Догляд, система удобрення і захисту рослин — одна з найважливіших складових урожайності картоплі. Цій культурі для розвитку необхідні повітропроникний грунт з достатньою кількістю поживних речовин та вологи. Як цього досягти: нагортанням гребенів, китайським (присипання в ямах) або іншим способом — не має принципового значення. Тут повинен бути творчий підхід, адже кліматичні умови й грунти в різних зонах України істотно розрізняються. Наприклад, у південних областях високе нагортання землі та створення гребенів пересушує землю, а на піщаних грунтах гребені взагалі не тримаються. В цих випадках краще садити картоплини на 3-5 см глибше, ніж звичайно, і легенько підгортати.
Щоб грунт під час присипання не збивався і був аерованим, його доцільно змішати з компостом. Родючим і пухким має бути грунт і під висадженими бульбами. Важливо також своєчасно присипати, регулярно поливати та підживлювати рослини. Втім, метод досить трудомісткий, кількість перегною сягає 20 відер на яму і, як показують розрахунки, на сотці можна розмістити не більше З0—35 ям. Надмірна кількість органіки не дає змоги одержати якісне насіння.
Гребеневий спосіб, коли бульби кладуть на розпушений грунт і потім постійно підгортають, дає змогу підтримувати високу аерованість грунту і може бути дуже корисним в зонах достатньої та підвищеної вологості, наприклад на Поліссі.
Використовуючи ще й мінеральні добрива, можна отримати з такого гребеня у 6 разів більше бульб, ніж із звичайного рядка. Якщо оцінювати врожайність з одиниці площі, нескладно підрахувати, що кількість рослин у гребені (схема садіння 80X25 см) приблизно в 1,5, а відстань між ними — в 1,5-2 рази більші, ніж при звичайній схемі садіння «під лопату» (45X45 см), що дає реальний шанс подвоїти урожай.
Для картоплі має значення добре освітлення та рівномірне розміщення рослин. Врахувавши це, я віддав перевагу рядковому способу, зменшивши відстань між гребенями. На обробленій ділянці розтягую на кілках шнур, вздовж якого роблю підгортачем глибоку, до 20 см, борозну (для кращого освітлення рослин орієнтую їх з півночі на південь). Потім згідно схеми переношу на 55-70 см натягнутий шнур і знову роблю борозну, причому чим ближче будуть рядки, тим глибшу. На дні зроблених канавок розкладаю паростками догори пророщені бульби через 25-40 см і засипаю дозрілим компостом, гноєм або навіть прілим сіном. Зверху рівномірно розсипаю розраховану дозу мінеральних добрив і швидко (щоб зменшити втрати вологи) нагортаю грунт шаром 3-4 см. Локальне внесення добрив дає змогу зменшити їх дози на 25-40%, підвищує ефективність і не дає поживи бур’янам.
З появою сходів розпушую міжряддя і легенько підгортаю картоплю, ретельно знищую всі бур’яни. Роблю два підгортання з формуванням гребенів — при висоті сходів 15—20 см і на початку бутонізації. Своєчасне знищення бур’янів, хоча б і кількаразове, віднімає менше сил, ніж авральне прополювання на ділянці. Коренева система картоплі слабо розвинута і її можливості добувати поживні речовини обмежені. Ось чому виростити великі врожаї картоплі без добрив на малородючих грунтах майже неможливо. Органічні добрива — гній, торфокомпост та інші — містять усі поживні речовини, потрібні для розвитку рослин. Вони стають складовою частиною грунту, надаючи глинам аерованості, а піскам — здатності утримувати вологу та легкорозчинні поживні елементи. При перегниванні органіки грунт і повітря під кущами картоплі збагачуються вуглекислотою — будівельним матеріалом для утворення крохмалю під час фотосинтезу. Але поживні речовини гній віддає повільно, до того ж їхнє співвідношення не є оптимальним для цієї культури. Збільшення ж доз органіки лише затягує достигання. Ось чому такі сильнодіючі добрива, як рідкий гній, пташиний послід, вносити у великих дозах ні в якому разі не можна. Оптимальна доза гною або компосту — 0,6-1 кг під кущ або 400-600 кг на 100 квадратних метрів.
Мінеральні добрива забезпечують швидкий розвиток рослин на старті і уповільнюють свою дію під час дозрівання. Якщо їх вносять правильно, смак картоплі значно поліпшується. Для більшості грунтів оптимальне співвідношення азотних, фосфорних і калійних добрив відповідно 1:1,2:1,5. Азотні та калійні добрива збільшують розмір бульб, фосфорні — їхню кількість. Крім того, фосфорні й калійні добрива поліпшують смак і крохмалистість картоплин, прискорюють дозрівання, що важливо у вирощуванні насіннєвої і ранньої картоплі.
Слід зазначити, що деякі види добрив, і насамперед азотних, підкислюють грунти і потроху руйнують їхню структуру. Ерозія землі — серйозна проблема не тільки у нас, а й за кордоном, зокрема в Голландії, де під картоплю вносять у 3-4 рази більше добрив від рекомендованих вище. Найкращими азотними добривами для картоплі вважаються сульфат амонію та аміачна селітра, а калійними — калімагнезія і сульфат калію. Дуже небажано використовувати хлорид калію, калійну сіль, сильвініт, оскільки хлор-іони погіршують фотосинтез та смак картоплі. А що робити, коли добрив немає? Необхідні дози поживних речовин (з розрахунку на сотку) створять по 20 кг пташиного посліду та попелу.
