Так її називають у народі. І це справді так, адже практично зараз ні один город, ні один сімейний стіл не обходиться без смачного й корисного продукту — картоплі. А ще її поміж людей називають другим хлібом. Я не зовсім згоден з цим визначенням, бо в якісь періоди життя, особливо в скрутні часи, картопля стає основним хлібом.
Картопля в моєму житті
Відчув це на собі в далекому 1947 р., коли навчався в Тульчинському педучилищі. Мене й врятувала тоді гнила картопля, яку викопали два роки перед цим і зберігали в кагаті. Мати з неї пекла картопляники й передавала мені, ми з товаришами разом їли їх і виживали в голодні роки.
Батьки з дитинства привчали нас до роботи на городі, де провідною культурою була саме картопля. Ще в передвоєнні роки я із старшою сестрою, перш ніж іти до школи, мали допомогти батькам впоратися на городі. А потім його прибирали так, щоб не залишалося жодної бур’янини, жодної стеблини, жодної картоплини…
І вже коли я переїхав з сім’єю до Вінниці (а це було 36 років тому), щороку десь на околиці міста брали город (бодай декілька соток) і вирощували картоплю. Згодом у моїй сім’ї з’явилася ділянка під сад і город, а потім і значно більша городня ділянка, на якій ми почали професійно займатися вирощуванням «королеви» столу.
Які сорти вибираю
Останнім часом вирощуємо різні сорти картоплі. Скажімо, торік і цього року у мене на городі було їх 28. Можливо, й забагато, але я випробовую: який з них найпридатніший, а який не підходить до наших умов.
До речі, для вирощування у нинішньому році я придбав нові сорти, тож зараз маю 30. Мною рухають інтерес, цікавість та прагнення випробувати сорти на своїй ділянці.
Класифікую сорти картоплі так: ранні, середньостиглі, пізньостиглі. За врожайністю вони також різняться. Моя «колекція» збагатилася останнім часом й за рахунок того, що вирощував Африканку (синю), але коли головний в Україні спеціаліст з цієї культури, голова правління Асоціації «Картопля України», відомий вчений-картопляр П.С.Теслюк побачив її, то, по-перше, повідомив, що її наукова назва — Кубинка; по-друге, придбав у мене 700 кг насіння цього сорту для сортовипробування, а мені взамін дав нових, яких у мене не було.
За врожайністю сорти картоплі різні, за смаковими характеристиками також. Враховуючи це, у майбутньому буду позбавлятися тих, які мене не влаштовують, а замінюватиму їх новими. Наприклад, Чарівниця, Синьоочка та Біла українська — сорти вже застарілі й малопродуктивні порівняно з іншими. Впроваджую нові, яких у мене ще не було, а саме Немішаєвську ювілейну, Кардинал, Явір, а також ті, що обміняв на Кубинку: Адретту, Світанок київський, Агату, Санте, Бородянську рожеву та інші. Усі вони випробувані на українських землях. Слід мати на увазі, що Адретта — німецький сорт, Агата й Санте — голландські, але вони пройшли сортовипробування і занесені до загальноукраїнського Реєстру.
З ранніх сортів уподобав Зов та Бородянську рожеву; із середньоранніх — Кубинку, Невську, Слов’янку, Доброчин, Світанок київський, Санте; із середньостиглих — Горлицю, Лугівську, Немішаєвську ювілейну; з пізніх — Ікар, Дзвін. А сорт Водограй вирощую тому, що у нього низький вміст крохмалю, це дієтичний продукт для діабетиків.
У придбанні нових сортів мені допомагає Асоціація «Картопля й овочі Поділля», яка об’єднує насамперед фермерів області, котрі займаються картоплярством, а також городників-аматорів. Усі ми, члени названої Асоціації, систематично обмінюємося сортами картоплі, беремо участь у виставках-ярмарках, що проводяться в області. У серпні, зокрема, брали участь у такому заході, що проводився на базі Вінницького аграрного університету. Наша асоціація експонувала вирощену продукцію. Я виставляв 4 сорти: Кубинку, Зов, Доброчин і Слов’янку. До речі, одна моя картоплина останнього сорту заважила аж 670 г і привернула увагу відвідувачів.
Звідки черпаю знання
Крім названих джерел, використовую й багато інших. Одне з них — відвідування науково-практичних семінарів, конференцій та подібних навчальних заходів, що проводяться на Вінниччині за участю спеціалістів США і Німеччини на базі Вінницького аграрного університету із залученням до цього місцевих науковців та спеціалістів. Одна з таких конференцій, присвячена технології вирощування й переробки картоплі, відбулася 21-22 листопада.
Попередній подібний захід у Вінниці пройшов за участю спеціалістів і фермерів із Львівської, Волинської та Київської областей, вчених з Києва. А присвячений він був проблемі організації й діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, адже саме вони мають стати новою структурою на селі в умовах ринку.
Переконаний, що за названою асоціацією — майбутнє. У її планах чимало цікавих задумів щодо відродження в нашому регіоні картоплярства. Голова асоціації Л.Є.Брендак нещодавно повернулася з десятиденної поїздки до Німеччини, куди її запросили колеги й звідки вона привезла багато корисної інформації, а також відеофільм на картоплярську тематику.
Хочу сказати, що ця структура чимало допомагає картоплярам-аматорам, має багато спеціальної літератури, готується до випуску «Вісника», яким передбачено забезпечити кожну сільську раду, щоб на місцях мали відповідну інформацію. Там же передбачено створювати осередки асоціації.
