Ця гостя з Японії справді заслуговує на увагу. Споживання дайкону сприяє виведенню з організму радіонуклідів. Від своєї «сестри» — чорної зимової редьки — дайкон відрізняється соковитим, ніжним, без гіркоти смаком, що нагадує смак качана капусти.
Нам вдалося через знайому придбати два пакетики насіння. У газеті «Зелений календар» радили висівати дайкон для одержання коренеплодів після 15 липня. А в нашій місцевості у цей час довго йшли дощі, тому змогли висіяти в останніх числах липня. Місце для грядки вибрали сонячне, попередником була кукурудза, висіяна навесні, як «на силос», аби не було порожнім місце, залишене для дайкону. Розпушувати — перекопувати грунт слід глибоко, не менше ЗО см. Зручно скористатися для цього садовим буром. Відстань між рядками — 60—70 см, а між рослинами в рядку — 20—25 см, глибина загортання насіння 3—5 см, у лунку клали по дві насінини.
Зійшла редька дуже швидко, і хоч її ніжні зелені листочки на фоні прив’ялих твердих листків інших культур становили ласощі для шкідників, з ними легко впоралися за допомогою деревного попелу, яким декілька разів посипали рослини. Коли з’явилися перші справжні листочки, у лунках залишили кращу рослину, другу пересадили або випололи.
На нашій ділянці є слимаки, тому грядку з редькою постійно обсипали попелом, роблячи невеличкий буртик з нього вздовж її країв.
Догляд за дайконом зовсім простий: полоти, поливати, розпушувати грунт. Після проріджування один раз підживили розчином збродженого коров’яку.
Читайте також: Новосели наших грядок — редька дайкон
Росте дайкон дуже швидко, тішачи око гарними зеленими листками. З одного боку грядки густо посадили ряд чорнобривців — «фіто-санітарів». Завдяки властивому їм запахові вони також допомагають боротися з шкідниками.
На початку жовтня редька достигає. Ми копали її набагато пізніше, у третій декаді жовтня. Тут також виникли проблеми: як витягнути її, не зламавши. Знову ж скористалися порадою газети: спочатку прокручували її, злегка розхитували, а тоді тягнули строго вгору.
З маленької грядки накопали велику тачку редьки. Для тривалого зберігання коренеплоди обчистили від землі, помили, просушили на сонці. Зберігалися вони чудово і в січні виглядали так, ніби щойно викопані з грядки.
Останнім часом у пресі з’явилися повідомлення про велику цінність (особливо взимку) проростків дайкону, які одержують, висіявши насіння на тонкий шар марлі у мілкі посудини, періодично зволожуючи. Через два тижні збирають зелені проростки, які використовують для приготування салатів. У пророщеному насінні міститься в 300 разів більше вітамінів, ніж у рослинах, вирощених з нього, а завдяки здатності очищати організм вони дуже цінні й потрібні людям.
Тим, хто захоче вирощувати редьку дайкон, радимо неодмінно використовувати тільки чистосортне насіння.
