Соняшник: походження агротехніка, сорти


Соняшник походить із степової зони Північної Америки. Дикий соняшник значно відрізняється від того, який ми всі знаємо. Це кущова гілляста рослина заввишки до 1 м, на кожній з них до 20 кошиків діаметром близько 8 см. Олійність у дикого соняшника — до 20%. Він і тепер подекуди росте у дикому вигляді, наприклад, у долині Міссурі (Північна Америка) та у європейському Середземномор’ї. Індійці вживали в їжу насіння дикого соняшника, використовували його як ліки, виробляли барвники. Уже в ті часи вони уміли добувати з насіння дикого соняшника олію і використовували її для приготування їжі. Інки поклонялися соняшнику, як священній квітці.

Походження рослини

До Європи рослину завезли іспанці близько 1500 року, а в Україну — за часів гетьмана Розумовського понад 250 років тому, разом з пірамідальною тополею як декоративні рослини.

Тривалий час (понад 125 років) соняшник вирощували для окраси осель біля тинів, хат. Він став символом українського села. Згодом, на початку XIX століття, соняшник почали частково вирощувати на городах для одержання насіння як ласощів і для годівлі домашньої птиці. Відтоді й почалася масова народна селекція соняшника в напрямку одержання великонасінних форм. Упродовж 30-40 років XIX століття насіння використовували лише для лузання. У результаті систематичного добору спочатку були одержані сорти гризового, а потім і олійного соняшника.

Як свідчать історичні документи: «попервах соняшник на Україні був поширений на Херсонщині, Одещині, уТи-распільському повіті, понад річкою Дністром».


На початку XX століття відбулося «друге народження» соняшника. Він набув такого вигляду, до якого ми звикли. Отже, можна з впевненістю стверджувати, що Україна є батьківщиною культурного соняшника, її символом разом з калиною.

З України, вже як культурна рослина, соняшник повернувся до Європи, потім у США й Канаду, Аргентину і далі поширився по всьому світу.

Нині як польову технічну культуру вирощують майже виключно селекційні сорти та гібриди соняшника олійного напрямку. Олійні сорти мають важливе господарське значення завдяки високому (до 50%) вмісту олії в насінні, а також низькорослості та вирівняності рослин у посівах, що дає змогу збирати урожай комбайнами. Як городній культурі віддають перевагу великонасінним сортам народної селекції.

Біологічна характеристика соняшнику

Ця рослина належить до родини складноцвітих (Compositae) роду Helianthus. З численних видів цього роду в культуру введено тільки два: соняшник і земляна груша, або топінамбур. Культурний соняшник — однорічна рослина заввишки 2-4 м, з добре розвинутим стрижневим коренем і боковими корінцями, які проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. Стебла вкриті жорсткими волосками, грубі, заповнені губчастою серцевиною. Листки із зазубреними краями, на довгих черешках, густо опушені жорсткими волосками. Стебла закінчуються суцвіттями (кошиками) діаметром від 15 до 45 см. На квітколожі кругами розміщені численні (від 500 до 2000) квітки. Вони бувають трубчасті та язичкові. Трубчасті зазвичай двостатеві, з п’ятьма тичинками, дволопатевою приймочкою і одногніздою зав’яззю. Язичкові квітки розміщені попарно по краях кошика, вони не мають репродуктивних органів і не плодоносять.

Соняшник — типова перехреснозапильна рослина. Запилення відбувається за допомогою комах. Плід — сім’янка з дерев’янистою плодовою оболонкою. Сім’янку заповнює ядро (власне насінина), яке не зростається з оболонкою. Оболонка плоду зверху вкрита епідермісом, забарвленим у білий, сірий, чорний, чорно-фіолетовий, коричневий або інші кольори.

Агротехніка

Соняшник виносить з ґрунту багато поживних речовин. На кожен центнер урожаю насіння він витягує з грунту азоту близько 5 кг, фосфору — 2,6 і калію — 12 кг. Основна кількість поживних речовин надходить до рослини в перший період вегетації — до цвітіння. Однак і після нього потреба у поживних речовинах не зменшується. Зокрема, калій рослина засвоює аж до воскової стиглості насіння.
розвитку соняшника виділяють такі фази: сходи, поява першої пари справжніх листочків, утворення кошика, цвітіння, достигання.

Сходи за температури ґрунту 6-8°С з’являються через 7-10 днів після сівби. При цьому проростки разом з сім’ядолями виносять на поверхню ґрунту і плодову оболонку. У період від сходів до утворення п’яти-шести пар листочків закладаються зачаткові форми всіх квіток, які матиме доросла рослина. Тому агротехніка в ранній період росту соняшника має бути високою, що сприяє утворенню найбільшої кількості квіток. Цвітіння настає через 20-30 днів від початку формування кошика і триває 2-3 тижні. Тривалість вегетаційного періоду значною мірою залежить від умов вирощування й сорту — від 100 до 150 днів і більше.

Основні форми соняшника

Основні форми соняшника об’єднані в чотири групи, котрі характеризуються такими особливостями.

Декоративний. Його частка дуже мала, але сорти різноманітні за формою і забарвленням. Декоративний соняшник тепер можна побачити у найвишуканіших букетах. До речі, зали Марийського палацу в Києві під час торжеств обов’язково прикрашають живими букетами декоративного соняшника, але привезеними з Голландії.

Гризовий, або кулінарний. Це той самий тип соняшника, який вживають як ласощі. У нього товсті високі стебла до 4 м, велике листя і кошики діаметром від 17 до 45 см. Сім’янки великі, з товстим лушпинням. Ядро (насінина) лише наполовину заповнює сім’янку.

