Хто з тих, кому нині за 40, не пам’ятає, як красувалися на колгоспних і радгоспних баштанах смугасті красені-кавуни і духмяні золотаві дині? На жаль, сьогодні таке можна побачити тільки в південних областях України.
Не раз доводилось чути від овочівників-аматорів про невтішні спроби вирощування баштанних культур.
Нарікали на клімат, який істотно змінився. Коли ж декому і вдавалося досягти непоганих результатів, то це супроводжувалося величезними затратами праці, пов’язаними з вирощуванням розсади, влаштуванням парових грядок тощо.
Якось, перебуваючи у відрядженні в Мінусінському районі Красноярського краю, я, на превеликий подив, побачив баштан, на якому росли смугасті кавуни масою 1,5—2 кг. І це у відкритому грунті в Сибіру! Побачене так вплинуло на мене, що я вирішив зайнятися вирощуванням кавунів спочатку в Київській, а дещо пізніше — в Житомирській областях.
Через дев’ять років дійшов висновку: причина невдач багатьох овочівників — не клімат, а насамперед втрата старих акліматизованих сортів, пристосованих до умов центральної та північної України, а також агротехніки вирощування баштанних культур, яка відійшла в небуття разом з нашими дідами.
Після шести років наполегливої праці мені вдалося почастувати односельців кавунами і динями, які за розмірами дещо поступалися привезеним з півдня, але за смаковими якостями були анітрохи не гірші. Кращими за інших виявились сорти кавунів Огоньок та Харківський, а динь — Колгоспниця та Дніпрянка.
Я дещо змінив традиційну технологію. Передпосівну підготовку насіння кавунів починаю за 4—5, а динь — за 2 дні до висіву. Відкаліброване насіння замочую спершу в слабкому розчині марганцівки за температури — 45-55°С, а потім у теплому парному молоці і витримую в ньому 5-6 год. Після цього промиваю його теплою дощовою або річковою водою, загортаю в мокру мішковину і кладу на теплу піч або лежанку. У мішковині температура підтримується на рівні плюс 45-55°С; коли вона підсихає — періодично зволожую. Насіння вважається готовим тоді, коли 40—50% його розтріскається.
Вибираючи місце для баштану, слід враховувати, що кавуни люблять освітлені сонцем ділянки, тому найкраще сіяти їх на пагорбах або на схилах південної експозиції. Якщо маєте намір вирощувати кавуни на дачі або присадибній ділянці, зверніть особливу увагу на розміщення будівель та високорослих дерев, щоб вони не затінювали рослини. На сотку площі необхідно внести 70-80 кг гною.
Недоцільно висівати кавуни на перезволожених грунтах, тому що за вологості повітря понад 75—80% вони уражуються хворобами. Підгрунтові води мають залягати на глибині не менше двох метрів. Дуже добре вдаються кавуни після сіяних трав та овочевих культур з іншої ботанічної родини, а також на перелогових землях.
Висівають кавуни у першій половині травня в добре прогрітий грунт (плюс 12-14°С на глибині 10 см). Найкраще робити це на повний Місяць та за рекомендаціями посівного календаря.
Визначаючи глибину висіву, необхідно враховувати величину насіння та стан грунту. На важких грунтах з підвищеною вологістю дрібнонасінні сорти висівають на глибину 3—5 см, а велико-насінні — на 5—6 см. На легких, недостатньо зволожених грунтах сіють дещо глибше — відповідно на 6—7 і 7—8 см. Коли весна посушлива, в кожну лунку я вливаю 0,5 л води. Відстань між рослинами в рядку 60—70 см, ширина міжрядь 140—150 см.
Оскільки схожість купленого насіння не завжди задовільна, в кожну лунку необхідно класти по 3—4 насінини. Сходи з’являються через 2,5—3 тижні, тому перше прополювання доводиться робити, коли зійде лише 25—30% посівного матеріалу, отож паростки, які не встигли пробитися через товщу грунту, іноді зрубують сапкою. Щоб уникнути цього і полегшити прополювання, в кожну лунку разом з насінням кавуна слід вкинути кілька насінин соняшника, як вказівну культуру. Соняшник сходить набагато раніше і дає змогу точно встановити, де посіяно кавуни. Після появи їхніх сходів соняшник обережно видаляємо, щоб не пошкодити кореневої системи кавунів. Замість соняшника можна використовувати кілочки. Дині не потребують вказівної культури, бо сходять через 7—10 днів.