Багато користі дає регулярна участь у заходах, які проводить обласна рада садівничих товариств. До діяльності цієї структури я також причетний багато років. До душі припала така форма роботи із садівниками-городниками, як навчання. Це здійснюється щороку з грудня по квітень. До участі в заняттях запрошуються й спеціалісти з питань картоплярства, зокрема А.Р.Іванов — кандидат сільськогосподарських наук. Він має багатющі теоретичні знання й практичні навички. Кожного року Анатолій Романович проводить по 6—8 занять з даної тематики. Люди охоче відвідують їх, ведуть конспекти, отримують практичні поради.
Корисно й те, що на таких навчаннях відвідувачі мають можливість обмінятися досвідом роботи на городі, виставити та обміняти садивний матеріал, придбати ті сорти картоплі, які їх цікавлять.
Понад 10 років на базі відділу сільськогосподарської літератури обласної наукової бібліотеки ім. Тімірязєва працює клуб «Садівник», веде його справжній ентузіаст В.К.Суботіна, котра, до того ж, є досвідченим городникам-аматором і картоплярем.
Заняття в клубі проводяться щомісяця, вони цікаві й корисні. Тому я також відвідую їх, і не жалкую. Бо тут є можливість збагатитися знаннями та обзавестися новими сортами бульб.
Підтримую ділові зв’язки із згаданим вченим-картоплярем П.С.Теслюком із Києва. Петро Сергійович подарував мені свої наукові праці, а саме: «Насінництво картоплі», «Практичний порадник картопляра», «Картопля на вашому городі» та «Календар картопляра», «Картопля годує, лікує». Я охоче використовую їх у своїй практичній роботі.
Якщо хочеш бути з урожаєм
Як і в кожній важливій справі, значення має не лише теоретична підготовка, а й практичні навички та досвід.
Коли мене запитують, який урожай картоплі збираю, скільки її вирощую, чітко відповісти не можу. Бо, по-перше, урожайність визначаю умовно (на мішки чи відра), а по-друге, із тих 20 соток, які засаджую, вистачає картоплі моїй сім’ї й дітям. Раніше зайву картоплю навесні роздавав знайомим чи друзям. Зараз у зв’язку з тим, що затрати на вирощування «другого хліба» збільшилися, певну кількість урожаю продаю. Скажімо, цієї весни реалізував відер 130—140 зайвої насіннєвої. Є й елітна, і звичайна насіннєва картопля, тому охоче ділюся з тими кому не вистачає посівної картоплі.
За фахом я не агроном. Тривалий час працював на ниві культури, а з виходом на пенсію щасливо знайшов себе в садівництві й городництві. Це моє друге дихання, друге життя. Радий, що є бажання працювати у 70-річному віці й можу поділитися з городниками-аматорами хоч маленьким досвідом.
Скажу відверто: високого врожаю не отримаєш, якщо не будеш доглядати землю, підживлювати її, витримувати технологію. Нелегко зараз нам гною багато придбати, та все ж намагаюся трохи завозити його, хоча б одну-дві машини.
Але вже кілька років підряд як сидерат висіваю гірчицю Кароліна, насіння якої купую в Інституті кормів.
На кожній сотці таким чином маю по 350—400 кг зеленої маси, її в оптимальні строки переорюю з осені. До весни вона добре перегниває і виходить готове органічне добриво.
Навесні (оскільки з осені роблю зяблеву оранку) обов’язково культивую город і в оптимальні строки засаджую його.
Крім того, намагаюся використовувати й попіл (калійні добрива також необхідні землі), для цього його по можливості збираємо або перепалюємо гілляччя — трохи розсіваємо по городу, а трохи кладемо в лунки. Звичайно, корисно вносити й міндобрива. Все це в основному й сприяє досягненню високого врожаю.
Мушу зазначити, що всі ми — великі консерватори в галузі картоплярства. Селяни, в тому числі і я, до недавнього часу звикли до того, що висаджувати треба один-два сорти бульб, хоча вони вже не раз переродилися, а ми все одно до них прив’язані. Проте, як підказують вчені, через кожних 4—5 років сорти треба замінювати, тобто робити сортооновлення. Це також гарантує добрий урожай.
Мене якось запитали: скільки нових сучасних продуктивних сортів картоплі можна розмістити, скажімо, на трьох сотках? Вважаю, що на таких невеличких ділянках можна розміщувати принаймні 3 сорти. З ранніх рекомендував би Бородянську, Зов чи Повінь, із середніх — Світанок київський, Слов’янку, Адретту або Санте (один з них), а з пізніх — Лугівську, Горлицю, Ікар чи Дзвін (також один). І досить. Це з урахуванням того, що земля навколо Вінниці переважно суглинкова.
А скільки рекомендується висаджувати насіння на сотку? Оптимальною нормою вважаю три повних відра, або 30 кг бульб, якщо міжряддя 70 см. На сотку приблизно треба мати до 550 картоплин. Якщо бульби трохи великуваті, навесні розділяю їх на 3—4 частини, можна й навпіл.
Не рекомендую захоплюватися вузькорядним висаджуванням картоплі, бо від того, що ми робимо рядки через 35—40 см, урожай не збільшується, та й обробляти їх складніше. А взагалі, агротехніка рекомендує міжряддя 70 см. За умов нашої землі кущі в рядках мають добре освітлюватися, прогріватися тощо. Відстань між бульбами в рядку я практикую 25—27 см. Це й гарантує кращий урожай, до якого прагнуть усі городники-картоплярі.
В.Г.Кавка, городник-аматор, м. Вінниця
