Вже зовсім скоро настане новий 2016 рік, а з ним вже й пора коли варто буде подбати про висів насіння для отримання розсади. І на першому місті в більшості городників стоїть така культура як помідори, адже їх люблять більшість українців, і після картоплі, це другий овоч по популярності. Отож поки надворі морози, поговоримо ще раз про агротехніку вирощування помідорів, поради посівного календаря щодо дат посіву, адже поки є вільний час, можна повторити теорію.
Помідор — найпоширеніша овочева рослина, і не тільки в Україні. Його вирощують у всіх куточках нашої планети, якщо є хоча б хоч більш-менш відповідні умови. Зараз важко уявити собі чийсь город, де б не росли «яблука любові», і стіл, де разом з хлібом не було б помідорів. Жодна національна кухня не обходиться без цього овоча.
Для нашої, вже чималої родини, вирощування помідорів — це не тільки значущий додаток страв до столу, профілактика від багатьох хвороб, але й, насамперед — душевне задоволення.
Торік труднощів у вирощуванні помідорів у нас було не менше, ніж раніше, але досвід з кожним роком збільшується і допомагає дедалі більше. Хочу поділитися ним з відвідувачами сайту Бабусин сад.
Насіння
Я помітив, що придбане насіння завжди сходить пізніше і гірше від власного. Однією з причин є дрібне розфасування: по 20-30 штук у пакеті, що дає змогу завести сорт, але не дозволяє «тринькати” насіння. Власне ж насіння ми замочуємо з надлишком, відбираємо 2-3 десятки пророслих насінин, а інші викидаємо. Потім хвалимо своє насіння і критикуємо куплене, хоча за якістю воно, може, й рівноцінне. Не враховуємо того, що мала кількість насіння проростає у тканинних серветках гірше й повільніше, ніж у покупних: менше доступ повітря. Адже за нестачі повітря насіння проростає поволі, ріст коріння припиняється, порушується нормальний процес живлення.
Теплиця (парник чи невелике плівкове укриття)
Туди висаджують розсаду на 2-3 тижні раніше, ніж у відкритий ґрунт, і завжди є можливість врятувати її від заморозків, укривши чимось на ніч або поставивши в теплиці будь-який обігрівальний прилад. Але розсада, пересаджена з ящиків у теплицю, за нашими спостереженнями, завжди урожайніша від вирощеної в індивідуальних «будиночках-горщиках».
Садіння «за Міттлайдером» дає добрі результати не лише завдяки двом головним і обов’язковим для застосування принципам (добре живлення і своєчасний рясний полив), а й через те, що міжрядь шириною менше 1 м не буває. Рослини, висаджені і вирощені «за Міттлайдером», незважаючи на деколи навіть зайве живлення, мають товсте стебло, але помірний ріст, не витягнуті. А на традиційних грядках, де помідорам завжди не вистачає місця і землі їм відводять мало, рослини помідорів ростуть подібні до лоз винограду: тонкі й довгі. Часто ми висаджуємо густо не тому, що не знаємо, як треба, а тому, що розсаду, яка залишилася, шкода викидати.
Листя
Один з найнеобхідніших органів рослини помідорів. Якби не було фітофтори, про нього ніхто б і не говорив: саме б наростало, саме б і відмирало. Але для грибів-збудників фітофторозу листя — це як гнізда для птахів: чим їх більше і чим вони нижче, тим більше птахів на них оселяється. Як стверджує академік А.С. Болотських: «Видалення листя в приземному ярусі рослин поліпшує умови повітрообміну, а також світловий, тепловий і водний режими». Отже, своєчасне обрізування листя ножем вважаємо на даний момент обов’язковим. З цього приводу у овочівників, зазвичай, дві головні проблеми: шкода і немає часу. На мою думку, настав час їх вирішити. Часто ті, хто прикриває свої лінощі і виступає нібито за корисність листя, має кущі помідорів наполовину, а то й більше «з’їдені» фітофторою.
Хвороби
Як уберегти від них урожай? У помідорів, як і в інших овочевих «побратимів», чимало хвороб, але найстрашнішою поки що є фітофтора. Це як чума у порівнянні з грипом. Як ми з нею боремося? Починаємо із збирання насіння: ніколи не беремо його не тільки з уражених плодів, але навіть із здорових, але тих, які росли на частково уражених хворобою кущах. Якщо ж колись і траплялося, що плоди або кущі якогось сорту були хворі, то для сівби брали насіння попередніх років. Ніколи не залишаємо на городі обрізане листя, пасинки та стебла.
