Хочу поділитися досвідом вирощування цибулі-кущівки, її офіційна назва — шалот.
Сортів цибулі шалот багато. В Україні широко використовують кущівку Харківську — з фіолетовим забарвленням цибулин, є рослини з жовтими цибулинами (Сибірський жовтий, Борчалинський…).
Кущівка дуже корисна. Вона містить у своєму складі аскорбінову кислоту, цукор, мінеральні солі, мікроелементи, вітаміни, ефірну олію, фітонциди. Проте, незважаючи на це, ця рослина не дуже поширена серед овочівників. Основна причина — невеликі за розміром цибулини. Але кущівка незамінна в господарстві, де вирощують птицю. Зелень шалоту із задоволенням поїдає молодняк качок, гусей, індиків. Птиця добре розвивається, не хворіє, швидко набирає масу.
Я освоїла власну технологію вирощування цибулі шалот. Навесні (у квітні) висаджую цибулини діаметром 2.5—3 см у добре прогріту, удобрену перегноєм землю. Цибуля дружно йде в ріст. У гнізді може бути від 3—4 до 12 зелених пагонів. Дійсно, якщо з однієї цибулини виросте 12, то вони будуть дрібними. Коли зелені пагони досягнуть висоти 10—12 см, я роблю так: пальцями лівої руки відокремлюю 2—3 пагони цибулі і міцно втискаю їх у землю, а правою — висмикую інші пагони. В лунці лишається 2—3 пагони, які прекрасно розвиваються далі. Виростають чудові, чисті, чималого розміру цибулини. Вирвані пагони використовують у їжу, ними годують молодняк птиці, їх можна реалізувати на ринку.
Цибуля-кущівка дає рясне «потомство». Треба пам’ятати: якщо висадити цибулини більшого діаметра, то і зелених пагонів буде більше, а цибулини виростуть дрібними. Коли ж висадити дрібну (діаметром 2—3 см) цибульку, то пагонів буде менше. Під урожай наступного року використовую цибулини, які не були прорвані і їх виросло по 4—6 у кущі.
Догляд за рослинами зводиться до розпушування міжрядь та видалення бур’яну. Поливи практично не потрібні, тільки в дуже посушливі роки.
У дощове літо кущівка може хворіти на пероноспороз. На зеленому листі з’являються плями, які пізніше набувають фіолетового забарвлення. Такі рослини терміново видаляю, а всю грядку цибулі обробляю 1—2%-ним розчином бордоської рідини. Після обробки зелень цибулі не використовую.
На грядці, де росте шалот, сію рядками моркву (2 рядки цибулі, 1 рядок моркви). Запах моркви відганяє цибулеву муху, яка може знищити всю цибулю.
Кущівку рекомендують висаджувати на тому ж місці не раніше, ніж через 3—4 роки. Найкраще во»»а росте після гороху, конюшини, сої, квасолі.
Збираємо цибулю шалот наприкінці липня — на початку серпня. Гнізда підкопуємо, вибираємо із землі, ділимо на окремі цибулини. Підсушуєш спершу на сонці, а потім досушуємо на горищі.
Шалот рідко стрілкується. Суцвіття у нього білі, кулеподібні. Насіння дрібне. Висіваємо його в землю навесні й одержуємо садивний матеріал для оздоровлення.
Споживаємо цибулю-кущівку в натуральному вигляді, готуємо з неї салати, начинку для пирогів. Цибулини чудово зберігаються всю зиму, майже не проростають аж до весни. Зелень кущівки зберігаємо в морозильній камері декілька місяців. Зелені пагони миємо, обсушуємо, ріжемо на шматочки 1—2 см і складаєш в поліетиленові пакетики або в пластикові коробочки з-під масла чи сиру. Зберігається чудово, не втрачаючи смаку.
Я вирощую кущівку з фіолетовими цибулинами. Назви сорту не знаю. Він щедро родить у нас багато років. І завжди виправдовує мої сподівання.