На початку розвитку рослини потребують невеликої кількості фосфору — для розвитку кореневої системи, і кальцію — для зміцнення кореневих волосків. Тому перед садінням корисно потримати бульби в настої суперфосфату або попелу. На легких грунтах необхідно вносити магнієві добрива — сульфат магнію, калімагнезію. Мікроелементи — бор, марганець, цинк, мідь — картоплі необхідні так, як і вітаміни людині. Ці речовини є в органічних добривах, але не завадить і позакореневе підживлення (обприскування) кущів під час вегетації слабкими розчинами (20 г на 10 л) солей мікроелементів.
Часто можна бачити, що картоплю на городах ущільнюють буряками, гарбузами та іншими культурами. Я вважаю, що цього робити не варто. В такому разі ускладнюється догляд і обробка проти колорадського жука, виснажується земля. Крім того, листки гарбузів, буряків довго утримують краплі води, що призводить до масового поширення дуже небезпечної хвороби — фітофтори. Соняшники останнім часом частіше уражуються пероноспорозом, що також провокує розвиток грибкових хвороб картоплі. Після війни на Україні з’явився рак картоплі, через 15 років — колорадський жук, а з 1986 року з Криму в південних областях почала поширюватися картопляна міль, яка знищує не тільки листя в полі, але й поїдає картоплини у сховищі. Перелік можна продовжувати.
Зупинюся на заходах боротьби з колорадським жуком та фітофторою, шкодочинність якої деякі городники часто недооцінюють, хоча вона в дощове літо «з’їдає» вагому частку врожаю і картоплі, й помідорів. Найголовніше — здоровий, високоякісний садивний матеріал. Колорадський жук, як правило, пошкоджує хворі, погано розвинуті рослини, що відстають у рості й розвитку і не можуть йому протистояти. Однак без обприскування не обійтися. Інсектициди зарубіжного виробництва децис, карате, сумі-альфа, фастак — успішно долають колорадського жука. Ці отрутохімікати подібно точно дозувати, під час обробки бути обережними. Кількість обробок — не більше двох.
Слід пам’ятати, що обприскування необхідно починати, коли на городі багато кущів, обліплених личинками, а не жуками — більш ранні обробки марні. Обприскували краще під час максимальної активності личинок, а не рано-вранці, коли жук має підвищену стійкість до отрути. Не полюбляє жук картоплю, оброблену бордоською рідиною. З метою профілактики грибкових хвороб важливо обробити нею рослини ще до появи уражених кущів, тоді й наступні обробки дадуть ефект. Крім бордоської рідини, проти фітофторозу можна застосовувати хлорокис міді, а також високоефективні імпортні препарати — арцерид та ридоміл. І ще одне: обприскування дають результат тоді, коли їх роблять так, щоб змочити нижню частину листків.
Картопля — рослина прохолодного літа, і в умовах високих температур, особливо нічних, вимушена замість «накачування» поживних речовин у бульби витрачати їх на дихання. Цьому негативному явищу сприяють сухе повітря, недостатня вологість грунту.
Інтенсивно розвиваються вірусні хвороби, що призводить до швидкої втрати насіннєвих якостей у наступних репродукціях. Отже, вирощувати картоплю на півдні складно. В таких умовах необхідно регулярно робити сортопоновлення, кваліфіковано
займатися власним насінництвом.
Оскільки змішування сортів прискорює виродження, бажано їх ізолювати. Щоб сформувати врожай до посушливої спеки, необхідно заздалегідь пророщувати картоплю і висаджувати якомога раніше, використовуючи тільки — ранні та середньоранні сорти. Дуже бажано робити поливи, в крайньому разі — хоча б на насіннєвій ділянці. Доцільно після раннього підгортання побілити грунт під кущами крейдяною суспензією — це зменшить перегрівання грунту і втрати вологи.
Досить ефективно вирощувати картоплю у двоврожайній культурі, тобто садити влітку свіжозібрані бульби, які восени дадуть другий врожай і високоякісне насіння. Але для цього необхідно вивести бульби із стану спокою за допомогою стимулятора такого складу (на 10 л води): тіокарбамід — 100 г, гіббереллін — 50 мг, янтарна кислота — 0,2 г, калій роданистий — 100 г. Можна використати стимулятор простішого складу: тіокарбамід — 200 г, гіббереллін — 20 мг. В одному з наведених розчинів молоді бульби з урожайних кущів відразу після цвітіння замочують протягом години, роблять вологе пророщування і висаджують до 10 липня.
На жаль, далеко не всі з рекомендованих препаратів доступні більшості городників. До того ж, викладена система аматорського насінництва «відсікає» великий процент формально елітних бульб, але тільки так, поступово розширюючи площі, зайняті здоровим насінням, можна підвищити врожайність. Щодо особистих практичних результатів, то вони такі: у минулому році середня врожайність з двох соток становила 340 — 360 кг/сотку. Але це на неокультурених кислих грунтах і практично без органічних добрив. Для порівняння поруч вирощувалася картопля із «звичайного» насіння і без міндобрив: врожайність становила 100-120 кг/сотку.
О.З. Янчевський, м. Київ