Олійний соняшник. Рослина з відносно тонким стеблом, висотою 1,5-2 м. Кошики діаметром 15-20 см. Сім’янки дрібніші, ніж у гризового соняшника. Лушпиння тонке, гладеньке, ядро заповнює всю порожнину сім’янки.

Межеумок. Проміжний тип, який за висотою стебла, розміром та формою листя, кошиків і сім’янок наближається до гризового соняшника, а за вмістом олії і заповненням сім’янок — до олійного. Саме такий тип соняшника вже декілька десятків років ми вирощуємо на своєму городі.

Назва «Межеумок», мабуть, пішла від того, що цей тип соняшника вирощується і найкраще почувається на межах городів, а також як кулісна культура. Поодинокі рослини межеумка (якщо немає затінення) мають стебло завтовшки до 5 см і заввишки 3 м, листя розміром 40 х 50 см і кошик діаметром до 45 см, наповнений сім’янками за розміром і формою, як кедровий горіх. Під таким велетнем у радіусі одного метра не росте жодна рослина, крім виткої квасолі, яка добре почувається, обплівши стебло соняшника, а всі квітконоси освітлюються сонцем.

На ділянці суцільного посіву межеумок поводиться дещо інакше. Навіть за умови, що насіння відсортоване, відкаліброване й одержані дружні сходи, у фазі 5-6 листків одні рослини починають рости і розвиватися краще, інші ж відстають у рості. Коли перші припиняють ріст і зацвітають, відсталі рослини продовжують рости, переростають ті, що зацвіли, на 30-50 см і тоді викидають кошики й зацвітають.

Така строкатість у рості й розвитку призводить до того, що достигання кошиків відбувається не одночасно і розтягується на 1-2 тижні. Сучасні олійні сорти та гібриди в суцільних посівах мають вирівняність рослин і одночасне достигання, що дає змогу збирати їх комбайнами. На городах олійний соняшник не вирощують з тієї причини, що він одночасно достигає і зібрати його без втрат складно. А ще тому, що його дуже полюбляють польові горобці та інші дрібні птахи, які налітають на ділянку зграями, і через якийсь час кошики порожні.

Сорти та гібриди соняшнику

Межеумок для комбайнового збирання не придатний, а от для збирання вручну він годиться якнайкраще. Вибіркове збирання кошиків, коли вони зверху пожовкнуть, розтягується в часі і дає змогу якісно обмолотити, висушити й уникнути втрат врожаю.

Під час вибіркового збирання листя і обмолочені кошики згодовують домашнім тваринам (корова, кролі), стебла на рівні ґрунту вирубують сокирою чи загостреною штиковою лопатою.

Технологія вирощування соняшника

Наш город площею 20 соток поділений на чотири ділянки, на яких ми вирощуємо картоплю, соняшник, квасолю та овочі. Саме в такій послідовності відбувається сівозміна. Добрива застосовуємо тільки органічні (перегній) і попіл.

Технологія вирощування соняшника

Технологія вирощування соняшника дуже проста. Дисковим культиватором нарізуємо борозни з міжряддями 70 см, вручну розміщуємо через 50-60 см (крок) по одній (!) сім’янці відкаліброваного й перевіреного насіння і зразу ж загортаємо та притискуємо ґрунт ногою. Коли рослини сягнуть висоти ЗО см, дисковим культиватором підгортаємо їх, і все. З п’яти соток посіву соняшника, зазвичай, одержуємо 80 кг добірного (як горішки) насіння, корм (листя і кошики) для кролів. Висушених стебел вистачає на два місяці для опалювання житла. Попіл з стебел соняшника — відмінне мінеральне добриво, яке містить макро- й мікроелементи до З0 назв, а найбільше — до 35% окису калію.

Насіння соняшника

Насіння соняшника й сьогодні — улюблені ласощі, його можна придбати на кожному ринку чи в кіоску, а виготовлена в сільській олійниці олія — це делікатес і цінний продукт харчування, який зберігає всі поживні речовини та вітаміни, що містяться в ядрі.

Ядро медицина рекомендує як добавку до раціону цілющого харчування. У ньому містяться, крім олії (до 50%), жирні ненасичені кислоти, які сприяють нормалізації холестеринового обміну в організмі, близько 25% повноцінного білка, у складі якого є всі незамінні амінокислоти, в тому числі й метіонін, що бере участь у жировому обміні. Магнію в насінні у 6 разів більше, ніж у житньому хлібі. Як відомо, магній потрібний для нормальної діяльності серцево-судинної системи. Багате ядро соняшника і на цинк — необхідний елемент для функціонування вилочкової залози. Також у насінні міститься приблизно стільки ж кальцію, як у сметані чи фруктовому йогурті (до 100 мгу 100 г продукту). Крім того, насіння соняшника містить вітаміни А, О, К і, що дуже важливо, вітамін Е, нестача якого негативно впливає на репродуктивні функції людини.

Насіння лузають як у восковій стиглості, так і в сушеному й підсмаженому вигляді. Ядро використовують у кулінарії, у випічках, тортах, кондитерських виробах.

Ось давній рецепт виготовлення смачних ласощів — козінаки. Розтопити у мисці 100 г масла, всипати в нього склянку цукру. Нагріти до тих пір, поки маса не стане коричневою. Після цього додати 5 склянок підсмажених ядер соняшника. Смачного вам!


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *