Сильні зимові морози і заморозки навесні є для садівників величезним лихом, яке не може йти в порівняння з будь-якими іншими втратами. При цьому садівники терплять не тільки шкоди, але й дуже сильне моральне потрясіння.
Статистика показує, що за останні 10 років були випадки повної загибелі надземної частини і кореневої системи. Тому підвищення морозостійкості плодових, ягідних і горіхоплідних рослин є однією з головних проблем садівництва не тільки північних областей, але і всіх інших регіонів України. Жодне нове покоління садівників не уникає величезної шкоди, принесеної садам морозами. Однак навіть у люті та холодні зими окремими садівниками, при використанні практичного досвіду і досягнень науки, успішно проводяться заходи боротьби проти обмерзання садових насаджень.
Морозостійкість хоча і є спадковою властивістю, але вона не постійна величина, а залежить від фізіологічного стану рослин, їх віку, умов середовища і технології вирощування.
В більшості регіонів України у садових рослин в основному підмерзає тільки надземна частина. Коріння підмерзає рідко і лише у рослин з низькою морозостійкістю кореневої системи — суниця, чорноплідна горобина та ін. І багато клонових підщеп також не витримують випробування морозами. Коріння у таких рослин частіше підмерзають у молодих рослин на бідних грунтах. У дорослих подібних рослин коренева система, як правило, ушкоджується набагато рідше, так як вона залягає в грунті більш глибоко.
Фактори, що впливають на морозостійкість садових рослин
Розглянемо фактори, що підвищують і знижують морозостійкість садових рослин.
Молоді садові рослини в саду, у яких затягується ріст восени, менш морозостійкі, ніж повновікові. Але молоді такі рослини, своєчасно закінчивши восени зростання, більш стійкі проти морозів, ніж плодоносні садові рослини, так як вони в зиму йдуть з великим запасом продуктів фотосинтезу. У старому віці зимостійкість садових рослин знижується. У будь-якому віковому періоді рослини, що відрізняються інтенсивним зростанням в першій половині літа, своєчасною та повною підготовкою до зими (припинення росту пагонів, листопад, одеревіння пагонів і так далі) і глибоким зимовим спокоєм, характеризуються більш високою зимостійкістю і здатністю переносити різкі коливання зимових температур.
На вологих і важких грунтах визрівання пагонів затримується, і морозостійкість рослини знижується. Але вологі грунти промерзають слабше і на меншу глибину, ніж сухі, і тому коріння рослин тут від морозів краще захищені. Легкі піщані грунти промерзають швидше і глибше, тому на них частіше можуть пошкоджуватися морозами коріння. Надмірне зволоження грунту, у зв’язку із затяжним ростом восени і поганим визріванням деревини, знижує морозостійкість рослин. На бідних підзолистих і кам’янистих грунтах відзначається повільне зростання плодових рослин. Вони вступають в зиму з меншим запасом продуктів фотосинтезу, і тому слабо-зимостойкі.
Холод проникає в грунт на меншу глибину при рослинному покриві, заораному в якості зеленого добрива. Відзначено, що морози більшою мірою пошкоджують ті плодові рослини в саду, міжряддя яких займаються травою. У садах, міжряддя яких містяться під чорним паром і добре удобрені, плодові рослини страждають від морозів менше. Більш морозостійкі рослини, посаджені по глибоко окультуреному грунті, так як вони краще ростуть і накопичують до зими більше продуктів фотосинтезу.
Неглибока посадка садових рослин в перші роки росту може привести в суворі малосніжні зими до обмерзання коренів. У середній частині пагорбів і невисоких гір температури взимку рівніше, весна настає дещо пізніше, при морозах холодне повітря скочується вниз до підніжжя. Все це обумовлює меншу пошкоджуваність морозами садів в таких місцях. У низинних ділянках такого саду плодові рослини страждають від морозів сильніше, ніж на верхніх. Особливо небезпечні в цьому відношенні зниження, де рослини при поливі і природних опадах можуть перезволожуватись, а взимку і навесні тут може застоюватися холодне повітря, що підсилює обмерзання. На південному схилі температура контрастніше. Взимку садові рослини частіше і легше виходять із стадії спокою, восени — пізніше підготовляються до зими, а навесні раніше виходять зі спокою, що негативно позначається на стійкості садових рослин до морозів. Крім того, садові рослини тут частіше і сильніше схильні до весняних сонячних опіків.
