У західних областях гарбузи саджають тільки на корм худобі, тож переважно кормові сорти. А між тим це цінний харчовий продукт.
Гарбузи бувають округлої або овально-циліндричної форми, переважно оранжевого кольору — і ззовні, і всередині, коли добре визріють. Бувають і смугасті — жовто-оранжеві із зеленими смугами плямами. Є товстокорі й тонкокорі. Я відбираю насіння тільки з тонкокорих (звичайно, з хорошими смаковими якостями).
Гарбузи споживають у вареному, печеному и смаженому вигляді, а також як додаток до страв з борошна. Спосіб приготування простий. Насамперед гарбуз треба нарізати на скибки, зчистити кірку і середину. Для варива — нарізають гарбуз на шматочки (кубики), які можна так і їсти варені, або ж потім приготувати з них гарбузову кашу. Щоб посмажити на сковороді, скибки нарізають на тоненькі часточки. Смажать на олії, а ще краще — на вершковому маслі. Смажений гарбуз — чудова начинка для пиріжків (можна й сирим начиняти, пекти пиріг у духовці). Дуже смачний і печений гарбуз. Пекти його ще простіше: невеликий за розміром плід розрізати навпіл, вибрати насіння, вичистити зсередини і так половинками й покласти в духовку кіркою догори. Втушкувався, зарум’янився — от і готовий.
Окремо хочу розповісти про гарбузову кашу. Це наша традиційна сімейна страва. Готувати її так: порізати скибки шматочками й варити, потім додати крупи — пшона, рису або манної, влити молока, відповідно підсолити, при потребі й підсолодити (буває такий солодкий гарбуз, що не треба додавати цукру). Можна відразу всипати в каструлю з порізаним гарбузом рис, сіль, цукор, влити молока, накрити кришкою і поставити в духовку. Каша гарно втушкується, зарум’яниться зверху і буде, як запіканка, пречудова на смак. Додам, що ця страва і смачна, й корисна, і до того ж довго не скисає. Винятково смачні й пиріжки з гарбузами.
Гарбузи не тільки смачні, а й досить поживні, корисні для здоров’я. Вони багаті на вітаміни, мікроелементи, окремі з яких містяться тільки в гарбузах. Великий вміст у них крохмалю — до 20%, близько 10% цукрів, містять вони вітаміни — аскорбінову кислоту, каротин, а ще такі рідкісні, як тіамін, рибофлавін. Останнім часом вчені прийшли до висновку, що речовини, які є в плодах гарбузів, особливо необхідні для росту й розвитку дитя чого організму. Тому слід вирощувати ці плоди всюди, де тільки можна.
Тепер про цілющі властивості гарбузів. Загальновідомо, м’якуш застосовують при хворобах нирок і печінки, з насіння одержують дієтичну харчову олію, виготовляють проти-глистяні препарати. А нещодавно я дізнався, що гарбузи ще й підвищують еластичність кровоносних судин. Це ж дуже важливо при серцево-судинних захворюваннях. Я хворий на гіпертонію. Став ще більше вживати гарбузи в різноманітному вигляді і відчув поліпшення стану здоров’я. Не знаю, як це пояснити по-науковому, але почуваю себе впевненіше, не боюсь, що десь трісне судина й станеться крововилив, інсульт, легше переношу кров’яний тиск у межах 180 —190 на 100 і навіть вищим. При цьому напружено працюю і розумово, й фізично.
Одне слово, столові гарбузи — цінний харчовий продукт з багатьма цілющими властивостями. До того це невибаглива культура. їх можна садити з краю поля з двометровою відстанню між гніздами або ж по кукурудзі — хай плетуться. Збирати восени, як уже пожовтіють під сонцем. Якщо ж доведеться зірвати не зовсім дозрілими при ранньому похолоданні — не хвилюйтесь, вони ще дійдуть у сараї чи в сухому підвалі, набудуть свого жовтаво-оранжевого кольору.
