Реовірусна хвороба птиці


Реовірусна хвороба (синоніми: синій гребінь, інфекційний ентерит, вірусний артрит, синдром поганого всмоктування, синдром блідої птиці).

Сприйнятливі до цієї хвороби — качки, гуси, індики, кури.

Шановні добродії! У своєму домашньому господарстві ви, скажімо, маєте курей, індиків, качок, гусей різного віку, які придбали від різних постачальників. Птиця добре розвивалася, росла, була постійно здоровою, гарно їла. І тут Ви побачили, що окремі особини почали погано їсти, а на деяких напали проноси, слабкість кінцівок, птиця стала ледь-ледь пересуватися до годівниці та до напувалок, деякі накульгують, висихає пушок у курчат, а в індиків та гусей під очима з’явилися набряки в дільниці носових пазух (порожнин) теж набряки, голова набрякла, збільшена в розмірі.

Ви стривожилися і розрізуєте птицю, яка щойно загинула і бачите виснаження тушки, набряки сухожил-кової вагіни та крововоливи в ній, у порожнині уражених суглобів — витікання рідини, кала каламутного кольору, наявність фібрину (білкової речовини) і солей!


Ці ознаки та патологічні зміни, схожі на ознаки, які характерні для реовірусної хвороби.

Реовірусна інфекція надзвичайно заразна та контактна хвороба і характеризується ураженням суглобів та сухожилля м’ясних порід птиці старше 3—5-тижневого віку і яєчних порід курей старших 9 місяців. Наукою виявлено 11 підтипів реовірусу.

Збудник — вірус, стійкий до ультрафіолетового світла, не гине за рН від 2 до 8, малочутливий до звичайних дезінфектантів. Пари формальдегіду (формаліну) не знищують збудника на поверхні шкаралупи інкубаційних яєць.

Курчата можуть заражатися вірусом під час надзьобування інкубаційних яєць. Реовірусна інфекція поширена на всіх континентах світу.

Основне джерело інфекції — хвора птиця та її виділення (слиз, послід), які потрапляють до корму. Збудники переносяться обладнанням, реманентом, людьми, транспортом, дикими птахами, гризунами.

Захворювання, зазвичай, виникає за технологічних порушень (годування, мікроклімат у приміщенні, антисанітарія, зміни природної температури, переущільненість птиці та утримання різновидових і різновікових груп птиці. Що, очевидно, мало місце й у вашому домашньому господарстві.

Найбільший падіж буває за гострого перебігу, особливо у молодняка м’ясного напрямку: бройлерів 5-20 %; індичат, гусенят — 50 % і більше, каченят — до 100 %.

Якщо птиця заражується цією хворобою у старшому віці (10-30 днів), то захворювання перебігає не так гостро і падіж буде 1,5-2%, але в даному разі нормативної продуктивності від такої птиці ви не матимете.

За хронічного перебігу захворювання можна виявити потовщення суглобів, запалення сухожильних вагін, зневоднення тушки, нерухомість суглобів, ураження згиначів сухожилок гомілковостопних суглобів, розриви змертвілого сухожилка.

Крім цих вищеописаних ознак, можна побачити катаральне запалення кишківника, збільшення нирок, почервоніння підшлункової залози, кволість серцевого м’яза.

Найчутливіші до реовірусної інфекції добові курчата. У старшої птиці вірусоносійство зберігається до 300 днів. Вірус легко виділяється із дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

Ще раз зауважимо, що вірус передається через інкубаційні яйця, які отримують від хворої або перехворілої птиці. Вірус, який потрапив до організму курчати, розмножується в кишківнику навіть за високого рівня материнських антитіл. Тому дуже важливо вирощувати птицю за високої санітарії.

Найбільше вірусу в посліді птиці. Отже, очищайте приміщення від посліду щодня. Мийте та очищайте напувалки, годівниці, реманент — щоденно.

Що ж робити із цим грізним захворюванням?

Профілактика реовірусної хвороби:

Не допустити занесення збудника у свій двір, ферму, інкубаторій, для чого купувати птицю, інкубаційні яйця тільки в благополучному господарстві (птахофабрика, ІПС).

З метою профілактики інкубаційні яйця дезінфікують 0,4 %-ним розчином естостеріолу в дистильованій воді за +35°С, витримка — 7 хвилин, із розрахунку 35—50 мл на одне яйце. Після дезінфекції яйця просушують вентилятором і інкубують у підготовленому інкубаторі (очищеному, помитому та продезінфікованому).

За появи явних ознак хвороби (масові проноси, синусити) в індиків, кульгання (у курчат і курей) вживають заходів, щоб установити причини захворювання, для чого запросити місцевого ветлікаря.

З метою підвищення резистентності (стійкості) птиці поліпшити годування, ввести підвищені дози вітамінів в антистресових дозах; на 2-3°С підвищити нормативну температуру в приміщенні; поліпшити обмін повітря.

Вводити антибіотики (байтрія, енроксіл, парацилін, гентаміцин) упродовж 3—5 днів.

До корму додавати вітамінний комплекс (Нутріл Бе протягом 3—5 днів, згідно з рекомендаціями ветлікаря.

Періодично відбувають дезінфекцію у приміщень дезінфектантами нового покоління (СІД-2000, віроцид).

За наявності птиці у приміщенні здійснювати дезінфекцію йодистими препаратами або вірконом С, або віроцидом згідно з рекомендаціями ветспеціалістів.

Задати птиці сульфодімезин із розрахунку 60 г на 1000 гол., курс 5—7 днів.

У племгосподарствах, де є батьківські стада, вакцинують птицю проти реовірусної інфекції: перший раз живою вакциною ІЗео, штам 1133, вдруге — і втретє інактивованою вакциною Вео, штам 1733 та 2408 (виробник, ф. Інтервет, Нідерланди).

У приміщенні, на території двору, де утримується та вигулюється птиця, постійно підтримувати високу санітарну культуру. Промислові стада проти реовірусної інфекції не вакцинуються.

Н. Я. Боцуляк, ветлікар


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *