Городники зі стажем пам’ятають часи, коли проблем з огірками не було: вони плодоносили з весни до осені. З 1986 року цю рослину щороку уражує несправжня борошниста роса (пероноспороз) — захворювання, яке за лічені дні може знищити всю нелегку працю овочівника. Це захворювання прийшло до нас із Далекого Сходу і в 1986 році знищило посіви огірків по всій Україні ще в середині червня. Єдиними стійкими до пероноспорозу виявилися сорти селекції Далекосхідного НДІ сільського господарства (м. Хабаровськ): Далекосхідний 27, Миг, Каскад. Мені вдалося придбати насіння цих сортів, і відтоді у мене немає проблем з огірками, щороку збираю гарний урожай.
Останнім часом ситуація з огірками дещо змінилася. По-перше, виведено нові сорти та гібриди, у які закладено генетичну стійкість до пероноспорозу (хоч абсолютно стійких до цього захворювання сортів поки що немає). По-друге, пероноспороз трохи «відступив» і загрожує огіркам вже не в червні, а в серпні. Виходячи з цього, на своїй дачній ділянці, крім далекосхідних (а їх колекція вже поповнилася новими сортами — Кит, Лотос, Хабар, Єрофей), я вирощую ранні сорти та гібриди, які встигають відплодоносити до піку пероноспорозу і дати непоганий урожай.
Нині в Україні з’явилося багато ранніх гібридів, особливо голландських, насіння яких заполонило ринки України. Але ті, хто вирощував «новоселів» із Голландії, переконалися, що вони не завжди підходять до наших кліматичних умов, та й плоди у них мають товсту шкірочку і не всі вони придатні для переробки, консервування та соління.
На своїй дачній ділянці я вирощую сорти і гібриди огірків для відкритого грунту селекції Придністровського НДІ сільського господарства (м. Тираспіль), які відповідають нашим кліматичним умовам і щороку радують мене своєю урожайністю та дружним плодоношенням.
Це гібриди Погляд (Взгляд) F1, Епілог, Бізнес F1, Ескадрон F1, Зубрьонок F1, Одісей F1, Родничок F1, та сорти Мірабелла і Фаворит.
Близько 10 років мене дивує своєю врожайністю Літл Ліф. Це найпопулярніший у США сорт огірків для соління. Йому властива стійкість до всього комплексу захворювань: несправжньої та справжньої борошнистої роси, антракнозу, оливкової плямистості, а також витривалість до похолодань. Листки у нього дрібні, пагони майже самостійно піднімаються на опори, плоди добре видно на ділянці. Зав’язуються вони і без запилення навіть тоді, коли дощова погода і немає бджіл. Сезон збирання плодів збільшується майже удвічі порівняно з іншими сортами, тож і збирати їх треба удвічі частіше. Цей сорт неможливо сплутати з будь-яким іншим: основна його особливість — надзвичайно дрібне листя, у 3-5 разів дрібніше, ніж у інших сортів. Плоди у Літл Ліф темно-зелені, міцні, невеликі, рівні, придатні для консервування та соління. Насінники не жовтіють.
Агротехніка вирощування огірків у відкритому грунті
А тепер дещо про агротехніку вирощування огірків. Ця рослина теплолюбна, тому насіння висіваю тільки у прогрітий грунт. Оманливе квітневе тепло іноді провокує ранню сівбу культури, а потім тривале похолодання може спричинити загнивання й випрівання набряклого насіння або загибель сіянців. У відкритий грунт без укриття його варто висівати тоді, коли грунт на глибині 8-10 см прогріється до 12—13°С (здебільшого з 10 по 20 травня).
Ділянку готую завчасно. Удобрюю перегноєм, листям, щоб земля була пухкою. Огірки не люблять важкого, такого, що злежався, грунту. Застосовую, зазвичай, широкорядний спосіб сівби. Ширина міжрядь 1-1,2 м, відстань між рослинами 10-15 см. Перед сівбою ділянку прополюю, очищаючи її від бур’янів. Для одержання дружних сходів замочую насіння у розчині імуноцитофіту. Після обробки цим препаратом формується міцна коренева система, а рослини виростають набагато більшими. Обприскування сходів імуноцитофітом допомагає рослинам витримати травневу й червневу посуху, заморозки, перепади нічних і денних температур. А обприскування рослин у початковій фазі росту та в період формування квіток збільшує кількість плодів. Для створення у посівах огірків сприятливого мікроклімату можна застосовувати кулісні посіви, обсіваючи грядки культурами з високими стеблами.
У розпал плодоношення основну загрозу рослинам огірків становлять хвороби, особливо несправжня та справжня борошниста роса. Для боротьби з цими захворюваннями я використовую біорегулятор і стимулятор епін, цілком нешкідливий та безпечний. У період вегетації він допомагає рослинам швидше адаптуватися в умовах стресу (посуха, заморозки, пересаджування, хвороби тощо). Його бажано використовувати в екологічно несприятливих районах.
Огірки потерпають як від «голоду», так і від надлишку добрив. Одне з кращих підживлень для плодоносних рослин — поливання настоєм органічних добрив. Коров’як чи пташиний послід треба розвести водою (1:8-10) і поливати з розрахунку 1 -5 л на рослину. Чим спекотніше, тим частіше необхідно підживлювати. Під час масового збирання підживлювати огірки слід один раз на 7-10 днів.
Доцільно чергувати органічні підживлення з мінеральними (кристалін, растворин, кальцієва селітра — комплексні добрива з мікроелементами). Але варто враховувати, що ці добрива підкислюють грунт, тому краще їх чергувати з підживленням органікою. Коли завершиться плодоношення на центральному стеблі, добре проводити один раз на 10 днів позакореневі (по листках) підживлення розчинами тих самих добрив, але в меншій концентрації (кеміра — 5 г на 10 л води).