Протягом сезону двічі обробляємо помідори системними препаратами і видаляємо листя. Перше обрізування починаємо перед висаджуванням розсади з теплиці у відкритий ґрунт: видаляємо 1-3 нижніх листки залежно від росту саджанця (чим він вищий, тим більше листків обламуємо). Це відбувається приблизно в середині травня. Друге обов’язкове обрізування (видаляємо по 2-3 листки) робимо на початку червня з початком цвітіння. Зразу ж після дощу або рясного поливу підгортаємо «високим валом» і перший раз з метою профілактики обробляємо ридомилом (раніше використовували арцерид). Третє обов’язкове видалення листків здійснюємо наприкінці липня (прибираємо 2-3 листки, практично до першого плодоносного крона). Вдруге обробляємо системним препаратом, але, як правило, тільки високорослі середньостиглі помідори.
Низькорослі ранні вже не обробляємо. Отож, до настання фітофторозу підготувалися. Ознаки фітофтори з’являються на наших городах на початку липня (раніше було в середині липня). Але вона не настільки сильна, як у серпні, й уражує частково лише нижні листки (чим їх більше і чим нижче вони розміщені, тим сильніше уражуються). Після третього обов’язкового обрізування листя видаляємо в міру дозрівання плодових грон.
Ми вважаємо, ґрунтуючись на своїх особистих спостереженнях. що хімпрепаратами можна захистити рослини відсотків на З0, максимум на 50 (сусіди роблять по 4-6 обробок, але у них результати гірші). Решту відсотків збереження врожаю ми одержуємо завдяки широким міжряддям і достатній відстані між рослинами в рядку, а також підв’язуванню на шпалеру, своєчасному видаленню листя.
Сорти
З багаторічного досвіду вирощування помідорів на своєму та сусідніх городах зробив висновок: будь-яку прекрасну, казкову царівну можна перетворити на жабу», якщо за нею належно не доглядати; з будь-якого «бридкого каченяти», в принципі, можна виростити «прекрасного лебедя», якщо прикласти старання, уміння, а головне — наполегливість.
Хоча відмінності й певні особливості в сортах закладені генетично, але від того, якому з них ви віддаєте перевагу, вони поділяються ще на «улюблені», «хороші”, «так собі» тощо. Розповім про декілька сортів нашої колекції з серії «улюблені».
Молодіжний — як у народі говорять, «молодий та ранній». Нагадує червоні тюльпани навесні. Ми обожнюємо цей сорт за те, що він дуже ранній, за, можливо, дещо надмірну врожайність і за те, що у плодів прекрасний солодкуватий смак, чого немає майже в усіх ранніх помідорів. До того ж, щільні плоди середніх розмірів придатні і для консервування, але ми споживаємо їх переважно у свіжому вигляді.
Мандарин – сорт-«ласунка», майже повністю відповідає назві свого середземноморського «тезки», тільки шкірка у нього рівна й гладенька. І люблять його за чудовий вигляд та солодкий смак скрізь: і в супермаркеті, і на ринку, й на кожній маленькій грядці. А плодів на цьому півтораметровому дереві — в одне відро не збереш.
Приамурський конус — сорт-«красень». Його б тільки в картинній галереї виставляти, а не до столу подавати. Плід має форму великого серця, а смаком — схожий на кавун. На високорослому кущі багато рожевих плодів, а з достиганням він не затримується і до кінця літа віддає весь урожай.
Зеро. Багато хто любить солодкі оранжеві плоди помідорів, але не всі люблять їхній високий зріст. Так от, цей сорт — саме для них. До того ж він раніше за своїх високорослих «побратимів» достигає і має плоди таких розмірів, що можна і на стіл у салаті подати, і в банку законсервувати.
Італійський делікатес — один з наших найкращих високорослих сортів для консервування. Червоні плоди у вигляді видовженої сливки з «носиком» важать короткі міжвузля на стеблі, а відтак — дуже велику врожайність.
Біг Бой — високорослий могутній «сорт-іноземець». Виявляється, у нас добре приживаються не тільки «американські зелені», тобто долари, але й «американські червоні», тобто помідори. Цей сорт має красиві плоди овально-серцеподібної форми, вирівняні і дуже великі, м’ясисті й напрочуд смачні. Порівняно з іншими сортами-гігантами врожайніший і стійкіший до хвороб.
Настенька — сімейний улюбленець. Жартують, що чоловік бере стільки, скільки може донести, а жінка — скільки в сумці уміщуватиметься. Недаремно цей сорт жіночого роду. Має кущ-здоров’як середнього зросту, на якому стільки плодів, що лише велетню тримати під силу. Плоди у нього рожеві, красивої овально-серцеподібної форми, масою 100-300 г, дуже смачні. Елегантний, вишуканий, ранній сорт.
Дехто нині відмовився від вирощування помідорів, вважаючи, що це заняття потребує великих затрат сил і часу, які не окуповуються. А ми щороку переконуємося: якщо підходити до справи з любов’ю, не жаліючи праці, все окупиться сторицею.
Володимир Федорович Сирай
