Вирощуючи сад необхідно вміти робити щеплення

Такі основні методи щеплення, як в розщіп (в літературі її називають «щеплення в периферійний полурасщеп»), поліпшене копулювання, окулірування вічком, доступні кожному. Я їх опанував у перші роки свого захоплення, аматорським садівництвом. Бо хіба можна створити чудовий сад без уміння щепити! Адже на заміну старим приходять нові сорти, стійкіші до хвороб, з яскравішим забарвленням плодів, кращими смаковими якостями, тривалішою лежкістю. Тому садівник має слідкувати за сортозаміною і не відставати від вимог часу. А досягти цього можна, головним чином, за допомогою щеплення.

Якщо щеплюю до товстих гілок, але не більше 50 мм в діаметрі, то застосовую метод в розщіп. Віддаю перевагу саме йому, а не щепленню за кору. Щепа при цьому добре тримається і не потребує додаткових підпорок від вітру, але від птахів бажано накрити целофановою кулькою або дужкою з прутика, на котру могла б сісти пташка. Кулька, крім того, створює вологий мікроклімат, що сприяє успішному приживленню щепи, та захищає перші зелені листочки від гусені та довгоносиків.

Однак кулька може і згубно вплинути на щепу, коли з підвищенням температури понад 25°С під плівкою утворюється водяна баня. Тому слід своєчасно розв’язати кульку, щоб був доступ свіжого повітря.

Щеплення в розщіп забезпечує швидше, ніж за кору, зрощування і через 3-4 роки іноді важко відшукати це місце, хіба за кольором кори.

Пробував щепити і в товщі скелетні гілки діаметром до 100 мм. Але для зрощування таких щеп потрібно кілька років. За цей час деревина зрізу через недостатнє сокоживлення висихає і міцного зростання майже ніколи не буває, а часто прищепа уже з урожаєм відламується, прикро вражаючи недосвідченого садівника.

За свій 30-річний садівничий стаж зробив не менше трьох тисяч щеплень, у тому числі й скелетних гілок. На власному досвіді переконався, що підщепа має бути не товстіше 50 мм, а кількість щеплених живців у ній два. Друге розколювання деревини підщепи ще для двох живців тільки зашкодить. На живцях залишаю по 2-3 бруньки, не більше.

Досить важливо вибрати місце щеплення, його висоту від рівня землі. Але спочатку слід визначитись відносно віку дерева. Якщо дереву 20 років, його можна перещепити, але не варто, бо турбот багато, а користі мало. Для щеплення дерево має бути молодим, але таким, що вже плодоносить. Це 5-8 років, коли рани заживлюються дуже легко. Щепив і в більш ранньому віці, коли купував саджанець спеціально для щеплення на ньому цінного сорту. В цьому випадку щеплення робити бажано наступного року після садіння саджанця, тобто тоді, коли він добре укоріниться.

У віці дерева 2—4 роки кращі результати дає щеплення поліпшеним копулюванням, коли товщина стовбура саджанця і живців однакова. Якщо живців такої товщини немає, можна на саджанці зрізати скелетні гілки першого порядку і зробити кілька щеплень тим же поліпшеним копулюванням.

Що до чого щепити

В моєму саду на 10 яблунь припадала одна груша та й вона ще не плодоносила. А груш хотілось завжди більше, ніж яблук, тому питання «що до чого щепити!» у мене не було. Щепити грушу до чого завгодно, аби було більше груш. До речі, зараз у моєму саду на 10 яблунь припадає 10 груш.

Є таке поняття, як біологічна несумісність прищепи й підщепи. Не стану заглиблюватись в агрономічні дослідження, але ця несумісність чорною стрічкою пройшлась по моїх деревах. До молодої яблуні сорту Аніс смугастий я прищепив кілька своїх сортів і назвав її «Букет моєї бабусі». Дерево спочатку росло добре, але раптом припинило ріст і, не давши жодного яблука, почало засихати. Довелося його видалити.

На щепах груш до груші казусів майже не було. Але коли як підщепу використав глід, прийнятий мною за грушу-дичку, щепи прижились, але скоро теж засохли. Були й інші невдачі.

Якось я вичитав, що на лісовій груші добре приживлюються щепи різних сортів. Не довго думаючи, взяли з дружиною лопати і поїхали в лісосмугу, де росло багато груш-дичок. Скільки їх там — тисячі, і одна одної краща! Це ж цілий скарб, вистачило б для всього міста. Накопали вдосталь. На п’яти саджанцях 3-5-річного віку щепив 13 сортів. Усі добре приживились і вже багато років щедро плодоносять.

До того ж на дичках щепи рано починають плодоносити, помірно ростуть. Саджанці дичок морозо- та посухостійкі. Раджу тим садівникам в садах яких груш мало, використовувати як підщепу груші-дички, яких багато у лісосмугах і на невгіддях. Від цього у виграші будуть і лісосмуги (які як правило загущені, непролазні), і садівники.

Як визначити оптимальну висоту щеплення

Як я вже наголошував, важливо вибрати оптимальну висоту щеплення. Природно, чим нижче місце щеплення до землі, тим нижчим буде дерево нового сорту і легше буде доглядати за ним. З іншого боку, чим нижче місце щеплення, тим товща підщепа. А як ми переконались, бажано, щоб вона не була не більше 50 мм. Крім того, коли щепимо у стовбур чи в скелетні гілки першого порядку, кількість щеплень буде значно меншою, ніж при щепленні в крону. Але в крону можна щепити необмежену кількість сортів, хоч тоді вже виросте не дерево — що не прутик, то новий сорт з 2—3 плодами. Чи варте це того, щоб взагалі щеплювати! Тож потрібно не вдаватись в крайнощі, а дотримуватись певної середньої межі. Я прихильник якнайнижчого щеплення в кроні (в скелетні гілки).

Бачив сад у м. Краматорську в садівника С. Ф. Шовкаленка, який надавав перевагу щепленню дерев у периферію крони. Сортів багато, плодоносить лише частина з них, та й то урожай невеликий, а головний сортимент так і залишився кореневласним. Ризик завдати шкоди дереву в такому випадку, безумовно, зводиться до мінімуму, але й користі мало. Всі щепи «на другому поверсі», доглядати за ними можна лише з драбини. А треба ж і зрізати, розщепити гілку, щепити, обв’язати, замазати, надіти целофанову кульку, прив’язати бирку, потім обробляти від шкідників та хвороб, і все це вкрай ускладнено.

Зовсім інше спостерігав у саду І. Л. Барсука з Миколаївки. У нього весь сад «на першому поверсі». Груші, як правило, щеплені на низькорослій підщепі айви А, яблуні — на вегетативній підщепі № 9, багато гібридів. Але особливо вразила мене яблуня сорту Джонаред. Середніх розмірів, чудові червоні плоди обліпляли дерево. Крона компактна, зручна для догляду, і весь сад теж вражає. Такий сад може виростити тільки великий трудяга, яким і є Іван Леонтійович. Тут є і кілька вуликів для запилення дерев і не тільки для цього. Єдине дерево, яке дивиться на всіх інших «зверхньо» — волоський горіх Ідеал, дарований йому автором С. С. Калмиковим із Узбекистану. Горіхи середньої величини, тонкошкірі.

Щепив і для себе Ідеал поліпшеним копулюванням до п’яти сіянців. Прижилась тільки одна щепа. Цю невдачу я пояснив для себе неправильним вибором методу щеплення горіха. Його краще щепити півтрубкою кори з брунькою. Мій виріс до 10 м у висоту і дає відмінні плоди. З багатьох сортів волоського горіха Ідеал достигає першим, на початку вересня. Чи потрібно взагалі щепити горіх кращими сортами, чи хай ростуть сіянці! Переконаний — потрібно. З тієї простої причини, що сіянці не зберігають материнських сортових властивостей, за винятком окремих. В цьому за свою 30-річну практику я впевнився достеменно. Тож недаремно свою книжку з садівництва я назвав «За ідеальним сортом» і вже отримав на неї схвальні відгуки читачів. Можу її надіслати всім бажаючим.