У кожного народу є свій символ, своє улюблене дерево: так у Канаді — це клен, у росіян — береза, в японців — сакура, а в нас, в українців, — це, звичайно ж, калина. Ця прекрасна рослина оспівана в багатьох піснях, опоетизована в безлічі легенд, розповідях та переказах. Так, одна із легенд говорить, що плоди калини — це символ мужності людей, сік її схожий на червону кров, а зернятка своєю формою нагадують полум’яні серця замучених красунь-дівчат, які, прирікаючи себе на загибель, завели орду монголо-татарських завойовників в непрохідні нетрі. Вони не побоялись смерті від шабель знавіснілих ворогів і там, де впали краплі крові самовідданих дочок свого народу, там і виросли калинові кущі.
А скільки пісень про чарівну калину: «ой у лузі калина стояла…», «чи я в лузі не калиною була…», «ой під калиною…» і багато, багато інших. Її оспівував геній українського народу Т.Г.Шевченко: «Зацвіла у лузі червона калина…».
Придивімося пильніше до цвіту калини. Її зонтикоподібне суцвіття оточене великими білими красивими квітками, та на жаль, вони безплідні, а тільки приваблюють комах. А от центральні — мало примітні, повні нектару і саме з них формуються смачні соковиті плоди. Спостерігати за цвітінням куща — справжнє задоволення. Наприкінці травня кущ стоїть ніби вкритий весільною фатою, як юна дівчина на весільному рушнику. Саме цю незрівнянну красу калини під час цвітіння виділив народ як символ дівочої краси і вродливості, коли ж гілки калини гнуться від рясних коралово-червоних кетягів, схожих на дорогоцінне намисто, що відбиває сонячні промені догораючого літа, тоді поетична увага нашого народу придала калині символ жіночої краси й жіночності. А яка чудова калина із своїми кетягами під білою шапкою снігу. Здається, про цю рослину можна говорити безкінечно.
Калина в Україні росте в заплавах річок, на родючому, збагаченому органікою ґрунті, на вологих узліссях, у неглибоких ярах, можна сказати повсюдно, і це чудово, бо такого помічника лікаря і підсилювача для нашого організму, годі й зустріти. А ось із Росії уже чути тривожні сигнали. Виявилося, що кора калини звичайної за своїми лікувальними властивостями не відрізняється від американської калини сливолистої, кору якої купували за валюту для виготовлення кровоспинних препаратів і… почалася суцільна вирубка. Для чого возитися, знімаючи кору тільки з молодих пагонів, — вирубав увесь кущ, а після нас хоч потоп… І стає страшно, що калина, яка зародилася у крейдовому періоді і дійшла до наших днів, може назавжди зникнути.
Нам залишається тільки дякувати матінці-природі за її турботу і мудрість, яка зберегла для нас такі цілющі джерела вітамінів: калину, горобину, обліпиху, глід, барбарис, бузину, шипшину тощо. Ми все дивуємося: «Старі люди були здоровіші, робили тяжко, а хворіли набагато менше за нас.» А згадайте коли ви востаннє їли пиріжки з калиною, пили компот чи джем чи варення з калини. Хоча б просто їли солодко-гіркі кетяги з морозу? От то ж бо. І це не лише про калину, а й про перелічені мною вище рослини.
Знаючи про цілющі властивості калини, ми все одно жалкуємо виділити для неї місце в саду. А для чого? Можна ж і до лісу піти. Та тільки піти завжди часу обмаль. А коли вже захворієш, то звичайно ж — хворий не підеш. А наші прадіди відводили калині найкраще місце в саду. Навіть здавалось такому «бур’яну», як чорній бузині, знаходилось місце в саду, я вже не кажу про черемху і горобину. Якось гортаючи в бібліотеці старі записи травників, я знайшов запис, датований 1828 роком: «новое средство против рака: затверделый сок калины с мёдом». А ви кажете: садили, що бачили. Тут мені хочеться процитувати чудову людину, яка була фанатично віддана ідеї лікувального садівництва — професора Леоніда Івановича Вігорова. В шістдесятих роках він писав: «Интересно мысленно представить себя в будущем саду лечебных культур, в то время, когда уже произойдёт сильное улучшение основных лечебных растений. Шиповники, усыпанные крупными красивыми безсемянньми сладкими плодами, ветви облепихи, сгибающиеся под тяжестью крупных золотых или кроваво-красных плодов, гроздья солодкоплодных крупных боярышников, калины, рябины и барбариса, превосходные по вкусу и насыщенные защитными веществами. Яблоки, вишни, виноград, сливы и другие культуры окружают нас в этом саду. О каждом дереве здесь будет известно: для борьбы с какими недугами выращивают его плоды. Ежедневное употребление фруктов станет таким же обыденным, как употребление хлеба в наши дни и садовод далёкого будущего с удивлением вспомнит о тех, непонятных для него временах, когда о ценности плодов и ягод судили только по их вкусу, размеру и аромату, не считаясь с их действительным значением для охраны здоровья и увеличения длительности жизни человека». (Сад лечебных культур. Л.И.Вигоров. 1960 г. Свердловск.) Я думаю, якщо ми цінуємо своє здоров’я і себе, то повинні розвивати і підтримувати ідею лікувального садівництва.
