Помідори… До них у мене особливе ставлення. Чому саме до них? За роки їх вирощування зрозумів, що це — моя стихія. Неперевершений вигляд мають вони під час сходу сонця. Плоди дихають здоров’ям, сяють, наче вогники. А з чим можна порівняти смак щойно зірваного помідора?!
Як виростити високий урожай цих чудових плодів? Відповідь одна: дотримуватися правильної агротехніки. Звичайно, в журналі «Дім, сад, город» та й у багатьох інших виданнях про це надруковано чимало матеріалів. Тому зупинюся лише на окремих моментах.
Відомо, що за висотою куща помідори поділяють на низько-, середньо- та високорослі (індетермінантні). Особисто мені більше до вподоби саме високорослі. За правильного догляду їхні стебла сягають 3—4 м, а врожай з куща — півтора—два відра плодів.
Низькорослі можуть «похвалитися» хіба що більш ранньою продукцією (урожай встигає повністю сформуватися до масової появи фітофтори). Саме такі сорти, придатні для механізованого збирання, поширені на півдні України.
Однак вважаю, що вирощування низькорослих помідорів — марне витрачання землі (у мене її обмаль). Краще посадити декілька рослин високорослих сортів, забезпечити їм належний догляд і збирати високі врожаї, ніж вирощувати низькорослі, що дають по кілограму—два плодів з куща.
Як я вирощую помідори? Торік вирішив побудувати щось на зразок теплички. Південно-східна її частина відкрита, а стеля і решта бічних стінок затягнуті плівкою.
Висота теплиці — 2,5 м, довжина — близько 12 м, ширина — 1,5 м.
Завдяки такій конструкції рослини, посаджені в один рядок, не затінюють одна одну, можна вільно ходити і доглядати за ними, не боячись поламати. Високорослі помідори потребують багато поживних речовин, тому вздовж теплиці на відстані 20 см від бічної, вкритої плівкою сторони копаю траншею (ширина —- 40 см, глибина — 50 см). Верхній шар грунту (15 см) складаю на один бік, решту землі розкидаю по городу. Заправляю траншею прілими рослинними рештками, які я протягом року збираю і складаю на компостування у короб розміром 2×3 м і висотою 1,5 м. Через кожних 15—20 см присипаю суміш відходів шаром землі. Два—три рази на рік добре перелопачую вміст ящика. Через рік—півтора одержую гарне добриво. Раджу мати два таких ящики-короби. Коли в одному з них компост буде готовий, інший тільки почне заповнюватися.
Слід зауважити: не можна закладати на компостування листя чи рослини, уражені хворобами або шкідниками, бур’яни, які сформували насіння (не оберетесь потім лиха).
Отже, я закладаю траншею компостом. Це справа нелегка. Висипаю до 40 відер рослинного перегною, додаю 5 відер попелу. Все це перемішую і вкриваю шаром грунту (10—15 см). Такої кількості добрив цілком вистачає рослинам, щоб сформувати високий урожай якісних плодів. Якщо немає компосту, згодиться й перепрілий гній великої рогатої худоби, свиней. Тільки його, звісно, треба давати менше, бо рослини можуть «згоріти».
Торішня весна була затяжною (заморозки траплялися навіть у травні), розсаду високорослих помідорів висадив у грунт 22 травня. Оскільки вона дещо переросла, висаджував похило. У теплицю посадив 20 рослин, під кожний кущ — відро води (треба, щоб вона добре промочила земельку, адже дощі під плівку не потрапляють).
Перед висаджуванням розсаду помідорів, а також перцю обробив стимулятором росту — івіном (1 ампула на літр води). Вже через тиждень така обробка дала результат: рослини зміцніли, листя було велике, зелене. Чи не єдина проблема — сусідські кури. Тільки-но посадив розсаду, як вони вже тут. На дачу я приїжджаю раз на тиждень, тому вони «внесли деякі корективи»: три рослини вигребли із землі. Довелося загороджувати вільний від плівки бік теплиці мотузками.
