Лимонник китайський — це лікарська, технічна, харчова і декоративна рослина.
Лікарська цінність лимонники китайською умовлена біохімічним складом його плодів. Вони містять у собі цукри, органічні кислоти (винну, яблучну, янтарну), вітамін С, вітаміни Е, Ві, РР. Особливо багатий мінеральний склад плодів, його постійним компонентами є солі калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, фосфору, марганцю, нікелю, срібла, молібдену, титану. Всі частини рослини містять ефірну олію, складовою частиною якої є тонізуюча речовина схізандрин. Найбільше його в плодах (10-12 мг% у насінні і 5-7 у м’якуші). Схізандрин — це багатоатомний спирт. Ця речовина справляє стимулюючу дію на центральну нервову систему, стимулює серцево-судинну діяльність і дихання. У зв’язку з цим плоди лимонника китайського рекомендується споживати свіжими або у вигляді продуктів переробки всім, хто страждає на загальну слабкість, перевтому, сонливість, неврастенію, щоб зняти втому, підвищити розумову і фізичну працездатність.
Не рекомендується вживати плоди лимонника китайського хворим на епілепсію, при безсонні, гіпертонічній хворобі, порушеннях серцевої діяльності, нервовому збудженні.
У більшості випадків в літературі лимонник китайський описаний як однодомна рослина з роздільностатевими квітками. Проте, як доводить ряд авторів, у природі і культурі лимонник китайський поданий як однодомна рослина, на якій є і тичинкові, і маточкові квітки, так і дводомна, яка несе тільки тичинкові або лише маточкові квітки. Це підтверджується нашими спостереженнями при експедиційному обстеженні цієї культури в Приморському краї. Крім того, спостереження за насадженнями лимонника китайського в господарствах дослідних станцій, а також на присадибних ділянках садівників-аматорів засвідчують, що в окремі роки на одних і тих же рослинах формуються тільки тичинкові (чоловічі) квітки, в інші роки і тичинкові, і маточкові, що значною мірою залежить від погодних умов, вологості ґрунту та живлення рослин. Важливу роль при цьому відіграє також вік рослин. Практика показує, що під час першого цвітіння сіянців абсолютну більшість становлять тичинкові квітки, а маточкові з’являються лише в наступні роки в міру розвитку і росту рослин у висоту. У дорослих рослин дуже часто проявляється ярусність розміщення квіток: в нижній частині формуються тільки чоловічі квітки, в середній — чоловічі й жіночі, у верхній — тільки жіночі.
Отже, причину квітування і не зав’язування плодів рослинами лимонника китайського, особливо в молодому віці (на що інколи скаржаться садівники-аматори), можна пояснити статевим деформізмом цієї породи (на рослинах формуються тільки чоловічі квітки).
Наші попередні дослідження показали, що обприскування рослин лимонника китайською, на яких формуються переважно чоловічі квітки, двічі за вегетацію (перший раз — І декада травня, другий раз — III декада липня) 0,002%-ним водним розчином гібереліну призводить до різкого збільшення формування в наступному році тичинкових квіток, а відтак — і до підвищення врожайності. Крім того, таким рослинам необхідно створити умови для росту в висоту (зробити опору) на не затіненому місці.
Для рослин лимонника характерна висока зимостійкість. В умовах України вони не пошкоджуються морозами. Лимонник — світлолюбна рослина. У молодому віці витримує тривале затінення. Дорослі ліани, що зростають у тіні, різко знижують урожайність або взагалі не плодоносять.
Успіх культури лимонника на присадибній ділянці значною мірою залежить від правильного вибору місця для садіння ліани. Необхідно враховувати, що ця культура потребує родючих, добре дренованих ґрунтів легкого механічного складу з реакцією ґрунтового розчину, близькою до нейтральної. На важких глинистих ґрунтах ріст рослин різко сповільнюється. Вони набувають кущоподібної форми, не плетуться. Не росте лимонник на заболочених ділянках.
У любительському садівництві кращий спосіб ведення культури лимонника — вертикальний, на П-подібних шпалерах висотою два-три метри. Крім того, садівники-аматори можуть вирощувати його вздовж стін будівлі, загорожі, для озеленення арок, альтанок тощо.
При вирощуванні в спеціалізованих господарствах відстань між рядами залишають 3—4 м, а в ряду по 1 м.
