Гарбузи садіть на відсонні


Людство з давнини полюбляло щось гігантське. Мамонти, динозаври, велетенські папороті і донині — це найцікавіше з історії. Невипадково найбільша культура за розміром плодів з-поміж усіх овочевих займає провідне місце майже на кожному городі.

З гарбузом пов’язано чимало дотепних історій. Раніше не було металевої тари, її роль виконували плоди гарбуза з невеликим прорізом і видаленим м’якушем. Товсті стінки такої посудини добре захищали воду від перегрівання, надаючи їй приємного смаку. Часто у гарбузах на конях перевозили вино, горілку. Відомо чимало випадків крадіжок (підміни) гарбузів. На ярмарках тоді ночували під возами, лишаючи коням мішки з вівсом і травою. Хрускіт і фиркання коней приглушували всі шуми, і до возів з усіх боків підкрадалися охочі до того, що було у гарбузах….
А ще гарбузи вручали в разі відмови кавалеру. У ті часи, коли на вулицях не було ліхтарів і світла, гарбузи використовували для залякування на вулицях, особливо поблизу цвинтарів. Виріжуть парубки з плоду страхітливе чудовисько, поставлять туди запалену свічку і чекають на перехожих, щоб налякати їх, завиваючи нелюдським голосом.

Та, звичайно, не лише цим популярний гарбуз. Стиглі плоди багаті на пектинові речовини, що виводять радіонукліди, у них підвищений вміст цукру, вітамінів В1, В2, РР, С, провітаміну А (каротину). Рекомендується вживати їх при порушеннях обміну речовин, захворюваннях печінки, нирок, виразках шлунка, атеросклерозі. В їжу плоди можна використовувати у різноманітних стравах — кашах, кондитерських виробах, виготовляти соки, пюре, змішуючи його з іншими соками (нині популярний — яблучно-гарбузовий). Дехто скуштував у дитинстві бабусиних пиріжків з гарбузом чи варений або запечений шматочками гарбуз.

Неабияке і кормове значення гарбуза. Зібрані плоди добре зберігаються аж до весни. Нарізаний подрібнений соковитий плід можна змішувати з іншими кормами.


Агротехніка цієї цікавої культури доволі проста і не потребує високої кваліфікації, знання якихось таємниць. Порівняно з кавуном та динею гарбуз менш вибагливий до тепла, тому його з успіхом вдається вирощувати в усіх регіонах країни. Слід лише пам’ятати, що він вимерзає за температури нижче 0°С, отож, потрібно висівати після того, як мине загроза заморозків (приблизно після другої декади травня) або накривати на ніч. Водночас він чудово витримує сильну спеку. Не можна вирощувати його в затінку, піддеревами, тому для дачників на шести сотках часто не знаходиться місця для цієї чудової рослини.

Порівняно з кавуном гарбуз потребує більшої вологості ґрунту, частіших поливів. За дощового літа часто виростають відмінні плоди. Найкращі ґрунти для нього — структурні висо-кородючі, тому підвищуйте родючість майбутньої ділянки усіма можливими способами. Якщо немає змоги восени внести гній (не вносьте свіжий, лише перепрілий), згодиться опале листя, тирса, солома, сидерати. Гарбуз краще за інші культури витримує засолені ґрунти.

Одна рослина гарбуза потребує площі живлення близько 2-4 м2. Тому на півдні України часто усі сорти, навіть високорослі, сіють з міжряддями 2 м, а в рядку відстань між рослинами становить 1-2 м. Досвідчені городники за багато років вже мають відпрацьовану «на око» схему садіння. Якщо посієте густіше, потім можна окремі рослини прорідити. Глибина загортання насіння — 8 см, але не буде великою помилкою, якщо посієте мілкіше, або навіть трохи глибше — на 10 см Сходи з’являються на 6-10-й день. Це один з ключових моментів у технології: отримати сходи. Під час сівби лунку, перш ніж покласти туди насіння, треба змочити водою. Навіть якщо сієте у полі, наберіть у пляшечки води та полийте висіяне насіння і ло-
же для нього. Добре додати до насіння чайну ложку суперфосфату (це сприяє розвитку коріння). Таке, втім, стосується кожної культури — вносити під час сівби фосфорні добрива.

Слід відзначити появу нових сортів, які можна вживати в їжу в сирому вигляді (або варити), з ніжним солодким хрустким м’якушем, створених в Інституті південного овочівництва і баштанництва (раніше — Херсонська селекційна дослідна станція баштанництва): Херсонська, Ніка, Польовичка. Вони високоврожайні, добре зберігаються. На жаль, насіння цих сортів дістати важко. Значно доступніші ті, які пропонує фірма «Світязь» (м. Львів): Стофунтова, Зимова солодка, Даная, Крошка.

Вже по сходах можна визначити різновид гарбуза, як і пізніше — за виглядом листків. Листя у мускатного гарбуза суцільне, із загостреними п’ятилопатевими краями (уявіть зір-ку, якщо з єднати и промені), у великоплідного — також суцільне, але краї заокруглені. У твердокорого різновиду (до нього належать кабачок і патисон) — розсічене. Після сходів лишається тільки знищувати бур’яни до кінця вегетації, аж поки бадилля розростеться. Через це найбільш поширені на гарбузових бур’яни — групи пізніх ярих та багаторічних. З останніми (якщо вони кореневищні) можна боротися восени або навіть навесні за допомогою граблів «тризуб». Вони добре витягують коріння мишію (пирію повзучого), достатньо лише кілька разів провести ними.

Проти осоту рожевого ефективне тільки глибоке перекопування систематичне прополювання. Лише постійне сапування у фазі «білих» сходів виснажує їхнє коріння. Нарешті, ефективне мульчування тирсою, попелом, соломою. Бджоли самі знайдуть яскраві квітки, але поблизу пасік врожаї особливо великі.

Завдати шкоди гарбузам може здебільшого попелиця. Їхнє листя при цьому вкривається и солодкуватими виділеннями, на ньому оселяються сажкові гриби, воно чорніє. У такому разі спробуйте обприскати листя піною будь-якого прального порошку. Такі ж результати можна отримати, посипавши і накривши листя попелом.

Ось і вся агротехніка. Гарбуз на диво проста для вирощування культура, яка до того ж одна з високоврожайних. Запам’ятайте кілька правил під час її вирощування:
— гарбуз не витримує садіння розсадою, оскільки навіть за обережного пересаджування значна частина коріння обривається, сильно травмуючи рослину. А ще він при проростанні формує доволі глибоке коріння. Навіть якщо це зробити у торф’яних горщечках, корінню там місця мало;
— якщо на полі вирощували баштанні, не сійте там гарбуз раніше, ніж через 6-7 років;
— не розміщуйте гарбуз після суданської трави, соняшника, багаторічних трав, в дещо меншій мірі погані попередники для нього — кукурудза і картопля;
— якщо у ґрунті трапляються дротяники, норму висіву слід збільшити удвічі;
— для тривалого зберігання відбирайте стиглі непошкоджені плоди з плодоніжкою. Під час зберігання температура не повинна зменшуватися до мінус 2°С. Плоди почнуть псуватися.

Стиглість визначають по засиханню огудини. Зберігання також просте. Для цього придатне приміщення з температурою 8-10°С, вологістю на рівні 80%, щоб плоди не втрачали вологи, але й не вище 80% (висока вологість сприяє розвитку грибних хвороб). Для цього підійдуть гаражі, веранди, підвали тощо.

Ю.В. Слєпцов, Національний аграрний університет


Інші статті по темі: