У садівництві нерідко доводиться зустрічатися з явищем несумісності плодових дерев. Зміна способів окультурення дерева бажаним сортом тут не допомагає.
Вихід знайдено. На такій підщепі спочатку щеплять сумісний сорт, а коли гілка приживеться і дещо підросте — потрібний. Однак втрачається багато часу.
Є інший спосіб — щеплення з інтеркалярною вставкою, коли підщепа і прищепа розділяються вставкою сумісної гілки. Обидві операції виконують одночасно. Але приживлюваність досить низька.
Справу можна дещо поліпшити, якщо таке щеплення провести роздільно: вставку прищепити якомога раніше, а сортову гілку — у найпізніший можливий строк або зробити окулірування прищепи бажаним сортом. У цьому випадку трохи скорочується час окультурення дерева.
У моїй практиці трапилося так, що під час окулірування груші смужка кори (не скажу — підщепи чи прищепи) потрапила під щиток. Він дещо скособочився, але приживився. А коли навесні брунька пішла в ріст, дещо підросла і я зачистив підсохлу кору Т-подібного розрізу, то побачив, що вузенька смужка дещо іншого кольору ніби розділяє підщепу і прищепу.
Це стало приводом до того, щоб спробувати окулірування з підставкою, тобто між вічком і підщепою розмістити смужку третього дерева (зрозуміло, такої ж породи). Ця смужка, якщо приживеться, виконуватиме роль інтеркалярної вставки, і тоді щепити можна буде будь-який сорт.
Припущення перевірив на груші, а потім на яблуні. Правда, дещо поморочився, поки з’єднав камбій вічка і вставки (для цього довелося потренуватися). На груші зробив два таких окулірування, а на яблуні три. Результат непоганий, невдалим виявилося тільки одне щеплення на груші — перше.
Тепер треба було закріпити досягнуте на практиці, тобто прищепити на підщепу сорт, який не приживлюється, несумісний. Така підщепа росла на ділянці як поросль окультуреної яблуні. На ній хотів прищепити великоплідну Папіровку, але всі мої спроби були марними. І хоч на стовбурі та гілках уже, як кажуть, не було живого місця, жоден пагінець чи брунька не приживилися.
Окулірування дички з підставкою зробив десь наприкінці червня — на початку липня, щоб на випадок невдачі до кінця другого сокоруху повторити щеплення. І не помилився: жоден з п’яти щитків не приживився. А ось у другий строк з трьох щитків приживились два. Напливи на місці щеплення порівняно великі, але щепи ростуть.
Доти підставку зрізував з іншої гілки вподовж — слідом за зрізуванням вічка. А потім спробував зрізувати підставку навскіс пагона. Так вона навіть краще пристає до щитка сортового дерева, хоч треба бути досить обережним (деревина іноді викришується).
Щитками з такою скошеною підставкою заокулірував яблуню-дичку на колишньому батьківському городі. Операція виявилася вдалою: прищепа приживилась. Однак місце зростання надто потовщало. Це могло статися коли на штамбі чи гілці, після чого різко пригальмовується ріст прищепи. Моя за минулий рік виросла на 20—25 см. Зараз поки що важко сказати: нормальний це ріст чи притуплений. Дізнаємося про це в наступні роки. Хоч за величиною напливу у місці щеплення можна сподіватися на карликовість, бо саме таке потовщення наростає, коли перевернути кільце кори.
Хотілося б підкреслити й таке: окулірування вічком з підставкою — робота майже ювелірна. Вона, скажу відверто, не під силу багатьом аматорам і навіть не кожному садівнику із досвідом. З’єднати камбій обох компонентів, а потім помістити їх під кору підщепи, не зрушивши з місця щиток і підставку, нелегко, особливо тоді, коли кора на підщепі твердувата. Таких, образно кажучи, вправ було до десяти. А зрізи тим часом підсихають. Доводиться робити нові свіжі компоненти і т.д.
Певних результатів досяг, сколовши щиток і підставку на кінцях тоненькими булавками. Проте довелося їх дещо підтягнути вгору, коли засовував компоненти під кору підщепи, а потім знову натиснути на них, щоб увійшли в деревину і зафіксували компоненти щеплення. Тільки після цього звузив Т-подібний розріз і обв’язав місця щеплення, хоч і тут не обійшлося без прикрощів.
Слід мати на увазі, що товщина підкладки при нормально зрізаному щитку має бути не більшою 1 мм. Якщо вона товстіша, кора з боків не пристає, там залишається повітря, камбій підсихає і все зводиться нанівець.
Щоб вигнути і притиснути кору до компонентів і тим видалити повітря, довелося під обв’язку ставити розколені навпіл відрізки прутика, які спочатку втискував пальцями, а потім обв’язував. Як бачимо, складно. Але необхідно, інакше компоненти не приживляться. У цьому переконався на власному досвіді.
Як би там не було, а справа зроблена, успіх досягнутий. Окулірування з підставкою вирішує дві проблеми: можливість щеплення несумісних сортів і перетворення великорослої прищепи на карликову із збереженням того ж сорту. І хоч попереду ще багато копіткої праці, щоб удосконалити новий спосіб прискореного окультурення дерев, певен: окулірування з підставкою корисне і перспективне.
