Ми вже писали про таку дивну та надзвичайно корисну рослину як лимонник, але надзвичайний інтерес до цієї теми змушує нас повернутись ще раз до питань щодо вирощування лимоннику на присадибних ділянках.
Лимонник — цінна харчова та лікарська рослина. Китайська назва у-вей-цзи, що означає «плід п’яти смаків»: кислий, гіркий, солонуватий, терпкий і солодкуватий. Цілющі речовини містяться в плодах (особливо в насінні), стеблах, листі, корінні. Це цінні стимулюючі біоактивні речовини. Плоди містять 3-5% цукрів, 6-8% кислот (винна, яблучна, лимонна, янтарна), 15-20 мг % вітаміну С, а також калій, натрій, кальцій, магній, залізо, фосфор, мідь, марганець, нікель, титан, молібден, срібло, цинк.
З плодів готують соки, кондитерські вироби і сухофрукти, з пагонів і листя — тонізуючий чай.
У насінні, коренях, стеблах, листі є цінна речовина схізандрин, яка стимулює нервову систему, поліпшує апетит, підвищує розумову і фізичну діяльність, знімає втому тощо.
При деяких захворюваннях (виразкова хвороба, епілепсія, гіпертонія) лимонник протипоказаний.
Рослина належить до родини магнолієвих, що об’єднує 14 видів. Один вид росте в лісах Північної Америки, всі інші — в Південно-Східній Азії. Лимонник китайський поширений на Далекому Сході: у Приморському краї, Амурській області, на Сахаліні, Курильських островах. Його культивують і в Україні.
Лимонник китайський — дерев’яниста листопадна ліана з стеблом завдовжки 2-8 м, яка в’ється на опорі, вкрита зморшкуватою темно-коричневою корою. Однорічні пагони мають гладеньку жовтувату кору. В несприятливих умовах рослина набуває кущоподібної форми і не в’ється.
Квітки лимонника роздільностатеві, тичинкові, 1-1,5 см у діаметрі, на довгих квітконіжках, білі, воскоподібні, пахучі. Чоловічі з білими тичинками, жіночі — із зеленкуватими маточками і численними плодолистками. Запилюються комахами.
Серед рослин, вирощених з насіння, трапляються однодомні форми, тобто на одній рослині є чоловічі й жіночі квітки. Протягом життя на ліанах можуть утворюватись лише чоловічі або тільки жіночі квітки чи одночасно і ті, й інші.
Жіночі квітки більші від чоловічих, з інтенсивним антоціановим забарвленням посередині і більшою кількістю пелюсток, мають тонкий лимонний аромат.
Плід збірний, складається з численних червоних одно- і двонасінних ягід, розташованих на осі завдовжки (подовжене квітколоже) до 8 см. Їхній сік яскраво-червоний. Плоди не обпадають, залишаються на стеблах до морозів.
Лимонник — зимостійка рослина, витримує морози З0 — 40°С. Полюбляє освітлені місця, але в молодому віці може рости і в затінку. Потребує родючих, добре дренованих грунтів легкого механічного складу, окультурених на значну глибину. На ущільнених глинистих грунтах ріст ослаблений і рослина набуває кущової форми. Грунт має бути постійно помірно вологим, але не перезволоженим. Не росте лимонник на заболочених землях, не витримує затоплення.
В лісостеповій зоні бруньки набухають у середині квітня, листки розпускаються в першій декаді травня, цвітіння починається в другій-третій декадах травня. Плоди достигають від середини серпня до середини вересня. Листя обпадає в другій-третій декадах вересня.
Сорти і форми
Лимонник належить до малопоширених плодових культур. Як абориген тайги потребує подальшого окультурення. Сортів поки що немає.
У культурі в присадибних садах переважають саджанці лимонника різного походження. Рідше зустрічаються вегетативно розмножені форми, виділені як дослідними установами, так і садівниками-аматорами. У Центральному ботанічному саду НАН України (м. Київ) в результаті 40-річної роботи відібрана форма лимонника Садовий № 1, рекомендована у держсортовипробування і для вирощування в аматорських садах.
Лимонник Садовий № 1 виведений повторним пересіванням насіння і цілеспрямованим добором перспективних форм. Рослини відзначаються сильним ростом і помірною кількістю кореневих паростків. Плоди, стебла і корені, коли їх розтирають, пахнуть лимоном.
Листки матово-зелені, дещо м’ясисті, оберненояйцеподібні. Квітки роздільностатеві, однодомні, білі, воскоподібні, пахучі, цвітуть на початку і в середині травня. Після запилення квітколоже видовжується і набуває вигляду грона, в якому налічується від 5 до 40 ягід і навіть більше.
Ягоди округлі, неправильно округлі, оберненогрушоподібні, дещо видовжені. Достигають наприкінці серпня — на початку вересня. Дуже соковиті, м’які, мають характерний смак і аромат, містять 6,13° цукрів, 20,03 мг % вітаміну С, 10,95% кислоти. Насінина ниркоподібної форми, містить 3,25% ефірної олії, 181 мг мл схізандрину.
З куща можна зібрати 3 — 6 кг плодів. Плодоносить щорічно, але після рясного плодоношення урожай в наступному році зменшується. Насіння добре визріває і має високу схожість (70 — 80%).
