Портулак городній: дикий і овочевий


Портулак городній — однорічна рослина родини Портулакові. Батьківщиною є його західна частина Індії. Рослина поширена в Середній і Південній Європі, Малій Азії, Ірані, Монголії, Китаї, Японії, Австралії. На території колишнього СРСР у дикому вигляді росте у південних регіонах Європейської частини, на Кавказі й у Середній Азії. У культурі портулак городній розповсюджений у країнах Західної Європи й на Близькому Сході. Як овочева рослина відомий давно, його використовували у стародавні часи в Китаї, Єгипті, Греції, Римі. У середні віки араби називали цю рослину «благословенним овочем». Овочеві форми портулаку схильні до здичавіння.

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Портулак городній (дикий і форми овочевого типу) утворює сланкі або напівпідняті, сильно розгалужені, з дуже м’ясистими соковитими листками стебла. Висота рослини — 10-50 см. Листки товсті, сидячі, цілокраї, видовжені або овальні, з невеликими прилистками, нижні розміщені по черзі, верхні — супротивні. Коренева система добре розгалужена, глибоко проникає у ґрунт. Квітки дрібні, до 1,5 см у діаметрі, двостатеві, жовті, з 3-5 оберненояйцеподібними пелюстками, розміщені пучками в розвилках стебел або на їхніх верхівках. Після завершення цвітіння вони стають слизистими.

Плід портулаку — багатонасінна, яйцеподібна або видовжена коробочка, під час дозрівання насіння вона добре відкривається. Насіння дуже дрібне, чорне або темно-сіре. Маса 1000 насінин 0,3-0,5 г. Дикорослі рослини формують до 40 тисяч насінин, максимальна здатність однієї рослини давати насіння за оптимальних умов росту може сягати 3 мільйонів насінин. В овочевих форм насінна продуктивність дещо нижча. Схожість у ґрунті насіння зберігає до 10 років, а окремі насінини — до 40. Дикорослі рослини можуть дати за вегетаційний період кілька насінних поколінь, овочеві форми — до двох. Свіже насіння сходить добре.

Портулак городній відноситься до теплолюбних рослин. Незначні заморозки можуть ушкодити сходи, молоді стебла й листки. Цій рослині потрібна достатня кількість світла. Цвіте у травні-червні, плодоносить у липні-серпні.


Використання

В якості овочевої рослини вживають як овочеві форми портулаку городнього, так і дикорослі рослини, які звичайно вважаються злісним бур’яном і тому спеціально їх не розводять. У їжу використовують молоді листки, рідше — квітки. Сирими їх додають у салати, вживають у вареному вигляді в супах, пюре, соусах, приправляють ними м’ясні, рибні й овочеві страви. Свіжі листки мають слабкий запах, на смак терпкі, приємні, злегка кислуваті, освіжаючі. Вони здатні вгамовувати спрагу, сприяють посиленню апетиту. Після цвітіння листки грубішають, стають гострішими на смак.

Листя й молоді пагони можна консервувати, маринувати, солити. Портулак настоюють на вині для одержання вітамінного напою. Сировина дикорослого портулаку поступається культурним сортам овочевого типу за продуктивністю, соковитістю листків, але має сильніше виражені лікувальні властивості.

Портулак городній містить понад 92% води, 2,2 % азотистих речовин, 0,4 % жирів, 2,7 % безазотистих екстрактивних речовин, 1 % клітковини, 1,6 % попелу, в якому містяться корисні органічні сполуки. Більшу частину азотистих речовин становлять білки (до 25% сухої речовини); вони легко засвоюються організмом людини. Є у рослині й мікроелементи (кальцій, магній, натрій, калій, цинк, мідь, нікель, залізо та ін.), вітаміни (С, Е, РР, каротин), флавоноїди, алкалоїди, слизові, смолисті та інші речовини. Кількість вітаміну С у портулаку городньому становить до 300 мг%. У насінні міститься жирна олія й крохмаль.

Як і інші салатні та шпинатові рослини, портулак городній довго не зберігається, оскільки легко випаровує вологу і в’яне за високої температури та низької вологості повітря. При цьому вміст вітаміну С різко знижується. Таким чином, продукцію необхідно зберігати за температури близько 0°С і відносної вологості повітря 95-97 %. За таких умов період зберігання свіжої продукції можна продовжити до 7-10 днів.

Лікувальні властивості

В Австралії портулак застосовують як протицинготний засіб. У китайській медицині рослину використовують як сечогінний і протизапальний засіб при захворюваннях нирок, печінки, при артритах, дизентерії, паралічах інфекційного походження, а також як протиотруту від укусів отруйних комах. Подрібнені листки прикладають до місць укусів бджіл, джмелів, ос, що сприяє зменшенню пухлин і запалення. Листки й стебла використовують у лікуванні очних хвороб, а також як антигельмінтний засіб. Застосування портулаку допомагає при метеоризмі, неспокійному сні.