Крім згаданого, раджу городникам не вирощувати огірки на одному місці кілька років підряд, дотримуватися сівозміни. Бажано висівати нектароносні рослини для принаджування бджіл на ділянки.
Після закінчення огіркового сезону на грядці я продовжую його в кімнаті. Ось уже декілька років вирощую огірки в домашніх умовах. Зауважу, що вирощувати свіжі огірки взимку — захоплююче заняття, але не зовсім просте. Головна передумова отримання врожаю огірків у кімнатних умовах пов’язана з наявністю вікон, лоджії чи балкону, які б виходили на схід чи захід. Найкраще — на південь. А от при розташуванні їх на північ — нічого не вийде.
Наступна умова — насіння має бути високих сортових якостей, яке призначене для вирощування у кімнатних умовах. Задовільно плодоносять у кімнаті ТСА 211 (Машук), кімнатний Ритова, Дружний 85, Родничок та інші бджолозапилювальні сорти і гібриди.
Агротехніка вирощування огірків у кімнаті
Спочатку готую розсаду. Для цього висіваю насіння у металеві банки місткістю 0,5-0,6 л (з-під кабачкової ікри, квасолі тощо). Всередині ці банки вкриті харчовим барвником, що в даному випадку якраз і потрібно. Алюмінієвий посуд використовувати не можна. Для дальшого вирощування та плодоношення розсаду пересаджую в посуд місткістю не менше 5 літрів. Найкращий для цього пластмасовий посуд.
У його дні я роблю отвір діаметром 10-15 мм чи 3-4 отвори по 5-7 мм. Через них витікає зайва вода і підтримується нормальна вологість. Посудину з рослиною треба обов’язково поставити на піддон чи якісь підставки так, щоб вона не торкалася дна. Розрив має становити не менше 2-5 см. Можна використовувати камінці відповідних розмірів або шматочки цегли.
Для поливів водою чи удобрювальними сумішами найкраще використовувати тару з-під миючих або інших хімічних засобів, до якої через трубку, що прикручується, прилаштовують гумовий шланг діаметром 0,8-1 см і довжиною 30-35 см. Саме таким пристроєм я користуюся. Він відрізняється від «груші»-спринцівки, у якої невеликий розмір, малий отвір і потрібно багато часу для заповнення її водою, а при поливанні утворюється заглиблення в грунті та пошкоджується коренева система. Саморобний пристрій дає змогу регулювати силу струменя води і запобігати вимиванню грунту.
Для вирощування огірків у кімнаті потрібна така грунто-суміш: 3/4 частини дернової землі або чорнозему, 1 /4 частини перегною чи компосту та в однаковій кількості річковий пісок і просіяний деревний попіл. Готувати землесуміш потрібно завчасно, але не пізніше, ніж за 2-3 тижні до її використання.
Вирощування огірків декілька років на одному й тому ж місці часто створює передумови для захворювання, швидкого витрачання одних і тих же запасів живлення, а відтак — до зниження урожайності. Тому грунтосуміш я міняю щороку. Чергую й вирощування рослин: одного року огірки, наступного — помідори.
Немає якогось універсального способу отримання врожаю огірків у кімнатних умовах. У кожного справжнього овочівника є свої тонкощі, своя технологія. «Індивідуального підходу» потребують також окремі сорти і гібриди, наприклад, партенокарпічні гібриди із Придністров’я. Висіваю їх у декілька строків: взимку — в січні-лютому, навесні — у березні-квітні, восени — наприкінці серпня — на початку вересня.
Зразу ж після появи сходів тримаю огірки в прохолодному місці, щоб вони не витягувалися, і додатково підсвічую щовечора лампами денного освітлення (не менше двох годин). Коли вони підростуть, прищипую їх над 4-5 листком. Таке затримання росту йде на користь кореневій системі: вона швидше розростається, посилюється ріст бокових пагонів, які також прищипую над 5-6 листком. Партенокарпічні гібриди самозапильні, додатково запилювати їх не потрібно. Вони і так дають прекрасний урожай. Зав’язь росте швидко і вже через 8-10 днів зеленці готові до столу. Чим частіше зривати плоди, тим більше утворюється зав’язей. Із збиранням плодів запізнюватися не варто, щоб не виснажувати рослини від перевантаження.
Якщо ж ви вирощуєте бджолозапильні сорти або гібриди (Декан, Бригадир, Родничок тощо), їх потрібно запилювати. Коли огірки зацвітають, пилок із чоловічих квіток (пустоцвіту) слід перенести на жіночі зав’язі — маленькі огірочки. Кожну жіночу квітку найкраще запилювати в перший день після її розкриття. Для цього вранці зривають свіжі чоловічі квітки і запилюють ними жіночі на сусідніх рослинах (тільки не на тих, з яких беруть чоловічу квітку). Це можна робити ваткою. Тоді відбувається штучне запилення.
На насінники найкраще залишати рослини зимового строку сівби. З найперших плодів вибирають здорові, правильної форми зеленці, віддаючи перевагу тим, що ростуть по 2-3 разом. їх залишають на пагонах до дозрівання.
Така агротехніка вирощування огірків у кімнаті дає мені змогу мати свіжі плоди протягом цілого року. Звичайно, ви можете купити свіжі огірки у супермаркеті, хоча ціни на них у зимовий період надзвичайно високі. Але огірки ці привезені, смак у них зовсім не такий, та й задоволення не те, бо власноруч вирощені овочі набагато смачніші. Спробуйте — і ви будете з урожаєм.
Петро Філіпчук