Певний вплив на морозостійкість плодових рослин має підщепа. Якщо підщепа пізно восени закінчує ріст і вона слабо зимостійка, то морозостійкість плодової рослини може знизитися. Особливо часто пошкоджується штамб, оскільки він останнім восени закінчує ріст і вступає в стадію спокою. При осінніх морозах що рано наступили він може підмерзнути і плодова рослина підмерзне. Морозобоїни майже завжди знаходяться на південній та південно-західній сторонах штамба, оскільки в теплі сонячні дні нагрів кори на цих сторонах буває досить сильний. Щоб підвищити морозостійкість і зимостійкість рослин, рекомендується робити щеплення в крону або штамб морозостійкої і зимостійкої підщепи.
У загущених посадках створюється свій мікроклімат, який пом’якшує дію морозів і вітрів, що полегшує садовим рослинам переносити різкі зміни зимових температур.
Добрива підвищують стійкість садових рослин до низьких температур. Це результат поліпшення стану садових рослин в літній період і більш пізній термін диференціації плодових бруньок, які входять у зиму в менш розпушеному стані. Зимостійкість підвищується також при внесенні фосфорно-калійних добрив. Застосування ж у великих дозах одного азоту часто знижує морозостійкість садових рослин. Особливо небезпечно внесення азотних добрив в кінці літа.
Затяжні осінні поливи, навіть на тлі добрив, знижують стійкість садових рослин до морозів. Є дані про деяке підвищення морозостійкості рослин при обприскуванні їх ростовими речовинами, розчином азоту, фосфору, калію і деяких мікроелементів (бор, марганець і ін.). У цьому випадку спостерігається більш інтенсивне накопичення в період вегетації продуктів фотосинтезу в рослині.
При обробці проти шкідників помітно знижується їх морозостійкість у зв’язку з порушенням захисних біохімічних процесів, що протікають в рослині взимку.
Сильно обрізані дерева страждають від морозів сильніше, ніж необрізані або обрізані слабо, оскільки надмірна обрізка затягує осінній ріст садових рослин. Нормальна ранньовесняна обрізка приростів у плодових рослин підвищує морозостійкість деревини і бруньок, що пояснюється великим накопиченням у них до зими запасних продуктів фотосинтезу.
Морозостійкість плодових, ягідних і горіхоплідних рослин знижується через поганий догляд за ними, коли вони не можуть накопичити до зими достатній запас продуктів фотосинтезу. При пошкодженні рослин хворобами та шкідниками, при надмірно багатому врожаї і низькій агротехніці виснажені рослини входять до зимового спокою з обмеженим запасом продуктів фотосинтезу, морозостійкість їх знижується.
Пізні терміни збирання врожаю зимових сортів плодових рослин восени, коли накопичені рослиною продукти фотосинтезу використовуються плодами за рахунок зниження зимових запасів, несприятливі умови зовнішнього середовища, що порушують нормальне проходження окремих фенофаз в період вегетації, велика швидкість падіння температури повітря, велика тривалість морозного періоду, раптова швидкість відтавання і періодичність зміни морозів та відлиги також знижує морозостійкість садів. Найбільш небезпечні для плодових рослин морози, що чергуються з відлигами.
У такому вигляді я спробував у вигляді тезхісів викласти основні чинники, які посилюють або послаблюють дію низьких температур на садові рослини, а нижче також у тезовому вигляді вкажу попереджувальні заходи по запобіганню садів від вимерзання.
Як покращити зимостійкість садових рослин
Для кожної природної зони, а особливо нашої північної зони садівництва, треба вибирати для вирощування найстійкіші види, сорти і форми плодових, ягідних і горіхоплідних рослин, віддаючи при цьому перевагу місцевим рослинам. Поряд з цим можна вибирати подібні види, сорти і форми зазначених рослин з інших областей північної і середньої зон садівництва і з-за кордону, але обов’язково такі що пройшли перевірку в умовах нашого регіону.