Для кожної рослини ями потрібно конати діаметром 60-70 см і глибиною не менше 50 см. На важких за механічним складом ґрунтах на дно ями укладають 8— 12-сантиметрвоий шар дренажу із перліту, битої цегли, гравію або великозернистого піску, потім ями на 1/2-2/3 глибини заповнюють родючим ґрунтом з верхнього шару, перемішаним з 10-15 кг перегною або торфокомпосту і 150-200 г нітрофоски. На важких за механічним складом ґрунтах бажано також додати до цієї суміші ще 10-15 кг піску на кожну яму.
Перед садінням рослин їхню кореневу систему занурюють у глиняну бовтанку, щоб запобігти пересиханню дрібних корінців. А ще краще садити саджанці з грудкою землі або в спеціальних контейнерах (пакетах). Після садіння рослини щедро поливають. Щоб не допустити втрат вологи, ґрунт навколо рослини мульчують. Протягом перших 15-20 днів після садіння бажане легке притінення рослин.
У перші 2—3 роки після садіння лимонник росте повільно. Основне завдання догляду в цей період полягає у створенні умов, сприятливих для посиленого росту рослин та виведення їх на шпалеру. Для цього їх регулярно поливають, підживлюють, знищують бур’яни. При розпушуванні ґрунту треба пам’ятати, що коренева система лимонника залягає поверхнево на глибині 5—15 см, тому розпушувати ґрунт глибоко не бажано. Органічні добрива потрібно вносити поверхнево у вигляді мульчі. Шпалеру доцільно встановлювати на третій рік після садіння рослин. У цей період починається інтенсивний ріст пагонів.
Для виведення рослин на шпалеру відбирають з кожної рослини по 2-3 основні добре розвинуті пагони і підв’язують їх вертикально на шпалері.
Лимонник вступає в плодоношення здебільшого па п’ятий шостий рік при насіннєвому розмноженні і на третій — п’ятий — при вегетативному. В оптимальних умовах вирощування в рослин лимонника у період повного плодоношення відбувається інтенсивний ріст ліан. З розростанням куща до опор підв’язують (підводять) кілька нових сильних пагонів. З віком старі, малопродуктивні вирізують секатором біля основи. Залишають тільки молоді 2—4-річні. Видаляють сушняк. Для боротьби з загущенням на молодих ліанах бічні пагони в другій декаді липня прищипують, залишаючи на них 10—15 розвинутих бруньок. Необхідно пам’ятати, що обрізування може викликати «плач» рослин і в подальшому їхнє всихання.
Плоди лимонника збирають після повного їх достигання. В умовах Полісся і Лісостепу України цей період припадає на третю декаду серпня — другу декаду вересня. Відразу ж після збирання ягоди сушать або відправляють на переробку.
Свіжі ягоди можна переробляти на соки, компоти, морси, консервувати з цукром.
Листки лимонника — один з кращих замінників натурального чаю. А сам гарячий напій пахне лимоном.
Розмноження
Лимонник розмножують насінням, відсадками, кореневими паростками та поділом куща. При насіннєвому розмноженні насіння висівають восени, це наприкінці вересня — протягом жовтня або навесні, у квітні. Для весняної сівби його спочатку стратифікують. Для цього його протягом 30-40 днів тримають у вологому піску за температури 15-20°С, а тоді стільки ж часу за температури 1-5°С.
Висівають насіння в удобрений перегноєм (компостом) ґрунт у борозенки глибиною 1-2 см по 35-40 шт. на 1 м погонний. Відстань між борозенками 20—25 см. Після сівби борозенки загортають, коли зійдуть сходи — грядки мульчують.
Восени насіння висівають без стратифікації. Грядки на зиму мульчують перегноєм або торфокомпостом шаром 5-7 см. Навесні частину його згрібають, а решту залишають як мульчу. Ґрунт на грядці протягом вегетації утримують у пухкому стані, за потреби його поливають. Виполюють бур’яни. Через 2-3 роки сіянці можна висаджувати на постійне місце.
При розмноженні відсадками восени або навесні до розпускання бруньок молоді пагони пригинають до землі, пришпилюють їх дерев’яними гачками і присипають пухким вологим грунтом, змішаним з перегноєм або торфом. У подальшому їх поливають. За вегетаційний період утворюється коренева система. Відсадки відділяють від материнської рослини через рік після їх закладання.
І.П. Надточій, кандидат сільськогосподарських наук
