Садіння — найвідповідальніша операція у вирощуванні картоплі, оскільки виправити допущені при цьому помилки неможливо. Навесні ділянки боронують, щоб зменшити випаровування вологи, розкидають органічні та мінеральні добрива, приорюють або прикопують, вирівнюють поверхню грунту боронами чи граблями, розмічають ділянку і садять бульби. Оптимальні строки садіння картоплі настають, коли температура грунту на глибині 10 см досягне 6-8°С, а грунт поспіє.
Пророщені бульби, особливо після вологого дорощування, коли у їхніх частин встигла відрости «борода» кореневої системи, здатні проростати за температури З — 4°С. Оптимальні строки садіння для Степу і Лісостепу перша — друга, а для Полісся друга — третя декади квітня, тривалість цього періоду — не більше 10 — 12 днів. Найкраще висаджувати картоплю у найранніші строки, але раніше не означає мало не по снігу. Треба дочекатися оптимальних температур і, як тільки грунт поспіє, висаджувати бульби, не розтягуючи строків, а тим паче — запізнюватися з цією роботою. Запізнення із садінням призводить до недобору врожаю в усіх зонах.
За даними Київської дослідної станції овочівництва і баштанництва УААН, коли оптимальні температури грунту наставали в середині другої декади квітня, врожай бульб раннього сорту під час збирання 4 липня становив: висаджених 15 квітня — 93 кг з сотки, а 5 травня — лише 22 кг; урожай середньораннього сорту, висадженого 15 квітня, становив 215 кг, а З0 квітня — 169 кг. Коментарі, як кажуть, зайві. Ці дані підтверджують доцільність раннього садіння картоплі. Треба намагатися посадити її за будь-яких погодних умов до кінця квітня у визначені астрологами дні. Коли ж з якихось причин не вдалося зробити цього у найсприятливіші дні, можна посадити у будь-який день, крім заборонених чи несприятливих.
Під час садіння у ранні строки іноді частина висаджених бульб загниває, паростки уражуються ризоктонією, на висаджених бульбах утворюються маленькі бульбочки. Це можна пояснити насамперед тим, що бульби були висаджені надто рано, у холодний непрогрітий грунт. Справді, таке явище можна спостерігати, коли бульби висаджують у холодну дощову погоду на суглинкових грунтах. Загнивання бульб і ураження паростків ризоктонією пов’язане не стільки з температурою грунту, як з браком повітря: бульби за нестачі кисню задихаються. Садіння у перезволожений непрогрітий грунт, який погано кришиться — головна причина зріджених сходів. Тому, визначаючи строки садіння на важких суглинкових грунтах, слід орієнтуватися не на температуру грунту, а на його фізичний стан, можливість якісного обробітку та підготовки до садіння. У процесі вирощування картоплі на легких грунтах, завдяки їхній добрій аерації, це явище майже не спостерігається навіть за низьких температур грунту. Садіння бульб можна розпочинати в оптимальні строки, слідом за сівбою ярих.
Залежно від конкретних умов, об-сягв вирощування, наявних технічних засобів вибирають спосіб садіння. Якщо це роблять під кінний плуг, тоді бульби висаджують через скибу. їх кладуть на бік борозни, щоб не надто глибоко приорати. Глибину садіння вибирають з таким розрахунком, аби бульби присипалися шаром грунту 5-6 см. Потім роблять два проходи плугом і знову розкладають бульби. Відстань між бульбами в рядку, залежно від їхнього розміру, — 25-35 см. Якщо для садіння використовують двокорпусні плуги на тракторній тязі, то бульби розкладають після кожного проходу трактора. На невеликих площах їх висаджують під лопату. Коли в догляді передбачається використання якихось механічних пристроїв для обробки міжрядь та підгортання, необхідно точно витримати прямолінійність у рядках і відстань між ними 50—70 см, залежно від сорту. Бульби висаджують під шнур або ж у попередньо нарізані механічними пристроями борозни. Якщо ж догляд обмежується боронуванням, а прополювання та підгортання проводитимуться вручну, тоді точна прямолінійність не обов’язкова.
Садять також за допомогою підгортальника. Для цього ділянку маркірують або роблять неглибокі борозни (8—10 см), розкладають у них бульби і кінним чи тракторним підгортальником або сапою присипають їх, нагортаючи гребені.
Є ще один спосіб садіння. Розкладають бульби на поверхні грунту і по маркеру так само, як у попередньому випадку, нагортають над ними гребені. Таке садіння доцільне в низинах.
Яким би способом ми не садили, важливо вибрати оптимальне загортання картоплі. Бульби слід висаджувати у грунт на таку глибину, щоб під час догляду за посівами вони не вигорталися бороною. Водночас треба пам’ятати, що за надто глибокого садіння, особливо на запливаючих важких грунтах, бульби можуть потерпати від нестачі повітря. Через це можливе зрідження сходів, ураження рослин ризоктоніозом, сходи можуть з’явитися із запізненням, знижується врожай і ускладнюється його збирання. Внаслідок мілкого садіння бульби в гніздах утворюються близько до поверхні, відтак зростає частка позеленілих картоплин, непридатних для споживання, та посилюється ураження їх фітофторозом. На суглинкових грунтах бульби садять на глибину 8-10 см, дещо глибше слід їх висаджувати на легких грунтах, а дрібні й різані — на 2-3 см мілкіше, ніж великі.
На західному Поліссі, зокрема на Волині, на площах з високим рівнем підгрунтових вод, на городах застосовують таку технологію садіння. Площу маркірують орієнтовно 60 х 60 см. Бульби розкладають на перетині маркерних ліній, а потім загортають підгортачем або вручну. Над бульбами формують горбики. Таке розміщення забезпечує кращу стійкість насаджень на випадок перезволоження.
Зрідженість посівів часто є основною причиною низьких урожаїв картоплі. Ніякими агротехнічними прийомами не можна компенсувати недобору врожаю від недостатньої густоти насаджень. Визначаючи густоту садіння, слід враховувати грунтово-кліматичні умови, особливості сортів, розмір та якість насінних бульб, призначення посівів.
Кущ, вирощений з дрібної бульби — масою 25-30 г, формує 1-2 стебла, а з бульби масою 60-80 г може вирости вдвічі продуктивніший кущ з 4-5 стеблами і більше. Тому густоту насаджень необхідно оцінювати за кількістю стебел. Кущ картоплі можна розглядати як групу дочірніх рослин, де кожне стебло — окрема рослина, пов’язана з іншими спільним походженням. Дослідами встановлено, що для одержання максимального врожаю на погонному метрі треба мати в середньому 20-30 стебел.
Густота садіння повинна бути такою, щоб рослини могли сформувати добре розвинуту кореневу систему, максимально використати сонячну енергію і поживні речовини з грунту для нагромадження бульб масою не менше 50-80 г. Тому незалежно від грунтово-кліматичних умов на городах потрібно залишати ширину міжрядь 60-70 см, у рядку бульбу від бульби — на відстані 20 — 25 — 35 см. Ранньостиглі сорти треба висаджувати густіше, а сорти, здатні формувати надто великі кущі і великі бульби — рідше. У випадку, коли бульби висаджують під лопату, їх розміщують за схемою 40 х 40 або 50 х 50 см.
Якщо під час підготовки ділянки було внесено недостатню кількість добрив або їх мало, можна вносити безпосередньо в лунку, перемішуючи із землею: перегною – 400-500 г, 5 — 6 г нітроамофоски (чайна ложечка), стільки ж калімагнезії, а також жменю попелу.
С.А. Кусторовський, м. Шепетівка, Хмельницька обл.
