Для вирощування овочів взимку вам знадобиться лише скляна (полікарбонатна) теплиця з обігрівом. Плівкова для зимового вирощування рослин непридатна. Потрібно серйозно прорахувати: чи окупить одержана продукція витрати на обігрів, які чималі: на обігрів 10 м площі (в дуже спрощеному розрахунку за висоти 2,5 м) потрібно 1 кВт енергії.
Варто також передбачити, що робити у разі раптової зупинки обігріву (наприклад, знеструмлення усього району). Газові чи піролізні котли на твердому паливі автономні, проте не зайвим буде для цих випадків передбачити аварійний обігрів хоча б на кілька
годин, аби перестрахуватися в разі несподіваного їх виходу з ладу. Розглянемо агротехніку кожної культури, тим більше, що таємниць тут немає ніяких.
КУЛЬТУРА ЦИБУЛІ
Вигонкою називають одержання продукції за рахунок раніше відкладених запасів поживних речовин у запасаючих органах — цибулинах. Тому для неї доведеться вирішувати, де взяти серед зими цибулини середнього розміру. Їх можна закупити або заготовити самому ще з літа. Раніше вигонку проводили, з чого доведеться. Можна так робити й вам, але сучасна технологія рекомендує підбирати садивний матеріал з кількох сортів з різним періодом спокою, для конвеєрного надходження зелені. Найбільш придатні багатозачаткові сорти, в тому числі й цибуля-шалот (кущівка). Якщо ви вирішили зберігати посадковий матеріал самі, незалежно від умов зберігання, оберіть найбільш лежкі сорти. Навіть з-поміж них оберіть цибулини з якомога плескатішою формою. Чим вони темніші, тим довше будуть зберігатися.
Перед закладанням на зберігання цибулю необхідно відсортувати й просушити. Від цибулин різного розміру та діаметру отримаєте рослини, які дуже відрізняються за висотою. Натомість однакові дадуть вирівняну, однорідну зелень, що позбавить вас необхідності перебирати її (це зменшує тривалість зберігання й товарний вигляд).
Найбільш цінною є партія розміром 30-60 г (4-5-сантиметрові цибулини). У дрібних фракцій листків буде менше (10-14). Здавалося б, чим крупніша цибулина, тим більше у ній поживних речовин і відповідно, тим більший буде від неї врожай. Проте це не так, на відміну від картоплі. Адже дуже великі цибулини використовують у їжу, шкода їх витрачати на вигонку. До того ж біла частина пера від них буде меншою, ніж від середніх, оскільки більша частина лусок зіпсується.
Отож доцільно висаджувати однакові за розміром фракції через кожні 7-10 днів. Цим ви забезпечите конвеєр надходження свіжої зелені, вартість якої взимку сягає 30-60 грн. за кілограм.
Висаджування. Простий спосіб — витягнути садивний матеріал з підвалу й уткнути в ґрунт. Але й тут є свої тонкощі. Слід перед цим допомогти цибулині вийти зі стану спокою (інакше побачите, що частина цибулин вперто не утворюють зелені, не проростають). Зробити це можна кількома способами: надрізами шийки, проколюванням. Надрізи шийки потрібно робити на висоту не більше 1/5 її частини, інакше деякі листки виростуть викривленими. В інший спосіб шийку цибулини 2-3 рази проколюють голкою. Це також активізує доступ повітря в зону зачатків, сприяючи виведенню зі стану спокою.
Перед висаджуванням ґрунт необхідно добре полити, щоб він просів, а цибулини не слід сильно вдавлювати. Перший полив проводять після початку відростання.
Великі цибулини висаджують мостовим способом -одну за одною майже впритул, вони вже не збільшуватимуться у розмірах. А от для середніх, які ще будуть розростатися, рекомендують напівмостовий — відстань між сусідніми цибулинами дорівнює діаметру однієї з них. На 1 м2 мостової посадки витрачається 8-9 кг дрібних цибулин або 12-13 — великих. За напівмостового ця цифра удвічі менша (5-6 кг).
Збирають перо за висоти 35-40 см (приблизно на 55-60-й день, залежно від температури). Не варто прагнути більш високого, бо при цьому хоч і продовжують збільшуватися розмір та вага, проте зелень грубішає, втрачаючи смакові якості.
Перші 10-12 днів після висаджування світло практично не потрібне. Але в подальшому необхідний рівень освітлення — не менше 500 люкс.
При цьому оптимальне значення температури -16-22°С удень і 14—18°С вночі, вологість повітря -70-85%.
За 2-3 дні до збирання припиняють поливи, щоб грунт легко струшувався з коріння. Оскільки приймають очищену продукцію, очистіть її від покривних лусок, зв’яжіть зелень у пучки.
Зауважимо ще один важливий момент. Вирощуючи цибулю, можна занести до грунту нематоду, якої в цибулинах буває від 2 до 6 тис. Тож нині віддають перевагу ізольованому вирощуванню її від грунту — в ящиках, у піддонах.
КУЛЬТУРА САЛАТУ
Що знадобиться. Касети, насіння високої схожості, скляна (або полікарбонатна) теплиця, родюча грунтосуміш, лампи досвічування.
Неприпустимо. Вносити мінеральні добрива, особливо будь-які азотні.
Щоб сформувати потрібну густоту рослин, краще розпочати з вирощування розсади у касетах. Надалі вирішуйте: пересаджувати п з касет до підлоги теплиці, формуючи потрібну густоту і вирівняність рослин за висотою, чи так і продовжувати вирощувати в касеті до товарної придатності. Для цієї культури підійдуть будь-які касети, наприклад. 5x5x7 см. Засипте їх родючим чорноземом. полийте. За кілька хвилин, коли грунт просяде, посійте по одній насінині в чарунку на глибину 0,5-1,0 см. Підберіть сорти різних сортотипів — з суцільними листками, різного ступеня розсіченості, забарвлення, що дасть різноманітну продукцію. Варто застосовувати конвеєрне вирощування, висіваючи у кілька термінів. Поливаючи раз на 2-3 дні, скоро отримаєте сходи, а потім і товарну продукцію. Аби вона довше зберігалася, посадіть у теплиці кущ ревеню. Загорнутий в його широкі листки салат дуже довго зберігається свіжим (як і будь-яка зелень).
Якщо ви раніше вирощували салат, то вам відомо, як важко відмити його листки від часток грунту — ніби вже й занурювали у воду, але все одно хрустить на зубах. Тож найкращим способом поливу салату нині вважається підтоплення. Для цього в касетах знизу є отвори. Зробити таку систему непросто: аби вода рівномірно підтопила усе корито, поверхня має бути ідеально рівною. Тож усю частину теплиці під салатну лінію доведеться бетонувати. Замовити такі корита з пластику і зробити рухомі стелажі можна у спеціалістів. Втім, можна обійтися і більш простою технологією, просто посіявши його на підлозі. Але тоді доведеться боротися з бур’янами і змиритися з нижчим врожаєм та дещо більшою кількістю нітратів.
Оскільки в салаті за нестачі світла збільшується накопичення нітратів, у момент наростання (або хоча б в останній тиждень) потрібне інтенсивне досвічування по 10-12 годин на добу. Тож порахуйте, чи окупляться показники електролічильника від ламп 400-600 Вт, розвішаних через 3 м одна від одної на висоті 2-2,5 м врожаєм рослин. Навряд чи сподобається також таке яскраве світло сусідам уночі. Вже за появи 4-6 листків салат можна проріджувати і вживати в їжу. Оскільки салат під час досвічування і високої температури може зацвісти, оберіть сорти, стійкі до стрілкування, сучасних закордонних фірм, наприклад, Афіціон, Фортунас, Революція, Ришельє та інші. Проте за ваших умов температура може й не перевищувати 20°С, тому випробовуйте кілька різних, визначивши кращі для вас.
КУЛЬТУРА РЕДИСКИ
У технології її вирощування багато схожого з салатом. Головне — сіяти з інтервалом між рослинами не менше 5 см, а ширина міжрядь — до 15-20 см. Надія на те, що потім зможете прорвати, не виправдовується (перевірено практикою). Можете це робити і в касетах (поклавши по одній насінині в чарунку), глибиною не менше 10 см. Щоправда, для цього потрібне насіння високої схожості. Нині є сорти, рекомендовані саме для такої технології. Можемо порекомендувати й інший спосіб культури редиски — під плівкою з обігрівом наприкінці лютого.
КУЛЬТУРА ОГІРКА
Огірок — єдина з-поміж наших овочевих рослин, яка полюбляє свіжий гній. Під інші внесіть тільки перепрілий, щоб грунт був родючим і пухким.
Для культури огірка потрібно обрати лише партенокарпічні сорти, що не потребують запилювачів. Ви, звичайно, можете занести вулик, але за короткого світлового дня взимку його ефективність невелика. Вулик із джмелями коштує понад 100 $ США. Посіявши насіння наприкінці листопада, вже на Новий рік можна одержати розсаду, яку висаджують на постійне місце (знову ж таки слід досвічувати, але після висаджування — вже ні). Коли рослини зацвітуть, світловий день збільшиться і обпадання не буде, до того ж партенокарпіки стійкі до нестачі світла, порівняно із бджолозапильними сортами.
Висаджування рекомендують за такими схемами: ширина міжрядь 50-70 см, відстань між рослинами в рядку — 30-40 см. Якщо ж підв’язувати до V-подібної шпалери, тобто одну рослину на один бік, а другу — на інший, інколи залишають між рослинами і 25-30 см.
На перших трьох вузлах (місце, де листок відходить від стебла, там же й утворюються плоди та пагони) видаліть усі квітки й пагони (цей процес називають осліпленням). Це дасть змогу рослині зміцнитися. За неналежного росту додатково осліпіть ще 1-2 вузли.
У подальшому достатньо враховувати, що огірок з-поміж інших рослин відрізняється своєю скоростиглістю — вже на 30-40-й день цвіте, а ще за 10-12 днів формує перший зеленець. Тож розподіл його на сорти — ранні та пізні, на відміну від, скажімо, помідора, неактуальний. Будь-який сорт вам дасть свіжу продукцію вже наприкінці лютого — на початку березня. Надалі на наступних п’яти вузлах видаляйте пасинки, залишаючи квітки, а, перекинувши через шпалеру, можете лишати на пасинках по одній зав’язі (в цей час кількість світла збільшується, тому рослині можна дати більше навантаження).
Проти хвороб рекомендуємо застосовувати лише біопрепарати, які посилюють імунітет рослин (мікосан, планріз, гаупсин, їх легко придбати в клубі органічного землеробства). Якщо ж ви не бажаєте вирощувати розсаду, яку потрібно досвічувати, а придбаєте її на тепличному комбінаті (теж варіант), на ній можна занести діапазуючих шкідників. Проти них є такі засоби (без хімії):
• проти білокрилки — боверин, пастки жовтого кольору;
• проти павутинного кліща — актофіт, або попросіть у біолабораторії будь-якого тепличного комбінату «фіто-сейлюса»;
• проти попелиці — вертицилін.
Отже, обираючи сорти для зимово-весняної культури, вам доведеться мати справу із гладкоплідними довгими гібридами (скажімо, Баккара й Фламінго) чи короткими (Орзу, Магнум, Аламір). А от для більш пізньої культури пізніше можете обрати й короткоплідні горбкуваті, скажімо, знамениті Кураж чи Анджеліна.
Зауважимо: серйозний виробник насіння (як голландські фірми) безкоштовно надасть вам рекомендовану агротехніку. Якщо поблизу вас таких немає, продавець, який реалізує їхнє насіння, має дати вам координати консультантів. Також на етикетці вказують адреси й телефони гарячої лінії. Потрібно тільки чітко уявляти, для якого періоду призначена культура, тоді й агротехніка буде дещо відрізнятися.
Ю.В. Слепцов
