Перець рекомендується вживати не лише як полівітамінний продукт, а й для відновлення сил, як засіб, що підвищує апетит, зміцнює нігті та волосся. Для підвищення тонусу організму треба якнайбільше їсти солодкого перцю, тому що його ароматичні речовини сприяють виділенню «гормону щастя» — ендорфіну, що добре впливає на нервову систему.
У кожного з нас свої смаки, неоднакові й умови вирощування рослин. Але насамперед необхідно визначитися, що вам потрібно: виростити ранній урожай або різний за строками достигання. Когось влаштовує пізніше надходження продукції. Багатьох задовольняють поширені сорти з плодами середнього розміру. Декому хочеться помилуватися екзотичними за формою і розмірами великоплідними сортами. У кожному випадку треба дотримуватися агротехніки вирощування і привести у відповідність бажання та можливості.
Успіх вирощування насамперед залежить від знання і дотримання біологічних вимог культури. Перець — виходець із тропіків, тому вирізняється підвищеною вибагливістю до тепла, вологості та родючості ґрунту. Краща температура повітря вдень — 25-28°С, а вночі — не нижче 16°С. При зниженні температури до 13°С рослина припиняє ріст. Негативно позначається і температура вище 30°С: припиняється ріст, пилок стає стерильний, внаслідок чого обсипаються бутони й квітки. Кількість зав’язі може зменшуватися також через нестачу вологи. Плоди, що утворилися за таких умов, будуть дрібними і деформованими. Коли я аналізувала уроки кожного овочевого сезону, неодноразово переконувалася в тому, що найвологолюбніші культури на городі — перець і селера. Водночас перець погано витримує перезволоження: починає гнити й марніти.
Коренева система перцю порівняно з надземною частиною росте менш активно і розташовується неглибоко — до 40 см, тому перець вибагливий до родючості ґрунтів. Він дає високі врожаї на легкосуглинкових, належно удобрених, некислих ґрунтах.
Коли ми добираємо сорти для вирощування, треба враховувати, що найбільше пристосовані до наших умов місцеві сорти, а екзотичні гості зарубіжної селекції потребують підвищеного агрофону й особливої технології вирощування. У світовій селекції існує понад 200 сортів солодкого перцю, які вирощують у теплицях, під плівковими укриттями й у відкритому ґрунті. Різноманітні сорти проникають на наш ринок, приваблюючи незвичайними розмірами, формою, забарвленням плодів — від білих до чорних. Часом спокусишся великими розмірами плодів, висадиш у себе на ділянці, де немає поливу, та й ґрунт бідний, і одержуєш повне розчарування, особливо коли ці сорти призначені для вирощування в теплиці. Тому я віддаю перевагу місцевим сортам, стійким як до примх погоди, так і до невисокого рівня агротехніки.
Сорти перцю розрізняються щодо строків достигання. У ранньостиглих вегетаційний період від сходів до біологічної стиглості — майже 120 днів, середньостиглих — 121-140, пізньостиглих — понад 140 днів. Городники давно полюбили й успішно вирощують сорти перцю Інституту овочівництва і баштанництва: Піонер, Дружок, Полтавський. Снігур. голубок. Світлячок. Усі вони мають компактний, напіврозлогий кущ висотою 50-70 см. плодів — до 20 і більше на одній рослині. Вони холодостійкі, здати’ формувати врожай в умовах знижених температур, скоростиглі. Плоди слабко уражуються верхівковою гнилизною, мають середню масу (60-70 г). Плодоношення дружне й тривале — понад 80 днів. Плоди соковиті, смачні, доволі товстостінні (товщина стінок 4-5 мм), лежкі й транспортабельні.
Найскоростигліші з-поміж них — Піонер, Дружок і Надія. Перші два рекомендовані для відкритого і захищеного ґрунту. Плоди цих сортів у біологічній стиглості червоні. У сорту Піонер вони стирчать догори, у Дружка — пониклі, у Надії ж розташування плодів змішане. Пізніше в цій групі достигає сорт Полтавський — через 135-140 днів після сходів. У технічній стиглості більшість сортів зелені, різних відтінків, а Голубок і Надія — кремові.
Снігур — найбільш товстостінний і врожайний.
Новинка селекції Інституту овочівництва і баштанництва — сорт Світлячок — жовтогарячий у біологічній стиглості. Має товстостінні, невеликого («порційного») розміру, конусоподібні та ширококонусоподібні плоди, зручні для фарширування.
Заслуговує на увагу новий середньостиглий сорт перцю. Кущ висотою до 50 см, плоди середнього розміру, дуже смачні, з сильним ароматом, товщина стінок 6-7 мм. Сорт стійкий до хвороб.
