Усі гречкосії, пасічники, і не тільки, люблять той час, коли цвіте гречка. А в цвіту вона перебуває довго, майже місяць. Здаля помітне це чарівне поле, а зблизька ще й відчуєш його запах, бо пахне медом! Проходячи повз нього, кожен зупиниться помилуватись чарівною рослиною. Її великим зеленим листям трьох видів, білими квітками правильної форми з п’яти пелюсток, між якими знаходиться краплинка нектару, що в промінцях сонця переливається самоцвітом. Саме цю солодку росинку збирають бджілки-трудівниці. Вони роблять це швидко, адже квітка розкрита лише до обіду, а нектар за високої температури повітря швидко кристалізується і стає недоступним. А квіток на одній рослині за вегетацію буває до тисячі.
Найкраще пахне медом поле в ранкові години, коли температура повітря становить 17—19°С, в ясну погоду і за маленького вітру. Бджоли начебто перегукуються між собою, бо на полі стоїть їхній гомін. Кількість бджіл на посівах буває дуже великою. Квітку гречки протягом 20 хвилин відвідує до 15 бджіл. У цей час краще їм не заважати, аби не вжалили, а просто помилуватись казковим полем, подихати ароматом меду, порадіти прекрасній погоді, гарному ранку, майбутньому врожаю як меду, так і насіння гречки, адже вирощують її переважно для круп’яної промисловості.
Поживні властивості
Гречка відіграє важливу роль у харчуванні людини. Вироблена з неї крупа за поживністю, смаковими та дієтичними властивостями є одним з найцінніших харчових продуктів, оскільки містить такі важливі амінокислоти, як лізин, аргінін, триптофан, а також вітаміни ВІ5 В2, РР та Р, багато мінеральних солей заліза, органічні кислоти.
За вмістом жирів гречана крупа поступається лише вівсяній та пшоняній, а за вмістом білка перевершує усі зернові, поступаючись лише бобовим. Ця крупа довше від інших продуктів зберігає поживні та харчові властивості завдяки наявності особливо стійких до окислення жирів.
Перевагу краще віддавати не підсмаженій крупі, яка до реалізації не зазнавала термічної обробки, а робити це безпосередньо перед приготуванням страви.
Із квіток та верхніх листочків гречки одержують рутин, що є основою багатьох препаратів, які застосовують у медицині для лікування таких захворювань, як гіпертонія, атеросклероз, цукровий діабет тощо. А завдяки високому вмісту в гречці левіцину її використовують при захворюваннях печінки, серцево-судинної та нервової системи.
Гречка має здатність виводити радіонукліди з організму збільшували мускульну силу та витривалість, а ще сприяє заживленню виразок шлунково-кишкового тракту, рекомендується при захворюваннях підшлункової залози. Гарячим настоєм квіток гречки (40 г залити 1 л окропу і настоювати 40 хв. у термосі) лікують бронхіальну астму, вживаючи по 25 мл 4-6 разів на день. А за варикозного розширення вен необхідно теплим настоєм обливати уражені ділянки і якомога частіше додавати до раціону страви з гречки: супи, каші, голубці тощо. Лікувальний список можна продовжувати…
Як агрокультура гречка має важливе господарське значення, традиційно и використовують як зернову и медоносну культуру. З кожного гектара посіву бджоли можуть зібрати до 80 і більше кілограмів смачного, з лікувальними властивостями гречаного меду.
Основний продукт, який одержують під час переробки гречки, — крупа-ядриця. Вихід її із зерна залежно від сорту та умов вирощування становить 70-80%. Гречане борошно не містить клейковини, через це його не використовують для випікання хліба. З нього печуть млинці, гречаники. Дрібне зерно — цінний корм для домашньої птиці, особливо молодняку; м’ясо птиці стає білим, у курей підвищується несучість.
Вирощування гречки
У зв’язку з пізнім строком сівби й скоростиглістю гречка є однією з кращих страхових культур. Нею можна пересівати озимі та ярі зернові культури. Короткий вегетаційний період дає можливість використовувати її як післяжнивну культуру й одержувати додатковий урожай зерна та меду.
Завдяки значному розгалуженню кореневої системи гречки ґрунт після її вирощування залишається доволі пухким. Післяжнивні рештки гречки порівняно із злаковими хлібами мають більший вміст азоту і фосфору.
Гречка швидко росте, тому її можна висівати на зелене добриво. Одна тонна зеленої маси під час повного цвітіння за вмістом поживних елементів рівноцінна внесенню 30,6 кг сірчанокислого амонію, 14,1 кг суперфосфату та 18,1 кг хлористого калію.
Щоб зерно гречки відповідало вимогам дієтичного, необхідно під час її вирощування відмовитися від застосування отрутохімікат в з мінеральні добрива вносити тільки в періоди найбільшої потреби в них.
