Останнім часом вирощування овочів у кімнатних умовах взимку набуває дедалі більшого поширення серед городників-аматорів. Та це й не дивно, адже влаштування міні-городу на підвіконні — справа не просто модна і дуже захоплююча, а навіть вигідна. Адже за виваженого та вмілого підходу до цієї роботи можна всю зиму забезпечувати свою родину свіжою високовітамінною продукцією. Шкода лише, що деякі овочівники згадують про це тільки тоді, коли ґрунт уже замерз і матеріалів для влаштування кімнатних грядок немає.
Цегла замість ґрунту
Вийти з положення у такій ситуації можна за допомогою кількох цеглин, які навіть взимку знайти нескладно. Подрібнивши їх, я заповнюю шматочками цегли завбільшки 1,5-2 см звичайні квіткові горщики з отвором у дні. Засипаю горщики наполовину потім щільно одна до одної розміщую в них цибулини, які засипаю по плічка рештками дрібної цегляної крихти. Горщики ставлю у глибокий піддон (до половини їхньої висоти) і наливаю в нього воду, додаючи до неї розчини добрив.
Читайте також: Зелена цибуля на підвіконні мостовим способом
Слід зазначити, що подрібнену цеглу використовувати для влаштування кімнатних грядок дуже вигідно, бо вона має безліч переваг перед іншими видами «ґрунто-сумішей”. Насамперед, застосовувати биту цеглу можна багаторазово. Крім того, вона не забруднює руки й приміщення, як це може трапитися із землею.
А ще я помітив, що на такому «ґрунті» цибулини дружно рушають у ріст і дають навіть більший урожай, ніж за використання традиційних землесумішей. До того ж, цегляна крихта дуже добре вбирає й утримує вологу, тому пересушування такому «ґрунту” не загрожує.
Найкраща цибуля для вигонки
Для отримання свіжої зелені у зимовий час городники на підвіконнях своїх осель найчастіше вирощують цибулю. Зазвичай, вони використовують для цього ріпчасту цибулю. Однак, дехто вважає, що це досить дорого, та ще й клопітно. Тому й не дивно, що останнім часом чимало аматорів почали з цією метою висаджувати цибулю пониклу, або цибулю-слизун, — багаторічну трав’янисту рослину з приємним смаком і легким запахом часнику.
Читайте також: Цікавий спосіб отримання цибулі на підвіконні
А пояснюється все просто: рослина практично не має періоду спокою і може давати вітамінну зелень уже через 25 днів після початку вигонки. Однак, вважаю, що про це варто розповісти дещо докладніше.
Матеріал для вигонки цибулі-слизун я беру від рослин, висаджених заздалегідь у відкритий ґрунт або в теплицю. Але під час відбирання потрібно бути дуже уважним і не допускати стрілкування рослин, бо потім отримувати свіжу зелень буде практично неможливо. Щоб уникнути такої прикрості матеріал для вигонки я готую заздалегідь, висіваючи насіння цибулі-слизун під зиму. За таких умов стрілкування під час вигонки не буває.
Займаючись вирощуванням цієї культури, я завжди пам’ятаю, що вона не має постійної цибулини, тому вигонку влаштовую у ґрунтовому субстраті, який складається з однієї частини дернової землі і двох частин перегною. До субстрату додаю 3-5% піску від загальної маси. Хоча можна робити вигонку і в субстраті, що складається з рівних частин торфу й тирси.
Оскільки цибуля-слизун досить вибаглива до вологісного режиму, то отримати добрі результати під час її вирощування можна лише на достатньо зволожених ґрунтах. Інакше її листя може набути неприємного гострого смаку, стане грубим і несмачним. Саме тому ґрунтовий субстрат для вигонки даного виду цибулі також має бути постійно вологим, але не мокрим бо перезволоження може спричинити закисання ґрунтосуміші що також небажано.
Насамкінець варто розповісти про переваги цієї культури Особисто мені дуже подобається те, що листя у цибулі-слизун не таке гостре, як у ріпчастої. І, як уже зазначалося, воно має легкий часниковий присмак і аромат, що надає салатам пікантного смаку. За вмістом вітамінів ця цибуля перевершує всі інші цибулі, а солей заліза вона містить стільки, що інколи її ще називають залозистою цибулею. До того ж, це одна з найморозостійкіших рослин, яка може зимувати практично без укриття і давати зелену продукцію відразу після сходження снігу. Досить стійка цибуля слизун до шкідників і хвороб.
М.С. Рітченко, м. Луганськ