Сорти і форми калини
Рід калини налічує понад 200 видів, але в Україні вільно росте тільки два види — калина звичайна і калина гордовина (чорноплідна.).
3-поміж форм калини звичайної можна відзначити п’ять форм, які використовуються в зеленому садівництві: це карликова, опушена, яскраволиста. жовтоплідна й декоративна. Із декоративної форми виведений сорт Бульденеж (Снігова куля), надзвичайно красива і довгоквітуюча культура, але, на жаль, безплідна.
Серйозних рообіт в Україні з селекції калини звичайної не проводилось, якщо не враховувати сорт, виведений у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка — Київська садова. Зараз у новітній популярній літературі я зустрічав й інші «супер-нові» сорти калини, правда не знаю, чи занесені вони до сортореєстру і чи пройшли сортовипробування. Отже зупинимось на сорті Київська садова №1. Калина цього сорту має великі плоди, зібрані у великі щитки по 100-120 ягід. Маса 100 ягід 70-75 г. Сорт високоврожайний, з 7-річного дерева можна зібрати до З0 кг ягід.
Сорт калини Київська садова №1
У закинутому колгоспному саду я відібрав сіянець великоплідної калини від вільного запилення Київської садової №1. Саджанець вирізняється слабкою силою, але дуже великими ягодами. Порівняно з лісовою ягоди більші вдвічі. За розмірами плоди навіть більші за плоди Київської садової, щоправда за щільністю щитка трохи поступаються іменитій матері. Маса 100 ягід — 75-85 г.
Серед російських сортів калини можна виділити такі: Свердловська, Алтайська 17-5, Алтайська 18-6. Це доволі великоплідні сорти із зменшеним вмістом гіркоти. Більше про них сказати не можу, бо поки що їх у моїй колекції немає.
Ще кілька слів про калину гордовину. Росте майже по всій території України. Листя декоративне, сіроповстисте, має привабливий вигляд у період достигання зелених, рожевих, червоних, темно-чорних плодів, що висять одночасно на кущі. Достигання неодночасне — розтягнуте, плоди їстівні. На зиму листя не обпадає.
У Криму росте калина лавролиста, вічнозелена — красивий екзотичний чагарник.
Шкідники і хвороби калини та методи боротьби з ними
Найбільшої шкоди калині в нашому регіоні завдає чорна калинова попелиця. Вона може повністю знищити молоді пагони і суцвіття, чим завдає непоправної шкоди врожаю і самому кущу. Як врятувати калину? Для цього можна, як і зазвичай, використати два методи: більш швидкий, але дорожчий і не зовсім екологічний хімічний метод, і біологічний — тобто народний метод. Затрат на останній набагато менше, до того ж — екологічна чистота, проте необхідне терпіння і точне дотримання термінів та кількості обробок. При цьому методі основне — профілактика, при сильному заселенні рослин він малоефективний. Тому цей метод слід використовувати не чекаючи появи шкідників.
Чорна калинова попелиця на паростках калини
І так, хімічний метод: застосовують препарати актара або конфідор Максі. Обробляти слід суворо дотримуючись інструкції. Особливо звертати увагу на термін очікування, тобто останньої обробки перед зніманням урожаю.
