Хочу розповісти про малопоширену на сьогодні на території України культуру — ожину. Вона маловідома і водночас дуже давня. На мою думку, ця ягідна культура заслуговує на увагу. Ожина — нова культура в садівництві. Під неї відводять надзвичайно малі площі.
У мене вона також займає невелику площу, лише 25 м2, на яких росте 24 кущі ожини сорту Логанбері. Вибір сортів дуже скромний, їх можна порахувати на пальцях. А насправді хороших сортів, які могли б конкурувати з малиною, не більше п’яти. За всіма характеристиками ожина в декілька разів випереджає малину за врожайністю, стійкістю до хвороб і шкідників. Показник посухостійкості вражає.
Спека влітку минулого року не вплинула на її врожай. Водночас смакові якості ягід були надзвичайно високого ґатунку. Врожайність ожини у два рази вища порівняно з найврожайнішими сортами малини. Лікувальні властивості перебувають на першому місці з-поміж усіх добре відомих нам ягідних культур. То чому ж тоді вона не набула поширення? Про це я й хочу розповісти детальніше.
По-перше, основний фактор — це незнання того, що існують культурні сорти ожини. Коли продаєш ягоди, люди запитують: що це таке? Відповідаєш, що це ожина, і знову запитання, а чому така велика? Всі знають дрібноплідну лісову. А про те, що є ожина з абсолютно гладеньким пагоном, чули одиниці. На ринку, де торгую, я єдиний продавець ожини. Ця культура тільки починає завойовувати собі місце «під сонцем». Пройде не один десяток років, поки вона масово з’явиться на ринках, як малина, смородина, суниця, виноград.
Ожина сорту Логанбері
По-друге, незважаючи на всі переваги, скажімо, порівняно з малиною у ожини є суттєвий недолік: слабка морозостійкість — на рівні кущів винограду, які потрібно вкривати (крім південних регіонів). Звісно, є й стійкі сорти, але вони дрібноплідні і мають гірші смакові якості (так само, як і виноград). Тому ціна 1 кг ожини майже не відрізняється від ціни 1 кг винограду. І люди віддають перевагу винограду. Тим більше, що наш ринок на 70% наповнений продукцією з півдня, отож конкуренції на місцях практично не існує. До того ж ягоди ожини не такі лежкі, як грона винограду.
Отже, сподіватися на швидку появу ягід ожини на ринку не доводиться. А з півдня її не привезеш, бо ягоди швидко псуються.
По-третє, ожина дуже довго приживлюється. У перші роки життя кущики надто тендітні. З характеристикою, що ця рослина росте майже на всіх типах ґрунтів, я погоджуюсь, а ось про те, що вона родить на всіх ґрунтах, то це вже далеко від істини. Врожаї різко змінюються. Навіть смак ягоди залежить від типу ґрунту. Я стверджую це з власної практики, а не голослівно. На жаль, червоноплідні сорти мені до сьогодні розвести не вдається. З п’ятнадцяти завезених саджанців приживилися тільки два. На підставі багаторічного досвіду можу з впевненістю сказати, що розвести червоноплідний сорт буде непросто. На це знадобиться не один рік.
Незважаючи на всі недоліки, я вважаю ожину перспективною рослиною. Хто хоч раз скуштував варення з її ягід, не зможе відмовити собі в подальшому задоволенні.
До того ж це не тільки задоволення, а й дуже корисно. Смак свіжої ягоди та у варенні зовсім різний. Він змінюється залежно від типу ґрунту: від чисто ожинового до кисло-солодкого з присмаком доброго вина. Ця культура — справжня знахідка для садівника.
На завершення хотів би попросити тих, у кого є багато сортів ожини, поділитися описом їх.
Це сприяло б популяризації малопоширеної, але чудової ягідної культури.
О. А. Крохмаль, с. Соснівка, Кіровоградська обл.
