Вирощування винограду – справа що вимагає кропіткої праці


Спонукала мене до написання цієї замітки та обставина, що багато виноградарів, які мені пишуть і з якими я зустрічався, неминуче зіткнулися з однією і тією ж проблемою. Причому ця проблема стосується не лише виноградарів з невеликим досвідом, але і досвідчених.

Після виконання всіх рекомендацій щодо вибору місця для садіння, відбору саджанців, власне садіння і догляду за рослинами упродовж перших двох років і початку доброго плодоношення, яке радує око, вселяє гордість і впевненість у тому, що все вийшло, результати перевершили всі очікування: красиві виноградні кущі із зеленим листям і дозрілою лозою, великі нарядні солодкі грона масою близько 2 кг. І раптом непередбачуване. Через певний час (… 5—6-й рік після садіння) відбуваються разючі зміни. Кущі погано ростуть, хворіють на хлороз, лози тонкі, визрівання врожаю слабке, грона і ягоди невеликого розміру.

Розглянемо декілька причин та способів їх усунення. Одна з основних з-поміж них — це ущільнення ґрунту на винограднику і порушення повітряного режиму в зоні коріння. Через 5-6 років після садіння, під дією метеорологічних факторів, ходіння по ділянці, а також під власною масою ґрунт осідає й ущільнюється. Це ускладнює доступ вологи і повітря до коренів, погіршує умови для їхнього розвитку і повноцінного живлення виноградного куща. Коренева система виноградної рослини складається з товстого довгого коріння, яке служить для переміщення води і мінеральних речовин, та тонких мичкуватих корінців, які всмоктують воду і поживні речовини. В умовах кисневого голодування утворюються різні закисні сполуки в ґрунті, шкідливі для рослин, виноградна рослина починає хворіти на хлороз, який супроводжується пожовтінням листя. Рослина на кисневе голодування реагує різкіше, ніж на нестачу будь-якого елемента живлення. Тож за таких умов виноградний кущ голодує, бо закінчилися поживні речовини, які були закладені при садінні, а ще через відмирання тонкого всмоктуючого коріння в ущільненому ґрунті.

Восени, після збирання врожаю, потрібно виконати таку операцію. Відступивши з одного боку виноградного ряду на 50 см, прокопати канаву шириною 60 см і завглибшки 50 см, з обов’язковим обрізуванням коріння. Коріння, що обрізується, потрібно видалити з канави і, заклавши під кожен кущ 30-40 кг органічних добрив, засипати її ґрунтом. Якщо осінь була суха, а зима малосніжна, то навесні після відкривання кущів з інтервалом 15-20 днів слід добре полити виноградні рослини. Аби не зашкодити виноградним кущам, таку операцію потрібно виконати з іншого боку виноградного ряду через рік. Цей захід дасть змогу підвищити врожайність кущів на 40%.


Інша причина зниження продуктивності виноградних кущів, порушення їхнього живлення і зменшення тривалості життя криється в надземній частині: штамбах і багаторічних рукавах, які слугують для проведення води і розчинених в ній мінеральних солей від коріння до листків, а також є місцем відкладення запасних пластичних речовин.

Середня тривалість життя виноградної рослини — 20-30 років. Враховуючи екологічну обстановку, інтенсивність виноградарства, помилки, які були допущені під час садіння, формування, обрізування виноградної рослини, вирощування слабких кущів, уражених хворобами, — все це може суттєво знизити довговічність виноградного куща. Я детально не розкриватиму тему садіння і вирощування виноградних кущів до повного плодоношення.

Садивний матеріал необхідно купувати доброї якості, без ознак хвороб. Саджанці слід висаджувати на ділянки, які добре прогріваються і провітрюються, південної або південно-західної експозиції, в наперед заготовлені ями. Відстань між кущами і між рядами 2-2,5 м. Дуже важливо визначитися, яке формування застосовуватиметься на даному винограднику, адже надалі доведеться виправляти помилки і завдавати рани майбутнім рукавам. Формуючи кущі віяловим способом із застосуванням 4-6 рукавів, потрібно знати, що довжина рукавів має дорівнювати половині довжини відстані між кущами (якщо відстань між кущами 2 м, то довжина рукавів — 1 м). При формуванні рукавів в потрібно домогтися, аби кожен із них виріс автономно з голови куща, що полегшить заміну старіючих. Надалі слід навчитися правильного обрізування виноградних кущів, які почнуть плодоносити. Є десятки видів формувань, однак найпоширеніше на території України – це віялове багаторукавне. На кожному з 4-6 рукавів формується плодова ланка: 1-2 лози на 8-10 вічок сучок заміщення на 4 вічка. Сучок заміщення, зазвичай, розміщується нижче плодової лози.