На моїй на моїй дачній ділянці успішно пройшов випробування відомий сорт Каліфорнійське чудо – пізньостиглий, достигає у вересні. Плоди великі, призмоподібної чи кубічної форми, масою 200-300 г, товщина м’якуша 8-9 мм, дуже смачні. Забарвлення плодів у технічній стиглості темно-зелене, у біологічній – темно-червоне.
Розсаду перцю у відкритий ґрунт висаджують у третій декаді травня, коли минає небезпека заморозків і ґрунт прогріється до 15—16°С. Схема садіння залежить від сорту.
Відповідно до наукових рекомендацій Інституту овочівництва і баштанництва, середньорослі середньоплідні сорти типу Дружок висаджують за схемою 70×15-20 см з міжряддями 70 см і відстанню між рослинами в рядку 15-20 см. Великоплідні сорти винаджують з міжряддями 70 см, а в рядку 30-40-50 см залежно від могутності куща. У лунку перед садінням кладуть одну-дві пригорщі перегною і чайну ложку нітроамофоски. Добре поливають.
З огляду на те, що коренева система перцю розташовується неглибоко, а перець вологолюбна культура, для збереження вологи бажано замульчувати поверхню ґрунту відразу після садіння товстим шаром, перегною для цього не вистачає. Я використовую конюшину, що є однією з ланок моєї сівозміни. Скошену масу щедро укладаю в міжряддя перцю. Перець росте від такого прийому як на дріжджах. При цьому не лише краще зберігається волога в ґрунті, але й відпадає необхідність у його розпушуванні, хоча перець дуже любить пухкий ґрунт і розпушування є обов’язковим агрозаходом у його вирощуванні. Мульча перешкоджає утворенню кірки, ґрунт не запливає після дощів. Дуже важливо, що рослини одержують свіжі гумінові кислоти і цілий ряд фізіологічно активних речовин в результаті розкладання рослинної маси.
Розпушування ґрунту на городі з перцем — справа делікатна. Роблять його обережно, щоб не обламати тендітні стебла, не пошкодити кореневу систему, яка розташовується неглибоко і погано відновлюється.
Перець — винятково вологолюбна культура, отож поливати його треба так часто, щоб земля завжди була вологою. В разі нестачі вологи плоди стають тонкостінними. Критичні періоди — приживлення розсади і період цвітіння, зав’язування плодів. Його поливають частіше, ніж інші овочеві культури, але невеликими порціями: по три — чотири відра на 1 м2. У спекотну погоду здійснюють освіжаючі поливи, щоб не обпадали бутони і зав’язь. Вода для поливу має бути теплою, не можна поливати безпосередньо зі свердловини. Якщо мульчі немає, після кожного поливу ґрунт розпушують. Рекомендується підгортати рослини перцю в другій половині вегетації для прикриття поверхні коренів, якщо немає мульчі, і для більшої стійкості куща.
Ця овочева рослина дуже чутлива до внесення добрив, але висока концентрація солей негативно позначається на її розвитку. Румунські городники визначили, що вміст солей у ґрунті під час вирощування перцю має бути на 30% менший, ніж для помідорів.
Підживлюють перець 3-4 рази, чергуючи органічні та мінеральні добрива. На 10 л води вносять по 15-20 г аміачної селітри і калійних добрив, а також 40-60 г суперфосфату. Під кожну рослину виливають від 0,5 до 1 літра розчину (залежно від віку). З органічних добрив доцільно використовувати настій пташиного посліду в розведенні 1:12-15 чи коров’яку розведенні 1:8. До коров’яку додають 2-3 столові ложки суперфосфату на відро води.
Оздоровлюють рослини витяжки із зелених рослин, у тому числі бур’янів та кропиви. Готують їх по-різному, використовуючи 1-3-4-денні настої з розрахунку 1 кг трави на 10 л води. їх можна зброджувати і вносити, як коров’як. Для цього траву заливають водою у співвідношенні 1:1 і через тиждень використовують, розводячи у співвідношенні 1:8 -10. Можна в ці настої додавати й мінеральні добрива, що підсилить дію останніх.
Дозу добрив у підживленнях треба коригувати залежно від стану рослин. При внесенні їх варто пам’ятати про так званий синергізм дії. Якщо не вистачає будь-якого одного добрива, все одно треба вносити весь комплекс: азотні, фосфорні й калійні, бо вони підсилюють дію один одного. Природно, що добрива, які доповнюють нестачу, додають у менших дозах.
Городникам варто пам’ятати, що внесення добрив — справа тонка, і, як сказав Д.Т. Прянишников, засновник вітчизняної науки — агрохімії: «Надлишок добрив не може компенсувати нестачу знань про їхнє застосування». Якщо рослини перцю «перегодовують» азотними добривами, вони жирують, листкова поверхня розвивається на шкоду плодоутворенню, і рослина стає уразливою до попелиць. У цьому випадку проводять позакореневі підживлення по листках фосфорно-калійними добривами в дозі 10-15 г на відро води.
Перець з-поміж усіх овочевих культур найдужче реагує на монокультуру, внаслідок чого збільшується ураження хворобами. Культуру перцю треба повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 5 років. Кращі попередники — багаторічні трави, гарбузові культури, морква, цибуля, погані — усі види пасльонових. Помічено, що навіть сусідство картоплі та помідорів пригнічує ріст перцю. Шкідливе й сусідство з огірками, які можуть бути носіями вірусу огіркової мозаїки. Про те, що не можна саджати поруч солодкі й гіркі сорти перцю, городники знають давно (просторова ізоляція має бути не менше 200 м). Спостерігається перезапилення і солодких сортів перцю між собою, тому деякі городники, бажаючи зберегти чистоту сорту, кожен сорт висаджують окремо в різних місцях городу.
Зазвичай, перець вирощують розсадним способом, хоча відомий селекціонер цієї культури Н.П. Куракса вважає, що для одержання плодів у технічній стиглості в умовах Харківської області не обов’язково вирощувати розсаду, досить посіяти насіння ранніх сортів безпосередньо у ґрунт. Можна спробувати використання ковпаків з-під пластикових пляшок і паперових молочних пакетів. Строк сівби — третя декада квітня. За температури ґрунту 13 — 15°С сходи з’являються на 20—25-й день, а за 20-25°С — на 7-10-й день.
Хоча «нітратний бум» минув, у літературі з вирощування перцю зустрічаються побоювання деяких авторів з приводу підвищеного вмісту нітратів у його плодах. На мій погляд, ці побоювання марні. Стиглі плодові овочі накопичують дуже мало нітратів порівняно з листковими. Крім того, підвищення вмісту аскорбінової кислоти в перці нейтралізує в організмі людини негативну дію нітратів.
У великоплідних високоврожайних сортів перцю підвищені вимоги не лише щодо родючості ґрунту, вони потребують опор для кущів. Середньоплідні низькорослі сорти висотою до 50-60 см не потрібно підв’язувати і формувати. Рослини великоплідних сортів часто нахиляються під масою плодів, тому в разі потреби їх підв’язують до тички під розвилкою головного стебла і далі, в міру росту рослин, через 20-30 см. Прищипувати точку росту з метою посилення розгалуження немає необхідності, оскільки у більшості сортів воно цілком достатнє. Разом з тим за місяць до закінчення вегетації можна прищипну основні точки росту, обмежуючи появу нових зав’язей аси -рискорити достигання плодів.
Коли збирати врожай — це питання вирішують у кожному конкретному випадку. Можна обірвати перші плоди, коли вони не досягли товарних розмірів. Це прискорить формування асиміляційної поверхні і підвищить урожай. Зазвичай, ми починаємо вживати плоди в фазі технічної стиглості, не чекаючи біологічної. Чим частіше зриваємо плоди, тим швидше наростають нові, відтак підвищується врожай. Але найкорисніші, з найбільшим вмістом фізіологічно активних речовин — це плоди у фазі біологічної стиглості.
Порушення режимів і агротехніки вирощування призводить до формування нестандартних плодів. Зокрема, нарости в їхній середині є наслідком цвітіння за низьких температур. Короткі та деформовані плоди — наслідок низьких температур, перезволоження ґрунту. Тріщини на плодах і верхівкова гнилизна — через нерегулярні поливи.
Хвороби і шкідники перцю
За дотримання високого рівня агротехніки вирощування перці, як правило, не хворіють. Це переважно середньоплідні сорти вітчизняної селекції. Зарубіжні сорти та гібриди більше, ніж вітчизняні, потерпають від хвороб. Особливо стійкі до захворювання такі сорти, як Н о-ер. Дружок, Світлячок та інші селекції Інституту овочівництва і баштанництва. За несприятливих умов, особливо в разі зниження температури, на плодах з’являються фіолетово-коричневі плями, що зникають після оптимізації умов вирощування.
З-поміж шкідників найнебезпечніша попелиця. Багатьом городникам відомі ефективні у боротьбі з попелицею обприскування рослинними екстрактами і настоями полину, лушпайок цибулі, пижма, тютюнового пилу. Наведемо один з рецептів. Склянку пропущених через м’ясорубку м’якуша цибулі і листків кульбаби розводять у 10 л води, проціджують, додають столову ложку рідкого мила.
Часто на великоплідних зарубіжних сортах і гібридах спостерігається швидке розм’якшення й загнивання плодів. Джерелом інфекції є насіння і рослинні рештки. Профілактичні заходи — знезаражування насіння, дотримання агротехнічних правил вирощування.
Збирати плоди у свіжому вигляді можна протягом одного-двох місяців після збирання. Для цього їх зривають на початку настання біологічної стиглості і кладуть на достигання в прохолодному приміщенні.
Л.М. Шульгіна