До народного методу можна віднести: насамперед ошпарювання нерозпуклих бруньок трохи остудженим окропом із залізної лійки (як смородину, зв’язуємо гілки докупи мотузкою і з драбини поливаємо кущ). Так ми знищимо зимуючі яйця попелиці й інших шкідників. До цвітіння ви забезпечите кущу чудове життя, а вже під час квітування необхідно обробляти настоєм часнику з інтервалом 7-9 днів. Готують його так: 150-200 г часнику розминають у ступці або пропускають через м’ясорубку, заливають 10 л води і настоюють тиждень. Проціджують і свіжим настоєм обробляють. Певно, що така обробка трохи морочлива, зате ви восени і всю зиму спокійнісінько їстимете чисті ягідки, ніби з лісу.
Ще допікає калині калиновий листоїд. Боротьба з цим шкідником така ж, як із попелицею.
Хворіє калина не так часто. В основному хворіють ослаблені шкідниками кущі. Найчастіше зустрічається фузаріозне в’янення. Допомагають хімічні препарати скор, топаз.
Народний засіб: настій перепрілого сіна або проціджена і розбавлена (1:10) гноївка. Обробляти через 7-9 днів, допоки не зникне захворювання.
Вирощування садивного матеріалу калини
Великоплідні форми і сорти розмножують лише вегетативно: здерев’янілими і зеленими живцями, відсадками, пасинками із материнського не щепленого куща. Найпростіший метод: пригніть до землі найнижчу гілку із вподобаної вами рослини. Викопайте канавку, вложіть її туди, пришпиливши дерев’яною чи залізною скобою і засипте пухкою землею. Тепер стежте, аби земля над вашою гілкою не пересихала. І якщо це ви зробили навесні, то до осені матимете свого саджанця.
Якщо ж ви не маєте можливості возитись з кущем, або ж він росте в сусіда, а той не любить, шоб на його городі гнули гілки — тоді живцюйте. Найкращий результат дає живцювання зеленими живцями. В середині червня нарізуєте молоді, ще не здерев’янілі пагони і зразу ж ставите у воду. Нарізуєте живці з двома вузлами, з нижнього знімаєте листя, а на верхньому залишаєте (обрізувати листкову пластинку наполовину, як рекомендують різні видання, не потрібно, з цілим листком вкорінюваність живців набагато краща). Нижній зріз замочуєте в укорінюва-і чі або в медовому розчині (1 столова ложка меду на 1 л води) не більше, як на добу. Потім — у парничок, заповнений субстратом і зверху засипаний шаром річкового піску на 5-7 см. Саме в цей шар саджаємо наші живці, щоб трішки не доходили нижнім зрізом до родючого шару ґрунту. Добре, якщо є установка штучного туману, але її можна замінити звичайним обприскувачем. Наберіть чистої води, поставте на сонці, щоб нагрілась, і хоча б два рази покропіть рослини, стараючись не знімати плівку з парничка. До осені 80-90% живців вкоріняться, а І наступної осені ви вже матимете свої чудові саджанці, які
можна висаджувати на постійне місце.
Саджанець калини
Якщо ж хочете виростити кущ калини з насіння, тоді не чекайте збереження всіх сортових відмінностей. Тут безкрайнє поле для селекційно роботи і можливо, саме ви виведете найкращий сорт калини садової. Про саму селекцію не буду розповідати, бо тоді не вистачить місця для цієї статті. А щоб виростити з насіння кущик калини, необхідно його стратифікувати. Для цього взяти з недостиглих плодів насіння, висипати в ящик, змішати з прожареним вологим річковим піском і за*1 нести до льоху. За 2-3 тижні до висівання винести ящик надвір і. по можливості, протримати насіння в снігу під шаром стружки. Потім навесні проросле насіння висіяти на грядку. Сіянці садять на постійне місце в сад на 2—3-й рік.
Садіння і догляд за калиною
Зазвичай, калина добре росте на збагачених гумусом дуже зволожених ґрунтах. Тому перед садінням вносять органіку (перегній) 6-8 кг (відро) на 1 м2, суперфосфат і калій — по 20 г (ложку) на посадкову яму. Яма повинна бути неглибокою (40-50 см), але широкою (60-70 см). Копаючи посадкову яму, знімаємо верхній родючий шар ґрунту і сиплемо на одну купу, ґрунт із нижнього шару на іншу. Потім сиплемо із першої купи в яму, додаємо перегній, добрива, перемішуємо з ґрунтом. Обережно ставимо саджанець, розправляємо коріння і засипаємо зверху ґрунтом з другої купи.
