Капуста романеско в минулому сезоні стала справжнім шедевром на моїх городніх грядках. Дивовижні суцвіття цього овочу, який є гібридом цвітної капусти і броколі, за формою нагадують корал або химерну зірку, що складається з численних акуратних конусоподібних пірамідок лимонно-зеленого кольору. За це він отримав дві інші назви – «коралова капуста» і «романська броколі». Сама рослина дуже схожа з кольоровою капустою: на міцному стеблі формуються довгі довгасті листя, а в центрі – суцвіття, яке при дозріванні зрізається і використовується в їжу. Головки цього овочу важили в середньому 0,5 кг, а деякі з рослин у висоту сягали 1 м.
На цю дивину приходили подивитися всі мої сусіди, оскільки ніхто з них раніше навіть не чув про такий вид капусти. Це й невипадково – капуста романеско була виведена італійськими селекціонерами в 90-х роках ХХ століття, а в Росії з’явилася зовсім недавно. Я випадково побачив насіння цієї культури в садовому магазині і вирішив виростити цього екзота у себе на дачі. Химерні яскраві суцвіття цього овочу стали справжньою окрасою столу. За смаком вони нагадують цвітну капусту, але мають більш ніжну текстуру і незвичайний, але дуже приємний горіхово-вершковий присмак і зовсім позбавлені гірчинки, властивої іншим представникам сімейства капустяних. До того ж цей гібрид за змістом корисних речовин значно перевершує своїх «родоначальників» — броколі і цвітну капусту. У свіжому вигляді головки романеско зберігаються в холодильнику близько тижня. Їх я використав для приготування салатів, супів, гарнірів, а також заморозив на зиму і додав в овочеве асорті при консервуванні в банках вони виглядають надзвичайно красиво.
Вирощування капусти романеско нічим не відрізнялося від агротехніки інших капустяних культур. Так як насіння цього італійського гібрида мені пощастило купити ще у вересні, то вже восени я виділив на городі для нього ділянку на тому місці, де росла картопля. Добре удобрив її перегноєм і вніс на кожен м2 по 400-500 г деревної золи, щоб вона забезпечила грунт необхідними мінеральними речовинами і знизила її кислотність, оскільки капуста романеско не переносить кислих грунтів. Грядку перекопав на штик лопати і залишив в такому вигляді до весни.
Капусту романеско я вирощував через розсаду, посіявши попередньо намочені насіння відразу в окремі стаканчики з родючим грунтом в середині квітня. Терміни розраховував таким чином, щоб висадити у відкритий грунт сіянці у віці 45-50 днів. Догляд за розсадою був звичайним: полив, підживлення, забезпечення додатковим підсвічуванням в похмурі дні. Також підтримував оптимальний температурний режим для нормального розвитку розсади. До появи сходів стаканчики тримав при температурі 18-20°З, а як тільки з’явилися паростки, знизив її до 12-14°С в денний час, а вночі тримав розсаду при температурі 6-8°С. Через тиждень температуру підвищив вдень до відміток 15-18°С, а в нічний час – 8-10°С. А як тільки подібні температурні значення встановилися за вікном переніс розсаду на балкон.
Міцні кремезні рослини, які встигли розвинути по 4-5 справжніх листків, пересадив у відкритий грунт в кінці травня, розташувавши лунки на грядці на відстані 40-50 см одна від одної. Одночасно з пересадкою розсади в міжряддях і по краях цієї ділянки посіяв нагідки і чорнобривці, які згодом своїм ароматом відлякували шкідників з капустяної грядки. Для цієї ж мети вже підросли рослини кожні 10-14 днів опудрював тютюновим пилом або просіяною золою.
Протягом сезону поливав капусту регулярно і рясно. Кілька разів за сезон на грядці вкладав товстий шар підсушеної трави, яка допомагала підтримувати грунт в помірно вологому стані і рятувала від необхідності розпушувати міжряддя і видаляти бур’яни. А щоб рослини утворювали додаткові корінці і росли рівно, 3 рази за сезон підсипав суміш городньої землі і перегною.
Першу підгодівлю капусти провів через 2 тижні після висадки її в грунт. Для цього використовував розчин коров’яку (на 10 л води 0,5 л настою) з розрахунку 1 л на рослину. Наступні 2 підживлення провів з інтервалом в 3 тижні. Для другої підгодівлі в 10 л води розчинив 30 г аміачної селітри, 20 г сірчанокислого калію і 40 г суперфосфату (1 л розчину на одну рослину). Третю підгодівлю провів розчином коров’яку, додаючи на кожні 10 л розчину 20 г сульфату калію і по 30 г аміачної селітри та суперфосфату. У кожний з трьох вищеописаних розчинів додавав препарат «Уніфлор Мікро», що містить комплекс мікроелементів, на які капуста дуже добре відгукується. На 10 л того чи іншого розчину використовував по 5 мл «Уніфлор Мікро».
Щоб уникнути пошкодження дозріваючих суцвіть сонячними променями, в особливо спекотні дні пов’язував над ними верхні листя м’якою мотузкою, притіняючи, таким чином, ніжні голівки. Урожай збирав вибірково, зрізуючи повністю доспілі химерні суцвіття цієї незвичайної і дуже смачної капусти.