Потрібно пам’ятати, що дрібні рани, яких завдають кущам гояться важко, а більше 1 см повністю заживають дуже рідко. Тому рани мають бути якомога менші і розміщуватися з одного боку рукава. Під час обрізування непотрібних пагонів слід залишати пеньків і не пошкоджувати живих тканин рукавів. Необхідно виявляти обережність при укриванні кущів на зиму, аби уникнути механічного пошкодження рукавів.

І нарешті остання дуже суттєва причина, яка призводить до ослаблення кущів, зниження врожаю, а інколи й до загибелі виноградної рослини — це різні хвороби винограду. Виноградна рослина відзначається великою сприйнятливістю до хвороб, кількість яких сягає близько 500. Із зрозумілих причин я не буду детально зупинятися на їх описі і заходах боротьби з ними, а поділюся досвідом, як не допустити появи хвороб на винограді. Хвороби бувають інфекційні та неінфекційні. Неінфекційні хвороби винограду спричиняються несприятливими ґрунтовими і погодними умовами: нестача або надлишок елементів живлення в ґрунті, надлишок активного вапна, надлишок або нестача макро- та мікроелементів у ґрунті.

Інфекційні хвороби поділяються на грибні, бактеріальні й вірусні. Якщо грибні хвороби такі — мільдью, оїдіум, сіра гниль, антракноз уражують суцвіття, грона, листя і молоді паростки, то вірусні й бактеріальні, такі, як еска, чорна плямистість, особливо, бактеріальний рак, уражують багаторічні частини кущів (паростки, рукави, штамби). Давно відомо, що хворобі легше запобігти, ніж її лікувати. Як було відмічено вище, виноградні саджанці потрібно висаджувати доброї якості, без ознак хвороб . Саджанці мають бути стійкі до хвороб і низьких температур.

На винограднику не повинно бути бур’янів. Усі частини виноградного куща треба підв’язувати на шпалеру і здійснювати своєчасне обламування, пасинкування і карбування паростків. На виноградних кущах необхідно проводити триразову профілактичну обробку фунгіцидами. Перша обробка при досягненні паростками довжини 10-15 см, друга і третя — до та після цвітіння. Своєчасне і збалансоване внесення фосфорних і калійних добрив та мікроелементів: заліза, цинку, марганцю, бору підвищить стійкість виноградної рослини до хвороб.

Поливати виноградний кущ потрібно крапельним або дренажним методом, уникаючи суцільного затоплення ділянки. Після катарування (видалення росяного коріння в перші два роки після садіння саджанців) зрізи слід обробити садовим варом і не засипати ґрунтом. При обрізуванні паростків зріз має проходити через вузол, де був вусик, аби запобігти проникненню бактерій. При обрізуванні старої деревини по можливості не варто залишати пеньків, тому що, засихаючи, вони розтріскуються, створюючи умови для проникнення інфекції.

Увесь інструмент після закінчення роботи має бути поміщений у спеціальний розчин. Обрізані виноградні лози, листя, матеріал, що використовувався для підв’язування пагонів, виносять за межі виноградника і спалюють. Щороку кущі обробляють 5%-ним розчином залізного купоросу і виконують заходи щодо захисту виноградних кущів від низьких зимових температур.

Я сподіваюся, що ця інформація допоможе як виноградарям-початківцям, так і виноградарям з невеликим досвідом зрозуміти, що вирощувати виноград цікаво і корисно. Але, щоб не створювати проблем собі і рослині, потрібно звертати увагу на всі дрібниці, якими б незначними вони не видавалися.

В.І. Загурський, сел. Новомиколаївка, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл.




Поділитись своєю думкою