Цибулю ріпчасту культивують уже понад 3500 років, а на території України — понад 1000. В їжу використовують усі частини — як цибулини, так і зелене листя. Нестандартні цибулини застосовують для вигонки на зелене перо в закритому ґрунті у несезонний період.
Цибулю рекомендують вживати всім і завжди, а особливо у зимово-осінній період. При вживанні 100-150 г зеленої цибулі можна повністю задовольнити добову потребу організму в аскорбіновій кислоті та каротині. За даними Науково-дослідного інституту харчування, річна норма споживання цибулинних овочів на одного жителя у середньому повинна становити не менше 10 кг, у тому числі зеленого листя — 1,9 кг.
Цибулини ріпчастої багаті, насамперед, на цукри (4-14 %) та ефірні олії, містять у своєму складі цинк, кремній, мідь, кальцій, фосфор, титан — близько двох десятків різних елементів таблиці Менделєєва, і таку саму кількість органічних кислот й амінокислот.
Кислий смак листків та цибулин зумовлений наявністю кислот, найважливіші з-поміж них — яблучна та лимонна. Цибуля містить цінні ефірні олії, переважна більшість їх — фітонциди. Ефірна олія цибулі ріпчастої має бактерицидну, дезінфікуючу дію, збуджує апетит.
Завдяки багатому біохімічному складу цибулю ріпчасту широко застосовують у народній медицині, вона по праву вважається одним із найкращих засобів для профілактики й лікування застуди. Цибуля, як вважають дієтологи, не тільки збагачує раціон людини на калій та кальцій, а також позитивно впливає на весь організм у цілому. Досліджено, що рівень холестерину нижчий у людей, які регулярно вживають цибулю. Вона запобігає появі склерозу, артриту, цукрового діабету, ракових захворювань, є чудовим відхаркувальним, протицинготним, протиглистяним засобом. Крім того, останні дослідження засвідчили, що цибулини містять речовини, які впливають заспокійливо: якщо перед сном з’їсти велику цибулину, можна позбутися безсоння. А щоб не було запаху цибулі після її вживання, рекомендують пожувати зелень петрушки.
Потреби рослин у теплі, світлі та поживних речовинах
Вимоги до тепла. Цибуля ріпчаста — порівняно холодостійка рослина. Вона легко витримує весняні заморозки, але у фазі петлі сходи можуть загинути за температури мінус 2-3°С.
Насіння її проростає за температури 4-5°С. З підвищенням її до 10—15°С сходи з’являються через 12-17 діб. Цибуля-сіянка проростає за температури 1-2°С протягом 10-12 діб. Оптимальна температура для росту рослин — 17-22°С, а максимальна — 33°С.
У теплу погоду інтенсивніше розвивається надземна маса рослин, а при низьких температурах — коренева система. Тому для одержання високих урожаїв цибулю необхідно висівати якомога раніше.
Щоб не допустити стрілкування цибулі, вирощуваної з сіянки, її в зимовий період зберігають за 18-22°С, а вибірок -20-24°С. Однак, за такої температури цибулини значно втрачають свою масу. Восени сіянку добре просушують і зберігають за температури 18-20°С і відносної вологості повітря 60-70%, взимку мінус 3 — плюс 1 °С, а навесні за 20-30 діб до висаджування — при 20-25°С.
Вимоги до світла
Цибуля ріпчаста потребує високої інтенсивності освітлення, особливо коли п вирощують з насіння. Це рослина довгого дня, для належного росту й розвитку тривалість світлової доби має становити 15-16 годин. У разі вегетативного розмноження вибагливість рослин до інтенсивності освітлення дещо знижується у початкові фази росту, оскільки в цей період листки наростають за рахунок поживних речовин цибулини. Скорочення тривалості дня, як і зниження температури, гальмує процеси формування цибулин, тому за літньої сівби насінням рослини до пізньої осені продовжують наростати, не утворюючи цибулин. Такі рослини, за нашими даними, після розмерзання ґрунту швидко відростають, після чого дружно стрілкують, зацвітають і дають насіння.
Вимоги до вологості ґрунту та повітря
Ці вимоги змінюються залежно від росту й розвитку рослин. Зокрема, для проростання насіння оптимальна вологість ґрунту — 85-90% НВ. Це пов’язано з тим, що насіння має тверду оболонку, просочену ефірною олією, через що погано вбирає воду та повільно бубнявіє. Тому насіння дружніше проростає рано навесні, коли в ґрунті є достатні запаси вологи. У подальшому рослини також добре ростуть за оптимальної вологості ґрунту в межах 70-85% НВ і відносної вологості повітря 60-70%. За вищої відносної вологості повітря вони уражуються несправжньою борошнистою росою. Для забезпечення оптимальної вологості ґрунту в південних районах посіви поливають, залежно від погодних умов року.
Наприкінці вегетації сформовані цибулини краще визрівають за обмеженої вологості ґрунту й особливо зниженої відносної вологості повітря (до 50-60%). Тому за 20-30 діб до збирання врожаю поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин, швидкому вкриванню їх покривними лусками, розм’якшенню несправжнього стебла, виляганню листків та відмиранню кореневої системи.
Вимоги до родючості ґрунту і ґрунтового живлення
Рослини цибулі ріпчастої доволі вибагливі до родючості ґрунту. Тому и посіви потрібно розміщувати на високородючих, пухких, багатих на органічні речовини, структурних, чистих від бур’янів ґрунтах. Непридатні для її вирощування важкі, перезволожені й кислі ґрунти.
Підвищена вибагливість до родючості ґрунту пов’язана з тим, що цибуля порівняно з іншими овочевими культурами, формує невелику й слабко розгалужену кореневу систему більша частина якої розміщена в орному шарі.
Поживні речовини рослини цибулі протягом вегетаційного періоду засвоюють неоднаково. Азот інтенсивно використовують у період наростання листкового апарата. У період формування цибулин потреба в азоті дещо знижується, а надлишок його, особливо за дефіциту калію, сприяє дальшому наростанню листків і затримує визрівання цибулин. Тому потреба у фосфорі та калії в період формування і дозрівання цибулин зростає. На початку вегетації рослини негативно реагують на високу концентрацію ґрунтового розчину, тому не рекомендується вносити в рядки високі норми мінеральних добрив.
Сорти та гібриди цибулі
Згідно з класифікацією Ф.А. Ткаченка, цибулю ріпчасту поділяють на три різновиди: гостру, напівгостру й солодку.
Більшість сортів належить до гострої. Цибулини її добре вкриті у 2-3 шари міцними, сухими покривними лусками. Вони складаються з багатьох тонких або середніх за товщиною щільних соковитих лусок. Денце у них просте або розгалужене, кількість зачатків від 1 до 5 і більше. Цибулини мають тривалий період спокою, добре зберігаються. Крім того, в гострих сортів вміст цукрів завжди більший, ніж у напівгострих та солодких.
Напівгострі сорти належать до малогніздої цибулі, мають триваліший період вегетації й дещо вищу врожайність. Цибулини у них формують товстіші соковиті луски. Період спокою коротший, цибулини нещільні. Денце просте, бруньок мало.
До солодкої (салатної) цибулі належать сорти з високими смаковими якостями. Всі вони малогнізді та малозачаткові Відзначаються найвищою продуктивністю і найтривалішим вегетаційним періодом.
Халцедон. Середньостиглий сорт, вегетаційний період -130 днів. Високоврожайний, універсального призначення.
Цибулини золотисті, округлої форми, масою до 150 г, соковиті, з гострим смаком. Найкращий сорт для тривалого зберігання. Використовують у свіжому, сушеному, замороженому вигляді.
Універсо F1. Середньостиглий гібрид, вегетаційний період 115-120 днів, напівгострий, придатний для тривалого зберігання. Цибулини округлі, золотисто-коричневого кольору, масою до 110-200 г. Внутрішні луски дуже соковиті. Гібрид стійкий до хвороб.
Саброссо F1. Середньостиглий гібрид універсального призначення. Вегетаційний період — 115-120 днів.
Цибулини округлі, злегка приплюсну-ті, золотисто-коричневого кольору, з тонкою шийкою. Середня маса товарної цибулини — 110-170 г. Придатний для тривалого зберігання.
Комета F1. Гібрид універсального призначення. Цибулини округлі, білого кольору. Внутрішні луски товсті й соковиті. Маса цибулини 120-150 г. Рекомендується для використання свіжим.
Опра F1. Високоврожайний, середньостиглий гібрид. Цибулини округлі, золотисто-коричневого кольору. Придатний для тривалого зберігання.
Для приготування їжі використовують, здебільшого, гострі сорти, напівгострі та солодкі — як приправу до салатів. На зберігання закладають тільки гострі сорти.
Агротехніка вирощування цибулі
Цибулю ріпчасту вирощують із насіння, сіянкою (арбажей-кою) і розсадним способом. У центральних та західних областях гострі й напівгострі сорти цибулі вирощують із насіння, сіянкою і рідко — розсадою; у південних районах гострі та напівгострі сорти — із насіння і частково сіянкою, а солодкі -розсадою.
