Здебільшого ми згадуємо про хрін, коли готуємося до свята або заріжемо свиню. Воно й зрозуміло: хрін — незамінна рослинна приправа (особливо для м’ясних страв), яка поліпшує секрецію шлунка, підвищує апетит.
Цим, однак, не вичерпується цінність і корисність хрону. Адже він — це і їжа, і приправа, і ліки й антисептик. Зрештою, його вважають, так би мовити, природним меліоратором, коріння якого, проникаючи на велику глибину, після відмирання сприяє проникненню вологи та органічних речовин у нижні шари грунту.
На мій погляд, ця культура варта уваги. Тим більше, що для неї не обов’язкова велика ділянка чи окрема грядка. Він росте будь-де на осонні. А потрібен у кожній, без винятку, сім’ї і протягом усього року.
Культура хрону
Хрін звичайний, який поширений майже по всій Європі, в Криму та на Кавказі — багаторічна трав’яниста рослина з родини хрестоцвітих. У перший рік росту утворюється велика розетка листя і м’ясистий корінь з відростками. В наступні роки виростає прямостояче, розгалужене стебло висотою до 1 м і більше. Листя велике, черешкове, видовжене. Цвіте хрін у травні-червні. Квітки білі, двостатеві, зібрані в китиці. Плід — стручок з двома насінинами. Однак, в умовах України насіння хрону достигає лише в південних регіонах.
Розмножують хрін вегетативно — поділом кореня або кореневими паростками. Живці довжиною 15-20 см заготовляють восени, зберігають у вологому піску чи торфі, висаджують у грунт у березні — квітні. Перед садінням їх пророщують протягом двох тижнів за температури +15-18°С. Нижні бруньки «осліплюють», залишають 2-3 верхніх. Висаджений корінець загортають на 4-5 см землею, поливають, щоб осіла та ущільнилась земля.
Догляд за насадженнями зводиться до прополювання бур’янів та розпушування міжрядь. Копають хрін у жовтні— листопаді. На зберігання закладають кращі, не пошкоджені корені. Відрізки і бокові корінці використовують для подальшого висаджування.
Чим корисний хрін?
Наявність у корені та листках хрону деяких елементів і сполук, кислот, вітамінів та ферментів зумовлює певну цінність цієї культури. Причому, більшість цих елементів і сполук легко засвоюється людським організмом або слугує каталізаторами обміну речовин.
Хрін, зокрема корінь, містить глікозид синегрін. Під дією ферменту мірозинази синегрін розкладається на глюкозу, кислу сірчано-калієву сіль та амілову гірчичну олію. Остання спричинює гострий запах і смак хрону, який вживають для збудження апетиту, використовують з лікувальною метою та як антисептик.
Кора кореня й стебел виділяє ефірну гірчичну олію. Сік кореня містить лізоцим та аскорбінову кислоту (в корені — 170 мг%, у стеблах і листках — до 250 мг%), а також фітонциди та алкалоїди. Лізоцим має бактерицидну дію. Досить, скажімо, опустити в діжку з квашеними огірками чи помідорами два-три очищені корінці хрону, як розсіл не буде пліснявіти досить тривалий час.
Хрін також містить крохмаль, цукри, мінеральні солі, азотисті та смолисті речовини. А щодо вітамінів та мікроелементів, то він багатий на вітамін С (до 10 мг% на 100 г маси), а також й і Р. У 100 г кореня міститься, мг: калію — 580, сірки — 200, натрію — 80, фосфору — 70, магнію — 35. Є також залізо, мідь та інші макро- і мікроелементи, необхідні для організму людини.
Споживання хрону
В їжу хрін здебільшого вживають як приправу, у вигляді соусу та соку і в суміші із столовим буряком. І не тільки тому, що червоно-рожевий колір суміші привабливіший на вигляд. Буряки, а столові зокрема, багаті на пектин, каротин, вітаміни В1, В2, С. РР, бетаїн, органічні кислоти, містять залізо, кобальт, марганець, мідь, цинк.
Отже, суміш цих двох компонентів дає, так би мовити, цілий букет сполук та елементів, які беруть участь у кровотворенні регулюють обмін холестерину, пригнічують шкідливі бактерії тощо. Саме таку суміш слід вживати при атеросклерозі, гіпертонії, хворобах нирок, печінки, для профілактики деяких інфекційних хвороб.
