Перець — одна з найважливіших овочевих культур, що займає у світі близько 250 тис. га. Щодо біологічного впливу на організм людини йому не має рівних серед інших овочів. За вмістом вітаміну С перець солодкий прирівнюється до чорної смородини, а за вмістом вітаміну А — до моркви. У його плодах є також вітаміни Р, Е, В1, В2, РР, іони калію, заліза й інших елементів. У багатьох країнах світу у великій кількості готують порошок із сухих плодів солодкого перцю, який називається паприкою. Цей порошок — своєрідний і дуже насичений вітамінний концентрат, що містить більш як 100 мг% аскорбінової кислоти. Паприку вживають як приправу до різних страв і високо цінують у медицині. За вітамінну і харчову цінність перець солодкий називають королем вітамінних грядок.
Починаючи з 2003 року, згідно з рекомендаціями СП «СОЮЗ» Дніпропетровського агро-університету повсюдно в Україні городники-аматори й професіонали почали впроваджувати на своїх ділянках аматорські сорти перцю, які називають «три богатирі»: Богдан, Анастасія і Червоний гігант. Ці три місцевих сорти відселекціоновані в результаті багаторічної копіткої роботи селекціонерів-аматорів подружжя Сенкевич. У перший рік впровадження їх рекламували як дуже посухостійкі (за результатами 2002 р.), тепер же ця характеристика доповнилася ще й високою холодостійкістю і стійкістю до стресів та пластичністю названих сортів. З усіх куточків України надходять вдячні листи — городники схвалили свій вибір, усі три сорти не підвели, оскільки максимально пристосовані до місцевих умов.
Сорти Богдан і Анастасія відмінно підходять для одержання надранньої продукції і ринкової поштучної торгівлі. Плоди в них привабливі, великі і високотоварні, у біологічній стиглості досягають маси 300 і більше грамів. Загальна вроХ’ жайність — більше тонни з однієї сотки. Цінна ознака Богдана й Анастасії — товста (8-10 мм) стінка, відмінний смак, високий вміст бета-каротину.
Усіх приємно вразив сорт Червоний гігант, у якого плоди сягають 700-1000 г, а їхня довжина 20 см. Він відмінно підходить для приготування перцевих консервів і споживання на салат. Городники визнали, що наші «три богатирі» з успіхом можуть конкурувати із заморськими гібридами й за врожаєм та якістю, але мають один головний козирів: їхнє насіння можна збирати щороку і потім вже не залежати від зарубіжних виробників.
Але селекціонери не зупинилися на досягнутому. Максимально забезпечивши городників насінням цих диво-сортів, вони в умовах холодних і вологих сезонів плідно працювали над доробкою нових сортів. Переконавшись у закріпленні всіх цінних ознак Сенкевичі видають аматорам свої суперновинки. Щоб продовжити період споживання цього втамінного овочу, селекціонери «трьох богатирів» на додаток до скоростиглих Богдана й Анастасії вивели два середньоранніх сорти (період від сходів до технічної стиглості 110-119 днів).
Далеко не кожний сезон сприятливий для вирощування теплолюбного перцю. Коли вегетація надто затяглася, рослини слабко розвивалися, коренева система відмирала, листки, бутони і зав’язь обпадали. Проте селекціонери подружжя Сенке-вич, маючи багаторічний досвід вирощування перцю на Полтавщині, навіть за таких умов одержали відмінний врожай і акцентують увагу городників-початківців на обов’язковому (чи бажаному) застосуванні таких заходів:
- рання сівба (у лютому-березні) для вирощування розсади, бажано без пікірування;
- обов’язкові підживлення комплексним добривом (кристалін, растворін, кеміра та ін.), як кореневі, так і позакореневі, з органіки — курячий послід;
- бажано висаджувати розсаду під плівкові укриття (хоча б у тунельки), де рослини в теплі можуть добре рости ще один-півтора місяця;
- мульчування (утеплення) коренів соломою, січкою, хвоєю й ін.;
- кількаразові обробки рослин природними біорегуляторами й стимуляторами — імуноцитофітом чи епіном;
- обов’язкове застосування й внесення значної кількості деревного попелу, починаючи з вирощування розсади, і потім кожних 10-12 днів як підживлення, а також стимуляторів і засобів боротьби з шкідниками й хворобами.
