Склалася практика — рослинні залишки, недоїдки, листя, тирсу, скошену траву та іншу органіку (компост) ми несемо подалі від будинку, з очей геть, кудись на глухі задвірки, і там, як то кажуть, готуємо компост — краще гною, так говорять окремі городники — овочівники.
І ось через належний час — це суто індивідуальне — у кого як це вийде, компост через всю земельну ділянку тягнемо назад — до місця застосування. А може бути можна застосовувати все це під «споживачами» — рослинами? Що стосується скошеної трави, то будучи трохи підв’яленою і присипаною невеликим шаром землі 3-5 см — вона швидко перегниває і вже готова там, куди ми її внесли: міжряддя, пристовбурні кола плодових дерев, під ягідні чагарники, підготовка грядок, осіннє перекопування грунту і так далі.
У високих компостних купах, особливо збірний компост перегниває, мінералізується довго. Норма — 3 роки. А ось в поверхневому шарі грунту це відбувається значно швидше — протягом весни і літа. До осені можна внести в грядки, як органічне добриво.
Наш бич — безперервна, виснажлива боротьба з бур’янами. Вони завжди дуже активні. Трохи зазівався, вони вже майже в людський зріст. Але ж з іншого боку трави для хорошого компосту треба багато — ой, як багато.
Літнім садівникам-городникам така робота стає вже не під силу. Навіть, якщо ми застосуємо і «мінітехніку», все одно це дуже втомлює. І що ж з усього цього випливає? Органічні залишки, а в першу чергу бур’яни, до запліднення, звичайно, вносимо в компост протягом весни і літа, а не пізньої осені (під зиму) в неглибоко підготовлені проходи між грядками. У пристовбурні круги плодових дерев і ягідних кущів, прорив кругову канавку вносимо компоненти для компостування. До речі, кожен з них готується окремо. Тирса і подрібнену кору треба обробити кальцієвою селітрою або сечовиною. Якщо це солома, трубчастий бур’ян, то приготуємо з них різання. Чому солома? Справа тут в тому, що в трубочках соломи в грунт вноситься кисень, який так необхідний для аеробних мікроорганізмів для їх розвитку.
І. Кривега
