Поміж більш як п’ятдесяти сортів помідорів у моїй колекції Мікадо займає одне з найпочесніших місць. Цей сорт користується великою популярністю у дачників, і вони охоче купують його розсаду. Зовні він вирізняється тим, що листя у нього нагадує картопляне.
Мікадо — середньостиглий, напівдетермінантний сорт. Висота кущів у відкритому грунті — до 1 м, у закритому може бути і більшою. Плоди плескато-округлої форми, рожевого кольору, масою до 250 г. Їх споживають у свіжому вигляді.
З власного досвіду зауважу, що продавати помідори сорту Мікадо на ринку вигідно, бо ціна на рожеві плоди завжди значно вища, ніж на інші, хоча під час транспортування вони потребують обережного ставлення.
Висаджую розсаду за схемою 50×70 см. Кущі формую в одне—два стебла. На головному стеблі під першою китицею залишаю один пасинок, з якого виростає друге стебло.
Поки не зав’яжуться перші плоди, рослини утворюють дуже багато пасинків, які необхідно своєчасно видаляти. Найкраще це робити, коли вони мають довжину 2—5 см.
В міру росту куща поступово видаляю нижні листки по стеблу до першої китиці. Роблю це для того, щоб рослини повніше використовували поживні речовини на формування врожаю. Живлення плодів кожної китиці забезпечує листя, розташоване вище від неї. Крім того, видалення зайвих листків сприяє кращому провітрюванню кущів і зменшує ймовірність грибкових захворювань.
На жаль, Мікадо не стійкий проти фітофторозу. Проте з цим лихом можна й потрібно боротися. По-перше, необхідно виростити міцну розсаду, За тиждень до висаджування у відкритий грунт її обробляють бордоською рідиною, а після висаджування поливають звичайною водою.
Читайте також: Агротехніка високорослих сортів помідор
Перше підживлення доцільно провести через тиждень після садіння розсади. На цей час рослини вже добре укорінюються і здатні всмоктувати поживні речовини. Я найчастіше використовую органічні добрива: розчини коров’яку (1:8) або курячого посліду (1:12).
Якщо застосовують мінеральні добрива, під час першого підживлення на 10 кв.м вносять 30 г аміачної селітри, 75 г суперфосфату та 20 г калійної солі.
Вирощуючи помідори, майте на увазі, що від надмірного внесення навесні азотних добрив рослини «жирують», тобто наростає велика вегетативна маса. Але ж мета дещо інша — одержати якомога раніше і більше плодів, а не зеленої маси.
Читайте також: Вирощуємо помідори теплицях
Друге підживлення роблю через два тижні після першого таким самим розчином органічних добрив, а третє — під час масового зав’язування плодів.
Для профілактики грибкових захворювань двічі-тричі обробляю рослини будь-якими фунгіцидами (бордоська рідина, хлорокис міді, хоміцин, купроксат тощо). Крім того, практикую декілька обробок за сезон розчином свіжого молока у воді (1:10), куди додаю декілька краплин «зеленки» або йоду і склянку деревного попелу. Він сприяє підвищенню стійкості до фітофторозу і, крім того, рослини одержують позакореневе підживлення мінеральними речовинами та мікроелементами. Під час обприскування молоком на поверхні рослин утворюється тоненька жирова плівка, яка захищає їх від грибкових захворювань.
Висаджені рядками помідори поливаю із шланга безпосередньо в канавки. В міру росту кущів нагортаю на них грунт уздовж усього рядка, що сприяє нарощуванню додаткових коренів. Під час підживлення розчин виливаю на всю канавку одразу, тож усі рослини одержують однакову дозу елементів живлення. Щоб вода не вимивала грунт, на кінець шланга натягую мішечок з тканини у два шари.
Звертаю увагу, що помідори люблять «суху голову» і «мокрі ноги». Тобто не поливайте їх зверху, як роблять деякі городники, провокуючи таким чином грибкові захворювання. Поливаю в середньому один раз на тиждень залежно від погодних умов.
Бажаю усім городникам високих урожаїв красенів-помідорів!