Розмноження
Лимонник розмножують насінням, відсадками, кореневими паростками та поділом куща.
Заготовляють стиглі плоди, вичавлюють з них сік, одержане насіння промивають кілька разів, потім просушують у напівзатемненому місці до сипкості.
До сівби насіння готують у два етапи: спочатку піддають його тепловій стратифікації протягом 30 днів при температурі 15 — 20°С у вологому піску, потім витримують 30 днів при 3 — 5°С також у вологому піску. Висівають на грядки.
Висаджують одно- чи дворічні сіянці в напівзатемнених місцях. У першій половині літа поливати потрібно щодня, а потім через 2—3 дні залежно від погодних умов.
У 2-3-річному віці сіянці пересаджують на постійне місце. Плодоносити починають на 4 — 5-й рік.
Зелені живці укорінюються слабко.
Відсадками розмножують весною, до розпускання бруньок. Молоді пагони знімають з підпори, пригинають, закріплюють кілочками і присипають грунтом. Верхівку пагона залишають вільною. До осені утворюється добре розгалужена коренева система. Через рік, рано навесні чи восени, відсадки відокремлюють від материнської рослини і садять на постійне місце. При цьому обов’язково поливають і мульчують лунку. Кореневі паростки викопують рано навесні, краще з грудкою землі, і пересаджують.
Садіння та догляд за рослинами
Лимонник добре плодоносить на окремих ділянках з підпорами у вигляді виноградної шпалери заввишки 2,5-3 м. Садять його також біля стін будівель, альтанок, веранд.
Грунт перекопують на глибину 25-З0 см. Рослини розміщують з міжряддями 3-4 м, відстань між ними в ряду — 1 — 2 м. В кожну яму вносять 10-15 кг перегною або компосту і 100—200 г суперфосфату, перемішуючи з верхнім шаром грунту.
Щоб не пересихали дрібні корені, їх перед садінням занурюють у бовтанку з глини і коров’яку. Висаджуючи, стежать, щоб коренева шийка була незаглиблена. Після садіння поливають. Садити потрібно кілька рослин для перезапилення.
У перші три роки потрібно забезпечити максимальний приріст стебел і вивести їх на опору. Для цього регулярно розпушують грунт і виполюють бур’яни, але роблять це обережно, бо коренева система лимонника розташована поверхнево. На 1 м2 вносять 3-5 кг перегною або компосту, 25 — З0 г аміачної селітри, З0-50 г суперфосфату, 10-15 г калійної солі. Органічні добрива застосовують один раз за два-три роки, мінеральні — бажано щорічно.
Формування й обрізування
Важливе значення для прискорення плодоношення має своєчасне підв’язування пагонів на опору. На другий-третій рік після садіння, коли з’являться виткі пагони, вибирають з них 1-3 добре розвинутих і підв’язують обов’язково вертикально для забезпечення швидкого росту. Якщо не підв’язувати лимонник до опори, він надмірно розростається, стелиться на поверхні грунту, утворює численні кореневі паростки і не плодоносить.
Обрізують рослини восени або ранньою весною, до розпускання бруньок. При цьому видаляють старі ліани, а також слабкі і сухі. Крім того, однорічні пагони вкорочують над 12-15-ю добре розвиненою брунькою.
Омолоджуюче обрізування
З часом лимонник розростається і створює суцільну зелену «стіну». Плодоносні пагони розміщені на поверхні такої «стіни», всередині кущів — в основному сухі гілки. З боків виростають численні кореневі паростки. Тому через 8-10 років плодоношення слід провести омолоджуюче обрізування і розчистити кущі. Для цього видаляють сухі гілки, біля дроту шпалери залишають лише молоді 2-3-річні гілки, спрямовуючи їх вертикально. Старі плодоносні гілки вирізують. Молоді рослини починають плодоносити на 2-3-й рік після омолоджуючого обрізування, і знову вся «стінка» вкрита гарними червоними ягодами.
Збирання і використання плодів
Коли плоди повністю достигнуть, їх збирають у кошики, ящики і відразу сушать на повітрі, розсипаючи тонким шаром. Після цього очищають від плодоніжок і зсипають у мішки.
Із свіжих ягід вичавлюють сік, але так, щоб не пошкодити насіння, інакше він набуде терпко-пекучого смаку. Сік консервують у скляних банках, використовують для приготування сиропів, морсів, мармеладу тощо. Плоди засипають цукром, готують компоти.
Сушені ягоди, пагони, листя вживають з чаєм. Ягоди разом з гронами розстеляють в ящиках з нещільними стінками, які ставлять один на другий у провітрюваному місці для природного сушіння, але не на прямому сонячному освітленні. На ніч ящики заносять у приміщення.
Можна сушити в духовці при температурі 60°С протягом 3-4 днів. Сухі ягоди мають темно-червоне забарвлення із зморшкуватою шкірочкою.
Листки і молоді пагони заготовляють у серпні, подрібнюють і сушать під навісом або в добре провітрюваному приміщенні, захищеному від прямих сонячних променів, обов’язково перемішуючи. Збирати слід не більше 20% загальної кількості листків на рослині. Суху суміш заварюють як чай.
І.М. Шайтан, кандидат біологічних наук,
О.Ф. Клименко, науковий співробітник ЦБС ім. М. М. Гришка НАН України