Днів через п’ять—шість помідори зацвіли, і я знову обробив їх івіном (згідно з рекомендаціями). Щоб менше випаровувалася волога з грунту і ЇЇ вистачало помідорам, вкрив ділянку шаром того ж компосту (10 см). Це не тільки мульча, а й добриво. Земля під ним постійно волога.
На початку червня зав’язалися перші плоди. Деякі городники прищипують перші суцвіття-китиці, тому що нерідко на них формуються плоди неправильної форми, не характерні для даного сорту. Я так не роблю. З перших китиць помідори вживаємо в їжу (незалежно від форми). На насіння залишаю плоди з другої китиці і відбираю лише ті, що справді відповідають сорту. Виняток — великоплідні сорти (Чорний принц, Космонавт Волков і ін.), які лише на першій китиці формують плоди, характерні за величиною для даного сорту.
У період масового достигання плодів на першій китиці підживлюю помідори суперфосфатом (позакоренево) — 50 г на 10 л води. Суперфосфат заливаю гарячою водою і декілька разів протягом доби перемішую. Обприскую відстояним розчином. Органічними добривами (курячий послід, гній) не підживлюю — вистачить і того, що в траншеї.
Тепер декілька слів щодо боротьби з фітофторозом. Тільки-но зав’язалися помідори на першій китиці, обробляю їх фунгіцидом системної дії арцеридом (5 г на 1 л води). Цей препарат використовую не перший рік. Його унікальність полягає в тому, що він проникає в рослину і захищає її зсередини (на відміну від препаратів контактної дії, які тільки утворюють назовні захисну плівку, котра під час дощу змивається).
Через декілька тижнів починаю використовувати настій часнику (200 г перекручую через м’ясорубку, настоюю один—два дні, а потім розбавляю у 10 л води і додаю 20 г господарського мила). Фітонциди, що їх виділяє часник, захищають рослини не тільки від хвороб, а й від небажаних шкідників.
Підв’язування… Багато городників застосовують найпростіший спосіб: поряд з помідорними кущами забивають кілки і до них підв’язують рослини, інші вирощують їх на шпалерах. Я ж користуюся таким способом. Десь через два тижні після садіння (час, необхідний для укорінення) прив’язую мотузку до стебла (під другим листком) і натягую її до стелі, де й закріплюю. Раз на тиждень навколо мотузки обкручую стебло. Якщо потрібно надійніше закріпити рослину, підв’язую і до бічних сторін теплички.
Одна з необхідних умов догляду за помідорами — пасинкування. Найкраще виламувати пасинки, коли вони не більші 5 см, залишаючи пеньочок 0,5 см. Якщо так зробите, то з цього місця пасинки вже не виростуть. Я, наприклад, крім головного стебла, залишаю на рослинах від одного до трьох пасинків (залежно від сорту), а решту видаляю. Ви можете сформувати рослину і в одне стебло, прищипуючи всі пасинки. Але, на мій погляд, доцільніше все ж залишити один-два, тоді врожай буде більшим.
На початку серпня рослини досягають висоти 2—2,5 м, а то й більше (залежно від сорту). Якщо ви вирощуєте помідори в закритому грунті і висота вашої теплиці сягає 3 м, то нехай вони і далі тягнуться догори, доки не торкатимуться верхівкою стелі теплиці, тоді їх прищипують. Коли ж йдеться про відкритий грунт, то тут справа серйозніша, важко вберегти рослини, скажімо, у вересні — на початку жовтня. Зливи, похолодання вночі прискорюють появу різноманітних хвороб. А ось у закритому грунті проблем менше. Тут, по-перше, температура завжди на декілька градусів вища, ніж просто неба. По-друге, не дошкуляють дощі, та й хворобам легше дати відсіч.
