки вчені відкрили нові дивовижні властивості цього овочу — протипухлинну дію, активний вплив на залози внутрішньої секреції, виведення радіонуклідів, а також регулювання кислотного балансу.
Тому «синенькі» необхідно вирощувати на кожній ділянці: вони принесуть користь всій вашій родині.
Особливості вирощування
Хоча це не зовсім просто в наших умовах, оскільки баклажани — однорічна тепло- й вологолюбна рослина з тривалим (від 100 до 180 днів) вегетаційним періодом. Вони нормально ростуть і розвиваються у відкритому ґрунті тільки на півдні, а в центральних та північних районах — у плівкових теплицях.
Останнім часом попит на баклажани помітно зріс і зусиллями вчених-селекціонерів ця культура «просунулася» далеко на північ, де дуже ранні сорти з коротким вегетаційним періодом можна вирощувати й у відкритому ґрунті. Вони встигають сформувати повноцінний урожай і відплодоносити як у центральних, так і в північних областях України. Саме такі сорти — Вератик, Баклан і Суклейський селекції Придністровського НДІ сільського господарства (м. Тираспіль) я вже шостий рік вирощую на своїй дачній ділянці. Навіть у не надто сприятливі для вирощування овочів роки вони мене не підводять. Незважаючи на холодну і затяжну весну, дуже сухе й жарке літо, мені та моїм колегам-городникам, з якими я ділився насінням, навіть в умовах північних регіонів України вдалося отримати непоганий урожай.
Сорти баклажанів
Вератик — ранній сорт, період від сходів до збирання врожаю становить 115-119 днів, а до насіннєвої стиглості – 150-158 днів. Рослина розлога, висотою 45-70 см. Плоди темно-фіолетові, блискучі, масою 165-185 г, прямої і грушоподібної форми. Шкірочка тоненька, м’якуш білувато-зелений, щільний, без гіркоти. Насінники прямі, жовто-коричневого і коричневого забарвлення. Маса плоду в біологічній стиглості – 310-760 г.
Баклан — ранній сорт, період ви появи масових сходів до першого збирання плодів 125-130 днів. Плоди кубоподібні, масою 240-300 г. темно-фіолетові у фазі технічної стиглості.
Суклейський — ранній сорт, період від появи масових сходів до першого збирання плодів у середньому становить 135 днів, а до насіннєвої стиглості – 150-172 дні. Плоди темно-фіолетові, майже чорні, блискучі, в технічній стиглості сягають довжини від 15 до 22 см, маса 215-260 г. Шкірочка тоненька, м’якуш білувато-зелений, щільний, без гіркоти. Насінники прямі, коричневого забарвлення. Маса у біологічній стиглості – 270-620 г.
Агротехніка вирощування ранніх баклажанів
Агротехніка вирощування ранніх баклажанів дещо схожа на агротехніку солодкого перцю, але є деякі відмінності, які необхідно враховувати. Беручи до уваги те, що розсада баклажанів має тривалий період вирощування (80-90 днів), насіння на розсаду висіваю наприкінці лютого — на початку березня. Попередньо знезаражую його, витримуючи 20 хв. у гарячій (50°) воді, а потім 15-20 хв. — в однопроцентному розчині марганцівки.
Ґрунтосуміш, якою наповнюю розсадні ящики, складається з дернового ґрунту, торфу (або перегною) і піску (2:1:1). Лінійкою роблю борозенки глибиною 1,5-2 см на відстані 5 см одна від одної. Насіння висіваю через 2-З см. Потім поливаю ґрунтосуміш теплою водою з марганцівкою, ящик накриваю плівкою або склом і ставлю в тепле місце (температура — не нижче 23-25°). Через 6-8 днів з’являються сходи. Плівку (скло) знімаю, а розсадний ящик переношу на найбільш освітлене місце. У перший тиждень життя сіянцям необхідно більше світла, ніж тепла. Підтримую температуру 15-16°.
У період вирощування розсаду регулярно поливаю, не припускаючи пересихання ґрунту, 2-3 рази підживлюю розчином пташиного посліду (1:20), коров’яку (1:10) або мінеральними добривами — 75 г суперфосфату, 25 г сечовини і 25 г калійної солі на 5 літрів води.
У відкритий ґрунт висаджую 80-90-денну розсаду наприкінці третьої декади травня, коли мине загроза заморозків. Готова до висаджування розсада повинна мати висоту 10-12 см і 6-8 справжніх листочків, добре розвинуту кореневу систему. Схема садіння: міжряддя — 70 см, відстань між рослинами в ряду 30-40 см. Кращі попередники для баклажанів — огірки, цибуля, капуста, озима пшениця, бобові, зеленні культури.
Подальший догляд за рослинами полягає в розпушуванні ґрунту, прополюваннях, боротьбі з шкідниками, поливах і підживленнях.
Враховуючи високу вибагливість баклажанів до вологості ґрунту, особливу увагу приділяю поливам, які проводжу регулярно, через кожних 7-12 днів (близько 12 поливів за сезон!) прогрітою на сонці водою і так, щоб ґрунт вбирав вологу на глибину 40—50 см.
Іноді баклажани можуть скидати частину бутонів зав’язі. Це свідчить про недостатнє живлення і водопостачання рослин. Аби запобігти цьому явищу, необхідно забезпечити оптимальний режим поливу та підживлень.
За період вегетації я двічі-тричі підживлюю рослини розчином пташиного посліду (1:20), коров’яку (1:10) або мінеральними (переважно азотними) добривами. Перше підживлення проводжу в період бутонізації, друге — перед масовим збиранням урожаю, третє — після збирання, у період утворення плодів на бічних пагонах.
Для захисту рослин від вітру по периметру ділянки, де ростуть баклажани, висаджую кукурудзу, соняшник або квасолю. Вони допомагають створити оптимальні умови для розвитку баклажанів: захищають їх від вітру та запобігають поширенню інфекційних захворювань у сиру й прохолодну погоду.
Захист від шкідників
Баклажани можуть потерпати і від різних листогризучих шкідників, з яких найнебезпечнішими є павутинний кліщ і колорадський жук. їх також пошкоджують слимаки. Боротьба з колорадським жуком — одна з основних проблем в процесі вирощування баклажанів. На жаль, ця чудова культура — справжні ласощі для нього. На початку літа шкідників (жуків, слимаків, гусінь) збираю вручну, а коли на рослинах масово з’являються личинки, застосовую хімічні препарати.
Проти інших шкідників і хвороб використовую настій полину, деревію, лушпиння цибулі (100—150 г сухих листків або лусочок цибулі настоюю у 10 л води 24 години, потім обприскую рослини), а також бордоську рідину (однопроцентний розчин), мідний купорос з кальцинованою содою.
Плоди збираю у фазі технічної стиглості, коли вони набудуть характерного для сорту розміру та фіолетового або темно-фіолетового забарвлення, а м’якуш стане соковитим і пружним. Роблю це регулярно, через 5-7 днів, вручну, зрізаючи їх разом з плодоніжкою ножем або секатором. Відразу ж переробляю плоди, тому що вони швидко втрачають товарні якості.
Запропонована агротехніка вирощування баклажанів у відкритому ґрунті дає мені змогу щороку збирати повноцінний урожай цієї культури.
П.М. Філіпчук, м. Коломия, Івано-Франківська обл.
