У справжнього садівника підготовка до вирощування розсади овочів починається ще восени. Саме тоді необхідно завчасно подбати про грунт і матеріали, з яких взимку ми готуємо різні грунтові суміші.
Найчастіше такий грунт садівники заготовляють самі на своїй ділянці. Восени привозять землю з городу, проморожують її на балконі, проводять термообробку, потім вносять в неї все, що попадеться під руку — перегній з компостної ями, торф з клумби біля сусіднього будинку, тирсу, найчастіше прямо з пилорами, який попадеться пісок, гній, золу і т.д. Грунт вийшов дуже пухким, і ми дуже задоволені.
Перед посівом ми туди додаємо жменю добрив, обробляємо грунтову суміш гарячим розчином марганцівки і т.д. Потім дивуємося, що насіння погано зійшло або не зійшло зовсім.
Для приготування ґрунтових сумішей не можна брати землю з грядок, де росли овочеві культури. Перегній бажано брати з 3-4-річної купи, а дернову землю з ділянки, де багаторічні трави ростуть кілька років. Ну, а тепер трохи докладніше.
Види грунтів
Дернова земля — найкраща земля для посіву насіння і вирощування розсади овочів. Її готують з нарізаних влітку пластів дерну на легких або середніх суглинних грунтах. Краща дернова земля виходить з дерну, зрізаного на пасовищах, де коріння трави мають найбільш потужний розвиток. Але при цьому треба пам’ятати, що низькі ділянки з високою кислотністю грунту не придатні для заготівлі такого дерну.
Дерн нарізають пластами товщиною не більше 8-10 см і укладають в купи висотою до 1 метра травою до трави. Іноді пласти пересипають деревною золою до 1,5-2 кг на 1 кв.м дерну. Для прискорення розкладання і збагачення дернової землі пласти бажано поливати гноївкою, розчином коров’яку або настоєм трави. У сухе літо в разі потреби купу поливають водою.
На наступний рік така земля вже готова до вживання. Її роздрібнюють гострими лопатами і просівають через сито. Основна цінність дернової землі полягає в тому, що вона містить залишки перепрілих корінців і трав. Тому розмір вічок сита підбирають таким, щоб ці залишки вільно проходили через них. Дернова земля повинна бути свіжою, тому що з часом вона втрачає свою найціннішу властивість — пористість.
Гнойова земля — легка земля темного забарвлення. Ця земля виходить в результаті повного перегнивання гною протягом 1,5-2 років. Для цього гній укладають в купи, перешаровуючи його дерновою або простою городньою землею, щоб не допустити сильного розігрівання. Протягом наступного року її 1-2 рази перелопачують і поливають. З відпрацьованого в парнику гною гнойова земля виходить протягом одного року.
Листова земля — легка пориста земля, вона готується з опалого листя чагарників і дерев. Для її приготування навесні і восени згрібають опале листя або лісову підстилку, укладають їх у штабель. Протягом літа листову масу 2-3 рази ретельно перекопують і поливають, краще гноївкою або настоєм трави. Листова земля виходить через 1,5-2 роки зберігання її в купі.
У листяному лісі можна зібрати готову листову землю, знявши верхній, шар листя. Під ним знаходиться темний шар землі, це і є чиста листова земля.
Хвойну землю можна зібрати в хвойному лісі близько старих пнів.
Торф’яна земля — легка, пухка, коричневого кольору. Вона покращує структуру і підвищує вологоємність грунту. Готова до вживання торф’яна земля утворюється на торф’яних ділянках, які 3-4 роки зайняті картоплею і городніми культурами.
Якщо таку землю дістати неможливо, то для її приготування треба використовувати підстилковий торф або дерен з торф’янистих лугів. Він повинен перепрівати не менше 2 років для видалення з нього зайвої кислоти і перегнивших коренів трави. При цьому шари торфу в штабелі через кожні 20-25 см необхідно обов’язково зволожувати гноївкою і пересипати вапном або золою.
Для посіву насіння і вирощування розсади зазвичай використовують суміш цих земель. Причому для посівів більшості овочевих культур бажано переважання дернової або листової землі в суміші з перегнійною або торф’яною.
Як поліпшити фізичні властивості грунтової суміші
А для поліпшення фізичних властивостей грунтової суміші при її приготуванні в неї треба додати органічні матеріали що повільно розкладаються та інертні неорганічні матеріали.
З органічних матеріалів для приготування ґрунтових сумішей добре підходять деревна тирса (переважніше грубі, великі частки), дроблена кора хвойних дерев, опала хвоя, сфагнум, торф верховий і перехідний. Два останніх придають грунту велику вологоємність і водопроникність, але їх недолік — висока кислотність.
Не слід використовувати для приготування ґрунтових сумішей тирсу деревини, просоченої креозотом або покриту лаком, стружки будь-яких порід, різання соломи і т.д. Стружки при намоканні створюють шари, непроникні для води і повітря. А різана солома при намоканні швидко розкладається, споживаючи при цьому з грунту багато азоту.
А з неорганічних матеріалів при складанні грунтових сумішей найчастіше використовується річковий пісок (краще — крупний), який не містить домішків глини, тому що вона утворює кірку, яка погіршує водний і повітряний режими грунтової суміші. А кар’єрний пісок містить домішки глини і може мати домішки, токсичні для рослин…
