Наше видання «Бабусин сад» неодноразово писало про користь плодів обліпихи, зараз же ми розповімо про агротехніку вирощування цього дерева з надзвичайно корисними плодами.
Обліпиха — дуже цінна полівітамінна культура. Стиглі плоди її багаті на провітамін А, вітаміни С,Е,В1,В2,В6,Р і К. За їхнім вмістом тільки шипшина та окремі сорти горобини можуть конкурувати з нею. Апельсин, що так полюбився за останні роки нашим співвітчизникам, у 15 разів поступається плодам обліпихи за вмістом вітамінів.
Крім того, у м’якуші плодів міститься 2,57 % цукрів, 2,8 % органічних кислот, 4,4 — 9 % обліпихової олії, 0,79 % пектинових речовин, 4,5 % каротиноїдів.
Головною перевагою обліпихи перед іншими культурами з цілющими властивостями є здатність накопичувати як необхідні для життєдіяльності людини мікроелементи, так і деякі рослинні антибіотики, що вбивають хвороботворні бактерії. Цьому сприяє лікувальна олія, якої досить багато в плодах. Окрім того, в м’якуші є пектин, який сприяє виведенню з людського організму радіоактивних елементів та солей важких металів.
Серотонін, що міститься в плодах, позитивно впливає на центральну нервову систему, виявляє протипухлинну та протиспазматичну дію. Обліпиху використовують як болетамувальний і протицинготний засіб, а відвар плодів — при захворюваннях шлунка, авітамінозі і цукровому діабеті.
Коли в кінці 70-х років доля закинула мене до Сибіру, найперше мені впало в око те, що у сибіряків той не господар, у кого немає домашньої лазні, і та не господиня, у котрої немає хоч трішечки олії, мазі чи соку з обліпихи.
На родючому грунті плоди обліпихи вітамінізованіші
Обліпиха — деревоподібний кущ висотою 0,5—3,5 м, а іноді й вищий, з невеликими пагонами, що закінчуються дуже міцними колючками. Рослина дводомна, з одностатевими дрібними квітками. Чоловічі рослини, які, до речі, зацвітають дещо раніше, можна відрізнити від жіночих по бруньках: вони значно більші й округліші. У квітках немає нектару, і бджоли та інші комахи їх не відвідують, тому запилення відбувається лише за допомогою вітру. Квітує обліпиха у квітні—травні до розпускання листя або одночасно з ним. Залежно від сорту плоди достигають з кінця липня до жовтня.
В Україні в дикому стані росте головним чином по берегах річок, водосховищ. Найбільше її зосереджено вздовж Дунаю.
Багато тепер росте обліпихи в насадженнях обабіч автострад, на околицях міст та поблизу промислових підприємств. Тож доречно зауважити, що в цих місцях заготовляти обліпиху неприпустимо. Замість очікуваного позитивного впливу на здоров’я завдаватиме великої шкоди. Свинець, що викидається разом з вихлопними газами автомобілів, інші шкідливі промислові викиди на значній площі навколо шляхів і промислових підприємств проникають у грунт, засвоюються рослинами і можуть міститися в плодах у кількостях, що значно перевищують допустимі норми. Тому найліпше вирощувати обліпиху у власному саду.
Рослина невибаглива, може рости на порівняно бідних піщаних і навіть злегка засолених грунтах. Але найкращі для неї пухкі, легкі грунти з достатніми родючістю і вологозабезпеченням, тут плоди обліпихи більш вітамінізовані. Коренева система являє собою розгалуження могутніх мотузкоподібних коренів, більша частина яких розміщена у поверхневих шарах грунту. Тому рослини, що ростуть у заплавах річок, легко витримують нетривале затоплення під час паводків. Але дуже опідзолені, глинисті, кислі і заболочені грунти для цієї культури не придатні.
Розмножувати обліпиху краще живцями
Обліпиха — світлолюбна рослина і в затінку інших дерев майже не плодоносить і рано відмирає. Легко переносить як низькі (до -50°С), так і високі (до -40:С) температури.
У природних умовах розмножується головним чином кореневими відсадками насінням. У розсадниках її розмножують, як правило, зеленими і здерев’янілими живцями, бо рослини з насіння не зберігають сортових особливостей, до того ж приблизно половина сходів будуть жіночими, а друга половина — чоловічими. На жаль, коли рослини ще молоді, розпізнати, котрі з них жіночі, а котрі чоловічі, неможливо. Встановити це можна буде лише після початку плодоношення, тобто через 4—5 років з часу висіву насіння.