Садіння саджанців калини
Притоптуємо навколо стовбурця і поливаємо. Після всотування води ґрунтом -мульчуємо. Так можна висаджувати й інші плодові дерева. В калини коріння розміщене головним чином в поверхневому шарі, тому вона не терпить пересушування ґрунту, для цього потрібно стежити за вологістю ґрунту і постійно поливати. Навколо калини регулярно після кожного поливу неглибоко розпушують землю, знищують бур’яни. Рослина чудово мириться з затіненням, але краще плодоносить на сонячних місцях. Найкраще місце садіння — напівтінь і не далеко від води.
Лікувальні властивості, вітамінний і хімічний склад та використання
Зі мною ніхто не буде сперечатися, що таку колись популярну в народі ягоду калини витіснили з нашого столу апельсини, лимони, закордонні екзоти, привізні плоди та ягоди. Тепер мало хто згадує, чи навіть знає про її цілющі властивості. А проте до складу ягід калини входять такі необхідні для повноцінного життя людини органічні кислоти: ізовалеріанова, каприлова, мурашина та ін. У плодах і соку вітаміну С — 40 мг%, каротину понад 1 % від маси плоду, багато інвертних цукрів, які, на відміну від звичайних, дуже корисні для людини, дубильні й пектинові речовини, що зв’язують і виводять з організму радіонукліди, Р-речовини та вітамін К. Плоди мають велику кількість мінеральних солей: фосфору, магнію, кальцію, заліза, міді, алюмінію тощо, ну майже вся таблиця Менделєєва і все в формах, доступних для засвоєння організмом людини. Навіть не віриться, що все це вміщується в невеликій ягідці. Воістину — пігулка здоров’я.
Чай з калини смачний і надзвичайно корисний
А от гіркота — глікозид, за яку багато хто не шанує калину, має чудові кровоспинні властивості. Ось вам і калина, а ви думали — просто гірка ягідка.
Наші предки і без науки, якимось шостим чуттям все це розуміли і знали лікувальні властивості калини.
Усі частинки рослини мають цілющу силу. Так, при гіпертонії вживають плоди калини, сік чи сирий джем, від застуди, грипу, кашлю, ангін — плоди, перетерті з медом або відвар цвіту і плодів. До речі минулого року в період епідемії, коли заболів на грип мій син, всі інші члени сім’ї вживали щоденно перетерті ягоди калини і більше в нас ніхто не захворів. А якби про калину згадали раніше, то, певно, і син би не хворів.
Маска з калини із сметаною відбілює лице, виводить ряботиння з лиця. Запаморочення голови лікує свіжий сік ягід, він також допомагає при гастриті, пониженій кислотності шлункового соку, бронхіальній астмі, діатезах, хворобах нирок. Набряки серцевого та ниркового походження лікують відваром плодів.
Усі лікарські засоби з калини — високовітамінні й за-гальнозміцнювальні, заспокійливі та стимулюють роботу серця. Сік калини завдяки високому вмісту заліза сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну в крові. Про кору я вже казав раніше, тому не буду повторюватися.
І це все наша калина звичайна.
Мало хто ще пам’ятає смак пиріжків з калиною. Ви можете посміхнутися: «Від бідності пекли.» Ні, не від бідності, а від розуму, бо не читаючи праць учених, не читаючи, як ось ми, сайтів про садівництво, наші предки знали, що калина — це надзвичайна і цілюща ягода.
Особливо смачне желе із калинових ягід (дружина робила — пальчики оближеш), а мармелад, а пастила… Якщо до яблучного варення додати таку ж кількість калинового соку, отримаєте чудовий мармелад.
Особливо добре доповнюють за смаком одна одну калина й горобина; плоди горобини пом’якшують гіркоту, а калина забарвлює і придає продукту своєрідний смак і аромат. Спробуйте зробити вино.
А пробували калиновики? Вельми оригінальні за смаком. Для їх виготовлення до тіста додають плоди калини і випікають у печі.
Ось така вона — калина звичайна. Хоча мені здається, що в біологічній назві якийсь парадокс, вірніше було б назвати її — калина незвичайна.
Не пошкодуйте в саду місця і посадіть калину, і, крім красивого символу України, ви отримаєте чудового товариша-лікаря для свого здоров’я.
В. В. Тибель, с. Біла Криниця, Рівненська обл.
