Курчат можна й по весні рахувати


Хочу розповісти як я з чоловіком вимушено порушили традиційні спосіб і строки розведення курей.

20 жовтня минулого року я зайшла до сараю погодувати курей й очам своїм не повірила — з курятника виходить курка, а за нею восьмеро курчаток. Надворі сім градусів морозу, в сараї також (сарай без стелі). Кажу чоловікові: що занесу їх до хати, а він мені: «Природа створила — природа й збереже».

Щоправда, порекомендував помістити квочку з курчатками у металево-сітчасту клітку, в якій раніше утримувалися кролі, щоб, бува, не поласували ними щурі, які майже на «легальному» положенні мешкають у всіх сусідських сараях і гаражах.

Замість клітки взяла картонний ящик, дно застелила відрізком старої ватної ковдри і поселила в нього квочку з курчатами. І почалися мої приємні і водночас тривожні турботи — адже надворі і в сараї зима. Курчатка посилено споживали корм і, на наш погляд, зовсім не відчували холоду, а копошилися на глибокій підстилці з солом’яної різки, час від часу забігаючи під квочку погрітися.


Квочка виявилася дбайливою матір’ю, з гнізда майже не вставала, увесь час щось турботливо квоктала, запрошуючи курчат до себе. Раціон годівлі курчат: свіжий сир і кукурудзяна крупа. Воду довелося весь час міняти, тому, що замерзала. Щоправда, через тиждень морози полегшали й до Нового року були у межах 1-3 градуси.

Через тиждень почала давати мішанку з вареної картоплі, макухи, кукурудзяної крупи і дрібно нарізаного салату з моркви, буряків та капусти, а ще придбали у ветеринарній аптеці вітамінно-мінеральну добавку, яку давали по 10 г на 1 кг корму.

Після Нового року морози посилилися і впродовж січня та лютого сягали мінус 17°С, але курчата росли на очах і, як нам здавалося, краще, ніж весняні.

У березні квочку випустили до дорослих курей, а курчат почали привчати до самостійного життя. Спочатку вони неохоче залишали своє «помешкання», й обережно знайомилися з виділеним їм огородженим вигулом, невдовзі стали добре почуватися на весняному сонечку. Півники почали вдаватися до молодіжних розбірок і пробували голос, а курочки сокотали собі.

Чоловік каже жартома:
— Готуйся, жінко, яйця збирати.
І от напророкував — 28 березня, рівно через п’ять місяців і тиждень курочки почали нестися.

А ще. Як курчатка були маленькі, я брала їх у долоні по черзі і дихала на них. Їм це так подобалося, що і тепер, коли заходжу до сараю, вони стають у чергу, аби взяла їх на руки, погладила і подихала на них.

Чоловік називає їх саморобними, а я ніяк не налюбуюся своїми курчатками — вже дорослими курми.
Диво, та й годі.

Т.С.Сеник, смт Муровані Курилівці, Вінницька область


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *