Ви собі купили курчат на інкубаторній станції. Вони були жваві, добре поїдали корм, ніяких відхилень у поведінці не зауважили. Минає один — два тижні й з курчатами щось сталося.
Багато з них важко дихали, постійно витягували вперед голови, захоплювали повітря широко розтуленим дзьобом, з напівзаплющеними або повністю заплющеними очима.
Минає два — три дні й ці ознаки ще більше загострилися і навіть з’явилися нові, такі, як, скажімо, кашель, тремтіння та стріпування головою, у деяких курчат виділяються з ротової порожнини кров’яні згустки, слиз.
Деякі курчата тріпають головою немовби хочуть звільнитися від чогось важкого, що хилить голову донизу.
Із носової порожнини виділяється піна, із очей витікає слиз білуватого кольору, синіє голова.
Часто (до 60%) за таких ознак птиця гине. Все те, що бачили у своїх курчат, дуже характерне для інфекційного ларинготрахеїту (ІЛТ) із надміру гострим перебігом.
Отже, за гострого перебігу хвороби хворіє 80 — 95% птиці, але смертність нижча, ніж за надміру гострого перебігу, хвороба триває 4 — 5 днів. За цього перебігу птиця каркає і стогне, гине до 20 %. За підгострого перебігу гине птиці 10 — 15%, а від хронічного – 1 — 2%.
Коли ж птиця страждає на цю хворобу, можна ще помітити такі ознаки, як тривога, переляк, зниження несучості та відставання в рості.
Що можна побачити на розтині трупа (коли доріжемо) птиці?
По-перше: це запалення трахеї із крововиливами, пробки із згустків крові, або слиз з кров’ю, у ротовій порожнині — наліт, у носових порожнинах і на кон’юнктиві очей слизо-гнійну або волокнинну рідини, у легенях — застій крові, в кишківнику — кабарально-геморагічне запалення, подібне може спостерігатися у клоакальній сумці.
Заражатися птиця може повітряно-крапельним шляхом, а також через корм, воду, предмети догляду.
Кури, що перехворіли протягом року, можуть бути носіями збудника, які виділяють вірус до середовища, у якому перебувають.
Хворобу можна зауважувати в усі пори року, але перебіг її загострюється в періоди різких кліматичних змін.
Вірус може поширюватися на великі відстані з повітряними масами на 10—15 км.
Переносниками вірусу є дика птиця, гризуни, люди, транспорт.
Як запобігти захворюванню
Збудник у приміщенні зберігається 10 — 20 днів, у навколишньому середовищі — 80 днів, у заморожених тушках — 19 місяців, у патологічному матеріалі — за температури 8-10°С — понад 370 днів.
Під час діагностики ІЛТ унеможливлюють такі хвороби, як Ньюкасла, віспа, А-гіповітаміноз.
Цю роботу може здійснити ветлабораторія (районна, обласна, Центральна), до якої потрібно надіслати птицю, яка загинула.
Якщо діагноз підтвердився, в неблагополучному дворі або фермі здійснюють комплекс ветеринарно-санітарних заходів.
З цього питання допоможе ветлікар (місцевий районний, міський).
З метою запобігання ІЛТ птицю вакцинують. Вакцину задають з водою або закапують в око чи аерозольно.
Краще, якби цю роботу здійснив ветлікар. Вакцина може бути власного виробництва (Україна), або зарубіжного (фірма Інтервет, Голландія).
У дворах чи фермі, неблагополучних за ІЛТ, усю хвору птицю краще забити, тушки проварити і можна вживати в їжу, уражені органи знищити.
Відбувати якісну дезінфекцію приміщення, вигулу, місця забою 2%-ним розчином їдкого натрію, підігрітого до 45°С, або ж 2%-ним розчином хлорного вапна, 10%-ним розчином кальцинованої соди (температура +60°С), а краще вірконом С — 1:600 (розведення).
Із дезінфектантів та з питань проведення дезінфекції краще проконсультуватися з ветлікарем.
Для попередження бактеріальної мікрофлори, яка може проявлятися одночасно з ІЛТ, в присутності птиці застосовують йодтриетиленгіколь (на 1 м3 повітря приміщення беруть 2,5—2,8 мл препарату), який вводять аерозольними апаратами, витримують приміщення 25 хвилин, а потім подають свіже повітря.
Добре себе зарекомендував за ІЛТ однохлористий йод (аерозольно, доза 0,5 мл на 1 м3 приміщення, експозиція — З0 хвилин). Застосовують ще кришталевий йод — 0,3 г, алюмінієву пудру — 0,03 г, до яких додають декілька крапель води і відбувається термічна реакція з виділенням парів йоду. У цій парі витримують птицю ЗО хвилин.
У здійсненні заходів буде успіх, якщо в кожному випадку консультуватися з спеціалістами.
Н. Боцуляк, ветлікар