Під час другого прополювання з трьох-чотирьох паростків залишаємо два найсильніших, а під час легенького підгортання у фазі трьох-чотирьох листочків — один. Якщо залишити в гнізді по дві рослини, урожайність зменшиться, тому що плоди виростають набагато дрібнішими. Одна рослина одержить більше поживних речовин, краще освітлюватиметься сонцем, що позитивно впливатиме на цукристість плодів.
Пересаджувати паростки з грудкою землі можна, але недоцільно, бо достигання кавунів затримується на два-три тижні, що в умовах центральної частини України неприйнятно.
Аби прискорити формування і достигання плодів, корисно прищипувати точку росту рослин спочатку над п’ятим-шостим справжнім листком, а після утворення трьох зав’язей — огудину на шостому листку після третьої зав’язі. Одночасно видаляють неплодоносні пагони.
Важливий елемент технології — спрямування огудини до центра грядки, за напрямком панівних вітрів. Робити це треба два-три рази за сезон.
Подальший догляд за рослинами — виполювання бур’янів і в разі потреби один-два поливи (на легких піщаних грунтах їх може знадобитися більше).
Під час цвітіння, як правило, нападає баштанна попелиця. Ця сисна комаха жовтого, зеленого або темно-бурого кольору дає до 20 поколінь за сезон. Поселившись на нижньому боці листків, вона висмоктує з них сік. Уражені рослини скручуються, жовтіють і засихають. Найефективніший засіб боротьби проти баштанної попелиці — своєчасне знищення бур’янів, а також обприскування отрутою, яку застосовують проти колорадського жука, але в меншій (на 25—30%) концентрації.
У цей період можливе й захворювання — фузаріозне в’янення, його збудник — гриб фузаріум. Інфекція проникає через кореневу систему і нагромаджується в грунті, тому баштанні культури не можна вирощувати на одному й тому ж місці декілька років підряд. Також не слід висівати кавуни після картоплі, помідорів та баклажанів. Найсприятливіша для росту гриба вологість – 50-80%. В разі появи ознак захворювання необхідно припинити полив, після кожного дощу розпушувати грунт, обприскати рослини розчином хлористого калію.
Обприскування доцільно проводити у вечірні години після припинення льоту бджіл. Пам’ятайте: бджоли — ваші найкращі помічники. Їхню роль у збільшенні врожаю важко переоцінити. Збираючи з рослин пилок, вони сприяють запиленню та формуванню повноцінних зав’язей. Чим ближче пасіка до баштану, тим більше побуває на квітках кавунів цих невтомних трудівниць.
Дослідження свідчать, що без участі комах-запилювачів кавуни не плодоносять. У цьому я переконався на власному досвіді. Після розміщення на моїй ділянці пасіки значно збільшилася кількість зав’язей, вони менше обпадали. Щоправда, іноді бджоли неохоче відвідували баштанні культури. Довелося тричі «дресирувати» їх за допомогою ароматизованого сиропу, після чого їхня активність значно зросла.
І от нарешті ви приступаєте до збирання врожаю. Стиглість кавуна визначити досить просто — по сухій плодоніжці та глухому звуку під час легкого постукування пальцями або долонею. Стиглі плоди не зривають, а акуратно зрізують ножем.
Найурожайнішим у мене виявився сорт Огоньок: по 220—260 плодів масою до 4,5 кг з однієї сотки. Насіння для власних потреб вибираю з найбільших і найсмачніших кавунів.
Безперечно, кавуни, вирощені на присадибній ділянці, за розмірами і масою дещо поступаються привезеним з півдня, але смакові якості у них навіть вищі, до того ж споживати їх безпечніше, тому що немає ризику отруїтися внаслідок зловживання в процесі вирощування азотними добривами (селітра), пестицидами тощо. Продукт, вирощений власними руками, здається смачнішим через впевненість у його безпечності.
В. В. Тарасюк, м. Київ