При закладці садів в місцях, де відзначається затяжний ріст рослин, розміщають більше морозостійкі види, сорти і форми. Сорти що більш схильні до вимерзання висаджують на східних і південно-східних схилах. Уникають для посадки знижень і улоговин. Закладку садів проводять по глибоко обробленому. При розміщенні садів щорічно вносять добрива, міжряддя утримують під чорним паром або займають сидератами, кислі грунти у міру потреби вапнують. Все це сприяє доброму розвитку садових рослин.
Практикують більш загущену посадку рослин, включаючи і гніздову. Влаштовують їх захист з високих парканів, будівель, лісових рослин з боку переважаючих вітрів.
Підщепи для плодових рослин підбирають такі, які забезпечували б не тільки високу врожайність, довговічність, але і своєчасне закінчення ростових процесів восени, щоб рослина могла добре і вчасно підготуватися до зими. При посадці кращих, але маломорозостойкіх сортів практикують щеплення їх у крону або в штамб морозостійких підщеп. У тих же цілях в окремих випадках може бути рекомендований посів насіння або посадка сіянців в сад на постійне місце з подальшим їх щепленням. Щоб уникнути сонячних опіків, формують рослини з низьким штамбом. На слаборослих клонових підщепах практикують високе щеплення сортів — на 20 см вище поверхні грунту, щоб при закладці саду рослини можна було садити глибше, послаблюючи тим самим вплив морозів на кореневу систему.
Підвищення морозостійкості садових рослин досягається і правильним застосуванням агротехнічних заходів, куди входить висока агротехніка протягом усього періоду вегетації (поливи, обробка грунту, добрива і все інше), але особливо в перший її період. При цьому виключаються пізнє внесення азотних добрив і пізній полив саду, а внесення органо-мінеральних добрив повинно бути щорічним. Практикують також некореневі підгодівлі макро- і мікродобривами і обприскування рослин ростовими речовинами, проведення пізньоосінніх (наприкінці листопаду) і зимових (у разі талого грунту) влагозарядкових поливів, що оберігають садові рослини від підмерзання, висихання і сильного затягування росту.
Міжряддя саду з маломорозостойкімі рослинами краще утримувати під чорним паром, а при вирощуванні сільськогосподарських рослин у міжряддях вносити під них добрива і давати їм додаткові поливи. На бідних підзолистих хрящуватих грунтах міжряддя садів краще займати сидератами для оранки їх під зиму, що також сприяє запобіганню від обмерзання. В окремих випадках в цих цілях більш доцільне застосування мульчування.
У всіх садах застосовують своєчасні та ретельні заходи захисту рослин від шкідників і хвороб, уникаючи обприскування маломорозостойкіх рослин мінеральними маслами. Урожай зимових сортів збирають своєчасно, але не пізніше вересня. Щоб оберегти штамби і підстави скелетних гілок від нагрівання і втрати стадії гарту, а також попередити сонячні опіки, проводять пізньоосінні і весняні побілки розчином вапна або водоемульсійної фарби. У маломорозостойкіх сортів, і особливо у молодих рослин і при затяжній і теплій осені, обв’язують штамб на зиму захисними матеріалами (ялиновим лапником, очеретом, пагонами соняшнику, дрантям та іншими подібними матеріалами). У наших умовах не можна поспішати з сильним омолодженням садових рослин, а також з обрізанням маломорозостойкіх таких рослин. Таку обрізку слід робити тільки навесні за один-два тижні до початку набрякання бруньок.
У даній статті я хотів коротко ознайомити садівників, особливо молодих, з азами практичного захисту садів від морозів в умовах північних регіонів України. Для цього мною були розглянуті спочатку основні фактори, що впливають на посилення або ослаблення морозостійкості садових рослин, а потім вказані заходи, виконання яких сприяє підвищенню морозостійкості цих рослин при дії кожного із зазначених факторів. Я вважаю, що навіть така коротка стаття — своєрідна пам’ятка для садівників, особливо початківців, пов’язана тільки з перерахуванням одних практичних заходів щодо захисту садів від морозів, повинна принести їм користь.
