У мене є абсолютно чітка думка щодо заданого питання. Якби було можливо якісно реалізувати генетичний потенціал бройлерів важких кросів в клітці, то, напевно, в Ізраїлі і інших країнах — лідерах виробництва м’яса бройлерів вже давно б відмовилися від утримання на підлозі і перейшли на утримання в клітках. Адже земля в Ізраїлі дуже дорога.
Що ефективніше в клітках чи на підлозі відгодівля бройлерів? Це питання задається неодноразово.
Наявний світовий досвід створення птахокомплексів і вирощування бройлерів дозволяють сказати наступне. Сьогодні на птахокомплексах у світі в основному працюють з провідними важкими м’ясними породами бройлерів: Kobb 500 і Ross 308. Однією з найважливіших особливостей птиці сучасних м’ясних порід є велика грудка, маса якої становить до 24 відсотків від маси тіла птиці (причому процентне співвідношення з кожним роком збільшується на користь грудки). Дана частина тіла бройлера є найбільш цінною з точки зору реалізації та якісної з погляду органолептики м’яса. Існуюча думка про те, що у разі наминов на грудці при утриманні в клітках її завжди можна забракувати і пустити на фарш неприйнятно. Як неприйнятні високі відсотки птиці, яка травмується при вилові з кліток. Будь-які варіанти вивантаження птиці з кліток для відправки на забій, які застосовуються сьогодні недосконалі і надзвичайно травматичні. Візьмемо хоча б, для прикладу, принцип вивантаження, коли висмикуються підлога в клітці, птиця падає на транспортер і їде по ньому.
Технології, рекомендовані компаніями — господарями порід бройлерів, дозволяють при утриманні на підлозі бройлерів отримати наступні результати:
- — Період вирощування 42 — 45 днів
- — Середня жива вага при здачі на забій 2.3 — 2.4 кг
- — Щільність посадки 18 голів на 1 м2
- — Збереження поголів’я 96 — 97 відсотків
- — Кількість циклів на рік 6.5
- — Виробництво м’яса на 1 м2 за один цикл 38 — 40 кг
- — Виробництво м’яса на 1 м2 за один рік 250 — 265 кг
Основними перевагами вирощування на підлозі є наступні моменти:
1. Надійність, простота в експлуатації, порівняльна дешевизна обладнання.
2. Підлогове обладнання дозволяє акуратно і без втрат відловлювати і вантажити птицю при її відправленні на забій, максимально використовувати генетичний потенціал птиці з погляду набору ваги.
3. Підлогове обладнання найвищою мірою гігієнічно, легко і швидко миється і дезінфікується.
4. Рівень ветеринарного обслуговування набагато якісніше при підлоговому утриманні, існує проста і ефективна схема роботи з інактивованими вакцинами, а не тільки з живими.
5. Відсоток падежу і бракування птиці при підлоговому утриманні набагато нижче.
6. Комплекти підлогового обладнання дозволяють створювати пташники для бройлерів розмірами 16 метрів на 168 метрів, що істотно знижує вартість обладнання на 1 м2 пташника.
7. Якість тушки птиці в забійному цеху набагато вище, ніж при утриманні в клітках.
Основними недоліками вирощування бройлерів в клітках є наступні моменти:
1. Клітки в 3-4 рази і більше разів дорожче обладнання для вирощування на підлозі.
2. Мийка та дезінфекція кліткового обладнання досить складні, трудомісткі і займають дуже багато часу.
3. Рівень ветеринарного обслуговування менш якісний при утриманні в клітках. Реалізація схем вакцинації дуже трудомістка й є дуже складною. Дуже ризиковано працювати з живими вакцинами з різновіковим птахом на одному майданчику. Тому й існує безперервна боротьба з польовими штамами вірусів.
4. Відсоток падежу і бракування птиці при утриманні в клітках набагато вище.
5. Практично неможливо забезпечити якісну вентиляцію, рівномірний обігрів, рівномірне відповідне освітлення всього поголів’я птиці в пташнику при утриманні в клітках.
6. Однорідність поголів’я по вазі складно забезпечити в умовах утримання в клітках тому що створити однакові умови утримання для птиці в кожній точці пташника, в кожному осередку кожного ярусу кліткової батареї дуже непросто, на мій погляд, практично неможливо.
Працюючи в Ізраїлі, я неодноразово ставив собі запитання: чому в той час коли земля в Ізраїлі така дорога, немає жодного пташника для бройлерів з обладнанням для вирощування в клітках? Відповідь виявилася досить простою.
По-перше, птах важких м’ясних кросів Kobb 500 і Ross 308 не призначений для утримання в клітках, по-друге, потенціал важких порід необхідно реалізувати з найбільшою вигодою, тобто вартість курчати у вартості 1 кг м’яса необхідно мінімізувати за рахунок отримання більш високої ваги птиці, що практично виключено зробити в клітках, по-третє, жорстка конкуренція на ринку виробників м’яса птиці Ізраїлю змушує виробника боротися, насамперед, за якість продукції і за скорочення будь-яких можливих втрат і непридатних витрат. Для реалізації генетичного потенціалу бройлерів необхідно сортувати по статі в інкубаторі. Потім самці і самки вирощуються з перегородками в одному пташнику або взагалі розводяться по роздільним корпусам. Самки відправляються на забій у віці 38 — 40 днів живою вагою 2 — 2.25 кг. У забійному цеху самки дають нам фракцію тушок. Знімаються перегородки в пташнику і самцям дається додаткова площа. За рахунок цього самці отримують додаткове прискорення в рості і розвитку. У підсумку самці відправляються на забій у віці 43 — 45 днів живою вагою 2.7 — 2.95 кг. У забійному цеху самці дають нам різні фракції оброблення. Складові елементи тушки великого самця в обробленому вигляді виглядають дуже привабливо ніж дрібної тушки.
Але найважливіший аргумент на користь утримання на підлозі, на мою думку, стало актуальним через те, що недалеко той час, коли продукція українських птахокомплексів з’явиться на європейських ринках. Одним з найважливіших факторів успішної роботи на західних м’ясних ринках є, як це не дивно, гуманізм утримання тварин та птиці. Розведення в клітках бройлерів суперечить суспільним нормам про гуманізм, а громадська думка найважливіша умова успішної реалізації продуктів харчування і особливо, м’яса. Тому приклад, в Ізраїлі в 2006 році вже остаточно заборонена примусова відгодівля гусей для виробництва гусячої печінки. Виробництво гусячої печінки об’ємом 400 тонн на рік перестало існувати. Партія зелених, різні громадські організації з охорони навколишнього середовища, громадські організації із захисту тварин, громадська думка поклали цьому процесу кінець на законодавчому рівні країни.
З 2012 року в європейських країнах навіть виробництво столового яйця в клітинних батареях стало повністю забороненим.
Борис Біленький, ветеринарний лікар
