Гарбуз цінується не лише як дієтичний продукт у харчуванні людини, а й як прекрасний корм для домашніх тварин. Важливу роль відіграє сорт і його застосування. У моїй колекції є сорти столового, кормового та універсального призначення. Хочу зупинитися на останній групі сортів — універсального призначення.
Сюди входять гарбузи-гіганти: Титан (60-200 кг), Атлант (60-120 кг), Голіаф (40-110 кг) і Біг-Макс (50-90 кг). Усі ці сорти дуже вигідні в домашньому господарстві, особливо для тих, хто утримує велику рогату худобу для виробництва молока. Як зооінже-нер я знаю, що таке — дефіцит у кормовому раціоні соковитих кормів. Ось ми і вирішили зайнятися вирощуванням гарбузів на насіння.
Кожний з цих сортів у нас займає площу 0,15 га, а урожай — у межах 16-18 т (у перерахунку на гектар — приблизно 110-120 т). Таку кількість соковитої маси ми не могли використовувати у своєму домашньому господарстві, тому доводилося ділитися з друзями й сусідами. Хоча при нагоді можна силосувати ці гарбузи з соломою або із стеблами кукурудзи (після збирання зерна, подрібненими до 5-6 см) і використовувати як силос увесь зимовий період.
Слід зазначити, що шкірка цих сортів гарбузів легко ріжеться ножем, як кавун. Оболонка насіння у Титана й Атланта коричнева, різних тонів, тверда, проте ядра солодкі, з горіхово-мускатним смаком. А ось у Голіафа та Біг-Макса — насіння біле (в останнього ще й з обідком по краю). Це насіння набагато смачніше у смаженому вигляді, бо в процесі смаження усувається гіркота.
Безумовно сорт в справі отримання гігантів гарбузів відіграє одну з головних ролей, але й є багато хто посадивши сорти великих гарбузів отримують «середняки». Дозволю собі в ролі експерта наголосити на головних причинах таких невдач. Основна помилка — відсутність передпосівної обробки насіння. Оскільки воно вкрите доволі твердою оболонкою, для прискорення проростання його треба замочувати на 10-12 годин у теплій (40°С) воді. Якщо відведено невелику площу, та ще й мало насіння, його слід проростити. Для цього після замочування злити воду, що залишилася, а насіння загорнути в мокру тканину, покласти в поліетиленовий пакетик і тримати в теплі вдень, а на ніч класти до холодильника, і так щодня, поки воно не проклюнеться. Таке замочування прискорює появу сходів на 4-5 днів, а пророщування — на 7-10 днів (ще й загартовує). Тому, враховуючи ці обробки, ми й не поспішаємо висівати насіння гарбузів у нашому регіоні раніше 12-15 травня (щоб поява сходів не припала на останні заморозки до 22 травня).
Дуже важливо правильно вибрати місце і схему сівби Гарбуз любить відкрите місце, де багато сонця і гуляє вітер. Його не можна сіяти в затінених місцях – під деревами (щоб заощадити площу), або поблизу будинків (аби не взяли «сусіди»), оскільки не буде необхідної вентиляції під час запилення. Ми розташовуємо ряди на відстані 2 м, а в ряду між лунками залишаємо 1,5 м. За такої схеми сівби в лунки, які розміщуємо вздовж ряду, кладемо по дві насінини. Якщо насіння пророщене, то лунки робимо на відстані 1-1,2 м одна від одної і кладемо по одній насінині. В обох випадках рослини не прориваємо. Коли площа посіву гарбузів дуже велика, можна застосувати механізоване прополювання міжрядь, заздалегідь прополовши в рядах бур’яни (кількість обробітків залежить від ступеня забур’яненості, але не менше двох разів).
У вирощуванні гарбузів найголовніше — регулювати плодоношення. Це один з найважливіших агрозаходів, які сприяють формуванню великих плодів у теплолюбних культур і своєчасному їх достиганню. Зелені операції (пасинкування та прищипування) проводимо тоді, коли на рослині зав’яжеться 5-7 плодів, щоб можна було вибрати кращі. На одній рослині залишаємо 4-5 (за бажанням менше або більше) плодів.
Після того, як визначили, які гарбузи залишати, прищипуємо верхівку пагона (батоги), на якій розвиваються плоди, над четвертим листком вище за плід. Потім видаляємо (пасинкуємо) усі бічні батоги. що розвиваються в пазухах листків, розміщені після плоду. В пазусі листка залишаємо невеликий (до 1-1.5 см) пеньок, який не дає розвиватися іншим пазушним брунькам. Якщо в період вегетації продовжують з’являтися батоги, ми весь час їх видаляємо. На наш погляд, ця операція сприяє збільшенню розмірів плоду і його повному достиганню до часу збирання. І не потрібно жалкувати, що решта дрібних плодів загине. Вони все одно не встигнуть достигнути до перших приморозків.
Під час вегетації потрібно спостерігати за ростом і розвитком рослин та плодів. У міру розвитку їх можна обережно перемістити на бік, щоб вони під великою масою не деформувалися й не заглиблювалися в землю. А ще краще — підкласти під плоди солому, траву або дошки.
Вирощені плоди збираємо дбайливо і переносимо обережно, оберігаючи шкірку від пошкоджень. Зберігаємо гарбузи тільки в темному місці, вниз «хвостиком» (потрібно залишати його завдовжки 6-8 см) і кладемо в один ряд. Під час зберігання на світлі насіння в плодах проростає, м’якуш стає гірким, неїстівним. Строк зберігання великоплідних гарбузів — 2-3 місяці.
Ось і весь секрет вирощування гарбузів-гігантів. Вони не примхливі і ростуть у будь-яких регіонах України, та особливо добре — на збагачених органікою ґрунтах. Щоб зберегти ці сорти «в чистоті», треба розміщувати їх не ближче 500-600 м один від одного.
Конвеєр гарбузів продовжують інші сорти: Лель і Голонасінна, мускатна Арабатська, а потім і Руж де Темз. Насіння цих сортів гарбузів (окрім Арабатської) заготовляють як лікарську сировину, а м’якуш використовується в кулінарії або на кормові потреби в домашньому господарстві.
Порекомендували мені випробувати для вирощування в нашому регіоні мускатний гарбуз столового призначення — Гілея. Це прекрасний сорт з коричнево-червоними плодами масою 6-8 кг, м’якуш темно-оранжевий, тугий і дуже солодкий. Шкірка легко ріжеться ножем. У нашому регіоні Гілея ось уже другий рік почувається чудово.