Тривалість жит-л обліпихи порівняно з іншими породами дерев невелика — 20—30 років і залежить від грунтово-кліматичних умов. Плодоносити починає у 3—4 роки. Найбільшої продуктивності досягає у віці від 7 до 12—15 років. Середня врожайність куша в заростях — до 15 кг плодів, а в окультуреному вигляді — до 22 кг.
Плоди жовті, оранжеві або червоні; овально-конічні, циліндричні чи кулясті; 3—7 мм у діаметрі і 6—10 мм завдовжки, з однією насінинкою. Вони густо обліплюють кінчики гілок —від цього й назва рослини.
В Україні культивують понад 50 сортів обліпихи. Найперспективніші з них: Солодка жінка — селекції Артемівської дослідної станції плодорозсадництва; форми № 1, № 10, № 14, № 24, № 25, N° 26 — усі відібрані з природної популяції в гирлі Дунаю науковими співробітниками Центрального ботанічного саду НАН України. Із старіших сортів користуються успіхом у садівників Вітамінна, Обільна, Оранжева, Золотиста, Превосходна, Олійна, Чуйська. А такі сорти, як Новинка Алтаю, Дар Катуні, Бійська, Золотий початок, — без колючок.
Вирощуючи обліпиху не забудьте про запилювачи
Садити обліпиху краще навесні за схемою 4 х 2 м в ями глибиною 30—60 см, не дуже заглиблюючи кореневу шийку. Як і під час садіння інших плодових дерев, корені саджанців слід оберігати від висихання, вмокнувши в бовтанку з глини і коров’яку. Можливі різні варіанти чергування чоловічих і жіночих рослин. Найзручніша схема садіння для одержання максимальних урожаїв: один ряд жіночих рослин, у другому ряду через кожних три жіночих екземпляри — один чоловічий, а третій ряд — теж жіночі. Коли закладають великі насадження, можна садити два ряди жіночих рослин, у третьому ряду через кожних три жіночих екземпляри один чоловічий і далі знову два ряди жіночих. За такої схеми кількість чоловічих рослин становитиме 10—15 %. У невеличкому саду серед 4—5 жіночих дерев чоловічу рослину садять у центрі.
На врожайність впливає ще й те, який із чоловічих екземплярів буде запилювачем. Якщо є можливість вибирати, краще залишити найбільш підходящий.
У перші 4—5 років після садіння обліпиху майже не обрізують, за винятком сухих, поламаних, неправильно розташованих пагонів, тобто створюється компактна крона з симетрично орієнтованими у просторі скелетними гілками. У 7—10-річних дерев можна провести омолоджувальне обрізування на 3-річну деревину, щоб мати могутні однорічні прирости для формування врожаю.
Поливають після садіння в міру потреби.
Кореневу систему важливо не травмувати
Часто садівники нарікають на те, що, незважаючи на ретельний догляд, дерева обліпихи раптом сохнуть. Причиною цього нерідко буває неправильне перекопування пристовбурних кругів. Зважаючи на поверхневе розташування кореневої системи, у перші 5—6 років пристовбурні круги слід перекопувати на глибину 5—7 см, а далі — на 10—15 см. У наступні роки можна взагалі не перекопувати, а траву скошувати не рідше одного разу на місяць, залишаючи покоси на місці — вони слугуватимуть мульчею, а коли перегниють, добривом.
Обліпиха формує урожай на минулорічному прирості, отже величина приросту поточного року впливає на врожай наступного. Тому з другої половини травня і до кінця липня важливе значення має забезпечення грунту вологою. Особливо важливі поливи у посушливі періоди літа.
Не запізніться із збиранням урожаю
Збирають обліпиху на початку стиглості плодів, коли вони набувають притаманного сорту розміру і забарвлення. Запізнення із збиранням призводить до зниження вмісту вітамінів у плодах, вони мнуться, розчавлюються, а сік витікає.
Найзручніше збирати обліпиху в кошик за допомогою пристроїв з дроту. Не слід зрізувати гілки з плодами (за винятком тих, які у майбутньому будуть важкодоступні), бо при цьому зрізується молодий приріст, тобто втрачається врожай наступного року.
Переробка ягід обліпихи
Зібрані плоди бажано протягом доби реалізувати або переробити — менше буде втрат. Способів переробки дуже багато. Усі рецепти описати нереально, тому зупинимося на найважливіших.
У всіх випадках перед переробкою плоди слід перебрати, очистити від листя та іншого сміття. Два—три рази промити під проточною водою, зцідити, просушити на повітрі. Для максимального збереження вітамінів ми віддаємо перевагу способам переробки без пастеризації і кип’ятіння, бо нагрівання понад 60°С призводить до руйнування біологічно активних речовин і значних втрат цілющих властивостей обліпихи.
Обліпиха з цукром. 1 кг плодів засипати 1,5 кг цукру, перемішати дерев’яною ложкою і розкласти в скляні банки. Зберігати без пастеризації в холодильнику або в холодному підвалі. Використовувати для приготування різних компотів, напоїв або споживати без переробки.
Сік з м’якушем і обліпиховою олією. 1 кг (1 частина) плодів пропустити через соковижималку чи м’ясорубку. Одержану масу протерти через друшляк з дрібними отворами або сито. Віджимки, що залишилися, вичавити через 2— З шари марлі або під пресом. Одержаний сік з м’якушем і обліпиховою олією вилити в емальований посуд і додати 2 кг (2 частини) цукру. Протягом доби періодично перемішувати дерев’яною ложкою. Цукор розчиниться в обліпиховому соку,
а його надлишок (якщо такий буде) випаде в осад. Сік з м’якушем і обліпиховою олією розлити в простерилізовані скляні банки, які закрити звичайними капроновими кришками. Зберігати в темному місці за кімнатної температури.
Нерозчинений цукор, що залишився на дні, можна використати повторно з новою порцією обліпихи або на інші потреби.
Вживати обліпиховий сік з м’якушем і олією можна з чаєм: по дві чайні ложечки на склянку (замість цукру), але окріп має бути охолодженим до температури не вище +6СГС. Крім того, цей сік можна використовувати для приготування киселів, компотів, змащувати ним випічку, виготовляти з нього різноманітні коктейлі, тонізуючі та освіжаючі напої, желе з додаванням желатину та багато іншого.
Обліпихова олія. В домашніх умовах її можна одержати кількома способами. Один з них такий.
Віджимки, до складу яких входять обліпихові кісточки і шкірочка плодів, після одержання соку з м’якушем підсушити і перемолоти на борошно. До речі, якщо в м’якуші плодів обліпихи олії до 9 %, то в кісточках її до 14 %.
1 частину борошна залити 1 частиною нерафінованої соняшникової олії і поставити на водяну баню на 48 год. за температури не вище 50—55°С. Після цього поставити посудину на тиждень в тепле місце і періодично перемішувати срібною столовою ложкою або збовтувати. Обліпихова олія розчиниться в соняшниковій (оливковій) і виділиться разом з нею. Через тиждень одержану олію злити і залити нею другу порцію борошна (1:1), а ще через тиждень — третю (1:1). Усі дії повторюються. У кінці третього тижня обліпихову олію високої концентрації розлити у пляшечки з темного скла і зберігати в холодильнику або в темному прохолодному місці.
Обліпихова олія незамінна під час лікування ран та опіків. Тривалий час її використовували в хірургії для післяопераційного змащування швів. Вона має високі бактерицидні властивості, у чому мав змогу сам переконатися. У мене на ногах пальці розташовані надто щільно, через що вони пітніли, парились, між ними тріскалася шкіра і утворювалися незагоювані ранки. За 12 років мене лікували десятки лікарів, але безуспішно. А коли обробив рани обліпиховою олією, забув про свою недугу.
Змащуючи обліпиховою олією шкіру на голові за 2 год. до приймання ванни, я зупинив випадання волосся і позбувся лупи. А у жінок від такої процедури перестають роздвоюватися (сіктися) кінці волосся.
Обліпихова олія дає позитивні результати в лікуванні виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (4—5 краплин три рази на день за ЗО хв. до їди). Застосовується вона й у лікуванні багатьох інших хвороб.
Обліпихова мазь. Не вичавлене обліпихове борошно, яке випадає в осад під час виготовлення олії, можна використовувати для загоювання довго незаживаючих ран (типу рожа тощо), бо воно має ті ж якості, що й обліпихова олія.
Компреси з обліпихової мазі з листям обліпихи застосовують при ревматизмі, а маски з мазі використовують для омолоджування шкіри.