Вживання відварів і соку з портулаку в поєднанні з дієтою полегшує перебіг хвороби у хворих цукровим діабетом легкої й середньої важкості: рослина здатна знижувати рівень цукру в крові, активізувати інсуліно- і глікогеноутворення, сприяє швидкій нормалізації рівня цукру в крові після навантаження глюкозою.

Настоянку портулаку готують так: одну столову ложку свіжої сировини заливають склянкою окропу, настоюють дві години, проціджують і приймають одну-дві столові ложки три-чотири рази на день.

Примочки з розтертого насіння рекомендуються для лікування лускатого лишаю. Насіння в комплексі з іншими лікарськими рослинами також застосовують як жарознижувальний засіб. Рослина протипоказана за гіпертонічної хвороби. Перед вживанням портулаку для лікувальних потреб необхідно проконсультуватися з лікарем.

Особливості агротехніки вирощування овочевих форм

Ділянки для вирощування овочевих форм портулаку городнього обирають вирівняні, достатньо зволожені, родючі, сонячні, захищені від холодних вітрів, з реакцією ґрунту, близькою до нейтральної. Кращими попередниками є ранні зернові, картопля й овочеві культури, під які вносили органічні добрива.

Основний обробіток ґрунту починають з осені, відразу після збирання попередника.
Проводять лущення або дискування, чим забезпечується загортання пожнивних залишків, підрізання вегетуючих бур’янів, провокування до проростання насіння бур’янистих рослин. Через 2-3 тижні, залежно від погодних умов і ступеня появи сходів бур’янів, проводиться оранка на глибину орного шару. За необхідності (масова поява бур’янистих рослин) здійснюють культивацію зябу.

Рано навесні вживають заходів щодо затримання вологи шляхом боронування у два сліди й культивації з одночасним боронуванням. Це дає змогу розпушити поверхневий шар ґрунту до дрібно-грудкуватого стану на глибину 8-10 см, створити умови для одночасного проростання бур’янів з поверхневого шару з метою їхнього знищення передпосівною культивацією, знищити сходи зимуючих і ранніх злісних видів бур’янистих рослин, створити оптимальні умови для якісного проведення сівби — рівномірного розміщення й загортання насіння.

Безпосередньо перед висівом проводять передпосівний обробіток ґрунту комплексними ґрунтообробними агрегатами, що дає змогу забезпечити оптимальні умови для сівби й проростання насіння: розпушити, вирівняти та ущільнити ґрунт.

Сівбу у відкритий ґрунт у Чернігівській області проводять у другі й-третій декадах квітня, коли ґрунт прогріється до 12-15°С. Ширина міжрядь на товарних посівах становить 45 см, на насінницьких — 45-70 см. Глибина загортання насіння 0,5-1,0 см; норма висіву 0,3-0,5 кг/га. Під час сівби насіння змішують з баластом для рівномірного висіву. Посіви в разі необхідності прикотковують легкими котками, в результаті чого вирівнюється поверхня ґрунту, забезпечується контакт насіння із ґрунтом, а сходи з’являються дружні й рівномірні (через 10-15 днів). З метою забезпечення конвеєрного надходження зелені насіння висівають у кілька строків з інтервалом 10-15 днів.

Догляд за посівами полягає у розпушуванні ґрунту в міжряддях (три-чотири рази до змикання рядків: після дощів і поливів, щоб уникнути утворення кірки, з масовою появою бур’янів, після підживлень) фрезерними або просапними культиваторами, знищенні бур’янів у рядках (два ручних прополювання, перше з одночасним формуванням густоти стояння, залишаючи рослини в товарних посівах через 8-10 см і 15-20 см — у насінницьких). Загущення посівів призводить до зниження якості товарної продукції, рослини не повною мірою проявляють властиві сорту морфологічні ознаки.

До збирання зелені портулаку приступають через місяць після появи масових сходів, збирають до цвітіння. Зрізані рослини відростають, залежно від погодних умов можна одержати до трьох зрізувань за сезон.

На насінницьких ділянках проводять два-три видові, сортові й фітопатологічні прочищення за загальноприйнятими правилами. Прочищення виконують на всіх фазах розвитку рослин: до й у період цвітіння, в міру виявлення домішок і хворих рослин. Під час прочищень видаляють рослини, які відрізняються від характеристики основного сорту типом будови куща, формою листкової пластинки й інших морфологічних ознак. Поблизу посівів культурних сортів овочевого типу видаляють дикорослий портулак.

Збирання портулаку городнього на насіння проводять роздільним способом. Рослини скошують, коли достигне насіння і перші коробочки почнуть розкриватися. Дозарюють протягом 7-10 днів у полі (для мінімалізації опадання насіння і засмічення ділянки рослини укладають на мішковину, агроволокно та ін. матеріали), або звозять на токовище, під навіси, у добре провітрювані (вентильовані) приміщення. Масу постійно перевертають, струшуючи насіння на щільну мішковину, і не допускають и запліснявіння, оскільки насінні рослини досить соковиті. Після дозарювання масу обмолочують і очищають насіння від домішок та бур’янів. На всіх етапах збирання, дозарювання, сушіння й очищення не допускають самозігрівання купи й насіння.