Топінамбур — рослина однорічна як ботанічний вид, але з господарської точки зору, завдяки своїй здатності щороку вегетативно розмножуватися від частин столонів та з бульб, є багаторічною і на одному місці може рости десятки років.
Топінамбур завезли до Європи з Північної Америки у XVII ст. Як і соняшник, він належить до родини айстрових, внаслідок схрещування цих культур отримано міжвидовий гібрид — топінсоняшник. Він продуктивніший за топінамбур щодо виходу зеленої маси, але за врожайністю бульб поступається останньому.
Надземну масу можна використовувати для приготування силосу, сінажу, трав’яного борошна; бульби восени й навесні — у кормовиробництві, харчовій промисловості, а також як сировину для крохмало-патокової та спиртової промисловості. Вміст інуліну в топінамбурі — 16-17% (до речі, в картоплі його 18%). З одного центнера бульб картоплі можна отримати 11 л спирту, а з топінамбура — 9-10 л.
Ще п’ятдесят років тому в Україні створено технологію гідролізу інуліну до фруктози, яка хворим на діабет замінює буряковий цукор. Розроблено також рецепти кондитерських виробів, де замість цукру використовують фруктозні сиропи з топінамбура, та хлібобулочних — із заміною борошна на порошок із бульб топінамбура. Ці вироби рекомендуються хворим на цукровий діабет.
За рубежем розроблено технології, які дають змогу отримувати з топінамбура цукор (6-12 т/га) та фруктозно-глюкозний сироп. У деяких країнах з нього одержують етанол для додавання до пального: 10-15% спирту в бензині знижує вміст тетраетилового свинцю у вихлопних газах, зменшує витрату пального, підвищує потужність двигуна.
Дослідженнями, проведеними у Новосибірському НДІ клінічної імунології (Російська Федерація), виявлено, що широкий спектр біологічної активності топінамбура визначається не лише інуліном, а й комплексом поліфруктозанів та продуктів їхнього окислення з білковим комплексом, а також макро- та мікроелементами. Виявлені імуномоделююча, адаптогенна, антитоксична активність продуктів з топінамбура. Розроблено препарат Топіко» з біологічно активною дією. Вперше з лікувально-профілактичною метою відпрацьовано технологію комплексного використання топінамбура — як бульб, так і зеленої маси. Нові види цих біологічно активних добавок дають змогу підвищити ефективність лікування опіків, ниркової недостатності, виразки дванадцятипалої кишки, діабету, залізодефіцитної анемії, ослабленої імунної системи у дітей.
Рослина має тривалий вегетаційний період — 180-200 днів. Сходи витримують весняні заморозки до мінус 4-5°С, рослини — осінні морози 7-8°С. Бульби, які перезимовують у землі, через високий вміст вуглеводів не пошкоджуються за температури повітря мінус 40°С.
Топінамбур не витримує кислих, періодично перезволожених, важких, запливаючих, водонепроникних ґрунтів, а також засміченість багаторічними бур’янами. Сприятливими для формування високої продуктивності його є осушені торфовища.
Оптимально розміщувати плантації топінамбура на позасівозмінних ділянках після зернобобових на зелений корм, багаторічних трав, не заражених дротяником. Не можна висаджувати топінамбур після соняшника, цикорію, буряків, моркви.
Кращий час садіння — навесні як цілими, так і різаними бульбами. Можна висаджувати й восени, але лише цілими бульбами. Спосіб садіння широкорядний (70 см) з відстанню між бульбами у рядку 35-40 см, глибина загортання 8-10 см, витрата садивного матеріалу — 1,5-2 т/га. Щільність насадження на Поліссі та в західних регіонах України з належною забезпеченістю вологою має становити 50-60 тис. рослин на 1 га, у Лісостепу й Степу — 30-40 тис.
Бруньки вічок на бульбах починають проростати за температури 5-6°С, а сходи з’являються через 20-30 днів.
Топінамбур формує високі врожаї надземної маси та бульб, тому під нього потрібно вносити відповідну кількість мінеральних добрив. Щороку навесні після переорювання та збирання врожаю необхідно вносити під боронування М60Р60К6о, а під час вегетації підживлювати дозою М45Р45 К60.
Догляд за плантацією передбачає проведення двох боронувань — до і після з’явлення сходів та розпушування ґрунту в міжряддях. Щоб створити оптимальні умови для формування бульб правильної грушоподібної форми, рослини в рядках підгортають, формуючи гребені.
Надземну масу скошують наприкінці вересня — на початку жовтня. Бульби викопують картоплезбиральними машинами восени або навесні. За весняного збирання вони краще відокремлюються від коренів, ніж восени.
У бульб топінамбура тонка, ніжна шкірка, тому вони погано зберігаються. Для тривалого зберігання їх пересипають піском та вкривають шаром землі до 10 см. У сховищах бульби необхідно тримати у дерев’яній тарі, дбаючи про належну вентиляцію приміщення.
У надземній масі міститься від 22 до 32% сухої речовини, у бульбах — 19-30%, цукрів — 15-20% від сухої речовини. Поживність 1 кг зеленої маси становить 0,22-0,29 корм. од. та 24 г перетравного протеїну, бульб — 0,24 корм. од. та 15 г протеїну. За амінокислотним складом білка топінамбур — біологічно повноцінний корм.
Завдяки біохімічному складу, насамперед високому вмісту вуглеводів топінамбур має унікальну господарську особливість: урожай бульб можна збирати як восени, так і навесні.
Дослідженнями впливу добрив і строків збирання на біохімічний склад бульб топінамбура встановлено підвищення обводненості тканин бульб під впливом удобрення. Особливо це помітно у варіантах з поєднанням мінеральних та органічних добрив. Зокрема, по фону із внесенням ІМРК та органічних добрив вміст сухої речовини становив 17,1-17,9%, тим часом як у варіанті без них -20,9%. До весни вміст сухої речовини збільшується: на неудобреному фоні до 22,7%, а у варіантах із внесенням добрив — до 20%. Це зумовлюється переміщенням пластичних речовин із надземної маси.
Виявлено підвищення вмісту сирого протеїну з 12,11 до 14,70-14,88% (на 21 відносних відсотків) під впливом мінеральних та органічних добрив. Під час визначення біохімічного складу бульб після перезимівлі цієї різниці не було виявлено.
Вміст сирого жиру підвищувався більш ніж на 10 відносних відсотків у варіантах із внесенням добрив. Майже удвічі збільшилась його кількість у бульбах після перезимівлі, а от клітковини до весни поменшало.
Іншою важливою групою сполук, які визначають поживну цінність топінамбура, є безазотисті екстрактивні речовини (БЕР). Вони являють собою сукупність вуглеводів різного ступеня полімерності: моно- та дисахариди (сахари), полісахариди (несахари) — декстрини, крохмаль, пентозани, геміцелюлоза, пектинові речовини. Наявність цих сполук визначає рівень енергетичного забезпечення організму, а їхня недостатність у раціоні зумовлює порушення обміну речовин. Не виявлено істотних змін щодо вмісту цих сполук у бульбах після перезимівлі.
Внесення помірних доз мінеральних добрив (М60Р60К60) не впливає на такі показники біохімічного складу бульб топінамбура, як сирий протеїн, сирий жир, сира зола, сира клітковина, БЕР та на їхню динаміку. Поєднання мінеральних і органічних добрив (ЗО т/га) зумовлює підвищення вмісту в бульбах протеїну, жиру та деяке зниження БЕР. Перезимівля бульб у природних умовах у ґрунті не знижувала показників їхньої поживності. Після появи сходів топінамбура формують гребені через 70 см. Важливо не припуститися загущення стеблостою: це знижує продуктивність плантації.
Характерною особливістю вирощування топінамбура є те, що у наступні роки його культивування істотно зменшуються затрати (більш ніж у шість разів) за рахунок скорочення витрат, пов’язаних із придбанням садивного матеріалу, підготовкою його до висаджування та самим висаджуванням. Це зумовлює істотне зниження собівартості бульб на другий і в наступні роки.
Ф. М. Архипенко, кандидат сільськогосподарських наук