Встановлено, що дорослим рослинам у закритому грунті не страшні навіть короткочасні заморозки, а при +5 С вони можуть добре розвиватися. Треба лише належно доглядати за ними. Коли виникає загроза зниження температури (стежте за прогнозом погоди!), я вкриваю плівкою ту частину, яка спочатку була відкритою (південно-східну). Виходить такий собі продовгуватий парничок, у якому, безперечно, тепліше, ніж надворі. То му ще й у вересні, а, можливо, і в жовтні поласуєте свіжими помідорами, щойно зірваними з куща.
Сорти… Сорти… Їх безліч — офіційно зареєстрованих, а ще більше аматорських. І це дуже добре, адже кожен може знайти свій сорт. Ну хіба ж це не диво: плоди масою від декількох грамів до кілограма і більше! А яке різнобарв’я! Тут і червоні, і жовті, і рожеві, і білі, навіть чорні та смугасті! Словом, вибирай, який до вподоби. А якщо докласти зусиль, можна вивести і свій власний сорт.
У моїй колекції помідорів поки що близько 50 сортів, але я не збираюся зупинятися на досягнутому. Постійні пошуки чогось нового, перспективного приносять мені задоволення. Так, одного разу, подорожуючи по Львову (прекрасне, дивовижне місто), натрапив на лавку з насінням. І відразу ж запитав про помідори. Напрочуд привітний продавець запропонував мені сорт Ауріга. На пакеті я помітив позначку, що насіння вироблене в Німеччині. Продавець запевнив, що сорт перспективний, тож мені нічого не залишалося, як купити його.
На жаль, агротехніка вирощування була описана німецькою мовою, тому спробував самотужки дослідити цей сорт. І от у несприятливому для помідорів році я його висіяв. Насіння сходило довше іншого, і я вже згадав недобрим словом продавця, але невдовзі з’явилися сходи. Через тиждень вони наздогнали решту рослин. Сорт Ауріга виявився високорослим. І от достигли перші плоди. У китиці їх буває до 15 штук, жовто-золотистого кольору. І хоча рік був дощовим, та й помідори я вирощував у відкритому грунті, цей сорт порадував чудовими плодами. Коли вони достигають, здається, що то великі грона винограду (тільки жовтого кольору). На смак кисло-солодкі, ароматні. Рослини формую в чотири стебла (одне головне і три пасинки), до початку серпня вони мають висоту 2—2,5 м.
Крім Ауріги, торік вирощував такі сорти: Китайські, Ювілейний Тарасенка, Володимир Висоцький, Крон-принц, Чорний принц та багато інших.
Дуже подобається і сорт Лимон-ліана. Він також високорослий, врожайний. Плоди круглі, з носиком, масою 100 г, солодкі, лежкі, нагадують мініатюрний лимон.
Вирощую й гібриди. Вже третій рік вирощую гібрид Матадор Г1 (Нідерланди). Рослина високоросла, міцна, з товстим стеблом та китицями. За сприятливих умов може досягти 2 м. Залишаю один пасинок (з головним стеблом — два). Китиці мають по 5—10 плодів масою по 150—200 г. Смакові якості високі, гібрид ранньостиглий.
Як відомо, з гібридів насіння не збирають, але купувати його раджу у спеціалізованих магазинах. Якщо ж доводиться це робити на базарі, звертайте увагу на упаковку — оригінальні виготовлено з фольги, бо часто «гібриди” продають у звичайних паперових пакетиках і що з того насіння виросте — невідомо.
Єдиний низькорослий сорт, який я вирощував торік — Ефемер. Він не лише ранньостиглий, а й дає непоганий урожай якісних плодів масою 100—120 г, до речі, усі вони достигають за тиждень.
Але все ж мені більше до вподоби саме високорослі сорти помідорів. І не тільки тому, що дарують нам чудові плоди різних розмірів і кольорів, а й через їхню величину та справжню красу. Це неперевершене диво природи!
Отож, шукайте, експериментуйте, випробовуйте! Від себе додам: продажем насіння не займаюся (в колекції ще багато недоліків, не всі сорти добре випробувані, словом, роботи ще багато), але дати корисну пораду можу при наявності конверта для відповіді.