Кращі попередники — рання картопля, огірок, помідор. Не бажано її вирощувати після столових коренеплодів (буряка, моркви, літньої редьки тощо). Щоб запобігти ураженню цибулі хворобами й пошкодженню шкідниками, на одному місці можна розміщувати не раніше, ніж через 4-5 років. З цією ж метою між посівами цибулі першого й другого років має дотримуватися просторова ізоляція не менше 1000 м.
Коренева система у цибулі слаборозвинута, тому вона досить чутлива до внесення органічних і мінеральних добрив. У всіх ґрунтово-кліматичних зонах України під цю культуру необхідно вносити перегній із розрахунку 20-40 т/га. Деякі овочівники замість перегною під цибулю з осені вносять витриманий протягом року компост по 50-70 кг на 10 м2, фосфорні та калійні добрива з розрахунку 150-200 г на 10 м2, а азотні — навесні перед сівбою або висаджуванням у тій самій дозі. В умовах зрошення і на підзолистих ґрунтах дози перегною збільшують до 30-60 т/га.
Ефективно одночасно з висівом насіння вносити мінеральне добриво. Приріст урожаю цибулі в цьому випадку становить 23-26 ц/га. Слід зважати на те, що при внесенні високих доз азотних добрив інтенсивно наростає перо, а формування цибулин затримується і врожай знижується. Крім того, досліджено, що цибулини, вирощені в умовах надмірного азотного живлення, погано зберігаються.
Особливості вирощування цибулі з насіння
Для одержання товарного врожаю цибулі ріпчастої насіння потрібно висівати якомога раніше (коли ґрунт піддається обробітку), навіть у лютневі та березневі «вікна». Запізнення з сівбою навіть на 3-5 діб призводить до одержання зріджених сходів, поганого визрівання цибулин та зниження врожаю. Це пов’язано з тим, що насіння цибулі висівають на глибину до 2-3 см (залежно від зони), воно довго сходить, а верхній шар ґрунту навесні швидко пересихає.
Насіння має тверду оболонку, просочену ефірною олією, тому погано вбирає воду і повільно бубнявіє. Щоб швидше з’явилися сходи, його на 2-3 доби намочують у воді з температурою 23-25°С, воду двічі-тричі міняють. Потім насіння просушують до сипкого стану і висівають.
Способи сівби: широкорядний (45 см), стрічковий (20+50 см) або широкосмуговий (ширина міжрядь 45 і 60 см, смуги — відповідно 4-5 і 8-10 см). Норма висіву насіння -8-10 кг/га, а під час сівби сівалками точного висіву — 3-4 кг/га. Глибина загортання насіння — 0,5-3 см. До сівби та після неї площу коткують.
У разі появи на площі ґрунтової кірки (якщо під верхом ще немає проростків) посіви боронують легкими боронами впоперек напрямку рядків. Коли з’являться сходи, розпушують міжряддя. Подальший догляд за посівами полягає у 3-4-ра-зовому розпушуванні міжрядь, систематичному знищенні бур’янів, боротьбі з шкідниками й хворобами. Розпушувати краще після поливу або випадання дощу, коли ґрунт підсохне і добре розпушується.
Посіви цибулі у південних районах поливають 5-7 разів (поливна норма 250-400 м3/га води), у Лісостепу та на Поліссі 1 -5 разів (150-300 м3/га). За 20-30 діб до початку збирання врожаю поливи припиняють, що сприяє кращому визріванню цибулин (ознакою доброго визрівання є розм’якшення несправжнього стебла та вилягання пера).
Збирають цибулю з середини серпня до першої декади вересня. Якщо запізнитися зі збиранням, то через 8-10 діб ріст відновлюється і такі цибулини стають непридатними до зберігання. Необхідно робити це в суху сонячну погоду. Зібрану ци^ булю вкладають у валки для просушування, а в дощову погодуй під навісами. Якщо перо не вилягає, то для прискорення визрівання цибулин слід підрізати кореневу систему рослин за 10-15 діб до збирання врожаю. Ні в якому разі не можна «витоптувати перо», оскільки це призводить до травмування шийки цибулин й інтенсивного поширення хвороб. Після належного просушування від цибулин відокремлюють залишки листків та корінців, сортують і використовують за призначенням.
Урожайність цибулі ріпчастої при вирощувані з насіння за належної агротехніки становить 30-40 т/га.
Оксана ЗАВАДСЬКА, кандидат сільськогосподарських наук