Гречка найкраще родить у Лісостепу України, але її можна вирощували й на Поліссі, і в Степу. Розміщувати цю культуру доцільно на легких ґрунтах, достатньо забезпечених вологою і поживними речовинами, з реакцією ґрунтового розчину (pH) 5,5-6,0 після овочевих, зернових та зернобобових культур. Якщо поле дуже забур’янене, його слід восени зорати на глибину орного шару.
Весняний обробіток залежить від кількості вологи в ґрунті, погодних умов та видового складу бур’янів. Щоб максимально очистити поле від них, потрібні сприятливі умови для проростання не лише ранніх ярих, а й пізніх злакових бур’янів, які сходять за температури ґрунту 13—15°С, тобто тоді, коли й насіння гречки. Для цього необхідно після закриття вологи ще й розпушити ґрунт, якщо він перезволожений. За оптимальної чи недостатньої вологості ґрунту після боронування та вирівнювання поля його слід обробити тільки перед сівбою на глибину загортання насіння. Такий обробіток забезпечує одержання дружних сходів гречки навіть у суху весну, а також на 80% зменшує забур’яненість ділянки.
Посів
Сіяти гречку найкраще тоді, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 12—15°С, зазвичай, у першій-другій декадах травня. В умовах Полісся це найчастіше буває у другій декаді травня.
Сорти
На присадибних ділянках доцільно вирощувати детермінанті сорти: Крупинка, Сумчанка, Іванна. У них невелика вегетативна маса, зерно дружно достигає, воно велике, добре виповнене, має нижчу плівчастість і вищий вихід крупи. Такі сорти бажано висівати звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см. Норма висіву — 4,5 млн. зернин на гектар ( це приблизно 1.2 кг на сотку, або 60-70 насінин на погонний метр). Сорти гречки з гіллясто-розлогою формою стебла — Українка, Антарія. Слобожанка, Єлєна та ін. висівають широкорядним способом з міжряддями 45 см і нормою висіву 5 млн. схожих насінин на гектар, або 100-110 зерен на погонний метр (650 г на сотку).
Підживлення
Мінеральні добрива під гречку вносять одночасно з сівбою (рядкове внесення) по 1-1,2 кг нітроамофоски на сотку або по 45 кг/га діючої речовини азоту, фосфору та
калію. З-поміж калійних віддають перевагу добривам без хлору. У фазі масового цвітіння — початку плодоутворення рослини підживлюють азотними добривами (найкраще використовувати аміачну селітру з розрахунку 500-600 г на 100 м2). За поверхневого внесення аміачної селітри рослини мають бути сухими, інакше можливі опіки листя.
Догляд
Догляд за посівами розпочинається одразу після завершення сівби. Перше боронування проводять тоді, коли проростки бур’янів перебувають у фазі «білої ниточки”, у цей час вони крихкі і легко знищуються зубами борін. Якщо до появи сходів гречки випали дощі, поле боронують, аби не допустити утворення ґрунтової кірки.
На широкорядних посівах проводять 2-3-разове розпушування міжрядь. Одночасно з ним рослини у рядках легенько підгортають. При цьому присипаються бур’яни, які перебувають у фазі розетки, а в рослин гречки у вологому ґрунті утворюються додаткові корінці. На звичайних рядкових посівах можливе ще й післясходове боронування у фазі першого справжнього листочка, якщо ця фаза збігається з проростанням бур’янів. Саме цей захід найефективніший у боротьбі з бур’янами на таких посівах.
Збирання
До періоду збирання гречки на рослинах є бутони, квітки і зерно різного ступеня стиглості. Як надто раннє, так і пізнє збирання призводить до втрат урожаю. У першому випадку за рахунок плодів, які не встигли налитися, в другому — внаслідок обсипання достиглих зерен. Щоб уникнути цього, можна для визначення оптимальних строків збирання скористатися такою методикою: на ділянці у чотирьох різних місцях відібрати по 15 рослин, обмолотити та підрахувати кількість достиглих і недостиглих зерен, після чого встановити процентний склад обох фракцій. До скошування у валки приступають, коли на рослині достигне 75-80% зерен. Можна цю методику спростити і починати збирання врожаю тоді, коли побуріє більше половини зерен.
На великих площах гречку скошують комбайном, а на малих — косою або серпом, складаючи у валки. Обмолочують валки на 4-5-й день після скошування. Обмолочене зерно потрібно негайно очистити. Нормальна вологість насіння в процесі зберігання становить 14%.
Урожайність гречки нестабільна за роками. За сприятливих погодних умов, особливо в період цвітіння — достигання можна одержати до З0 ц/га зерна і більш як 100 кг меду.
Р.Є. Грищенко, кандидат сільськогосподарських наук