Однак не варто вживати хрін при гастритах, невритах, коліках виразках, гострих запальних процесах, бронхіальній зстм тощо. Обережно й дозовано слід додавати хрін як приправу для збудження апетиту, дітям. Спазми дихальних шляхів можуть спричинити непоправну біду. Та й доросли’.* ие потрібно зловживати ним. Надмірне вживання хрону може спричинити важкий гастроентерит — подразнення і б ль шлунка та кишковика, блювоту, пронос та інші небажані явища.
Дуже корисний хрін як приправа до м’ясних, рибних, картопляних, овочевих страв, деяких салатів. Але при цьому слід пам’ятати відому польську приказку: «Що занадто — то не здраво…»
Рецепти приправ з хрону
У кулінарії відомо кілька рецептів приправ з хрону до певних страв. Розповімо про деякі з них, найбільш вживані й поширені.
Хрін-бордо. Обчищений і промитий корінь хрону подрібнюють на тертушці. Так само подрібнюють печений у духовці або варений червоний столовий буряк. Масу змішують у пропорції 1:2. Додають оцет, цукор, сіль. Все старанно перемішують і закривають кришкою. Густоту соусу регулюють, додаючи переварену воду. Суміш має бути рідкою, але не розпливатися.
На 250 г кореня додають 500 г буряка, 200 г оцту 9%-но-го, 50 г цукру, 10 г солі. Води — 200—300 г.
Замість оцту та води можна використати буряковий, хлібний чи яблучний квас.
Білий соус-хрін. Складові такі ж, як і для приготування хрону-бордо, але без червоного столового буряка. Хрін обчищають, подрібнюють, заливають окропом і закривають кришкою. А коли охолоне, додають оцет, цукор і сіль.
Замість столового оцту можна використати 12%-ну есенцію.
На 300 г кореня — 450 г води, 250 г оцту, 50 г цукру, 10—15 г солі. Вода має бути нехлорованою або перевареною.
Білий хрін. Готують і вживають як приправу та лікувальний засіб. Для споживання в їжу готують, як і соус-хрін. А для лікування труть на кашку або ж вичавлюють сік. (Зберігається не довго).
Сік хрону. Вичавлюють сік з коренів за допомогою сокодавки чи іншим способом. Сік пастеризують і вживають або зберігають консервованим.
Лікувальні властивості
Як лікувальний засіб хрін використовують хворі на цингу, недокрів’я, хронічний ревматизм, малярію, жовтяницю, подагру, а також при кашлі, ангіні, зубному болю тощо. Амілова гірчична олія посилює секрецію шлунка, діє сечогінно при водянці, затримці сечі, каменях сечового міхура.
Хрін, тертий у вигляді кашки або настоянки на оцті, спирті чи на горілці, застосовують для компресів при радикуліті, застуді, кашлі, болях у попереку. Двадцятихвилинний компрес свіжого листя знімає гострий біль при радикуліті та ревматизмі.
Настоянка на вині чи пиві підвищує тонус організму при виснажливій розумовій та фізичній праці, перевтомі, пригніченому настрої. Доза — чайна ложечка тертого хрону на склянку рідини. П’ють тричі на день по столовій ложці.
Хрін має протимікробну дію. Настоянкою кореня полощуть рот, горло, обмивають застарілі гнійні рани. Маски з тертого хрону та яблук накладають на обличчя, коли хочуть позбутися ластовиння, вугрів, пігментних плям тощо.
Слід, однак, застерегти, що компреси, примочки, кашки з хрону не можна тримати більше 20—30 хв, щоб не обпекти шкіру, ротову порожнину тощо. А сік хрону з цукром чи медом споживають теж не більше чайної ложечки, аби не спричинити подразнення слизової оболонки шлунка і не збуджувати нервову систему.
Де посадити та як вивести хрін
Зрозуміло, що краще вирощувати хрін на окремій ділянці чи грядці. Кмітливі господарі за цих умов збирають по 80—100 ц/га коренів, а іноді — до 300 і мають непоганий бізнес.
А для потреб сім’ї хрін, як кажуть, грядки не просить. Цю культуру можна мати на будь-якому клаптику вільної, але добре освітленої землі. У затінку він не тільки погано росте, а й взагалі гине.
Відведену ділянку або місце під кущ слід глибоко (на 30—35 см) перекопати, внести перегній, торф, інші добрива, а потім посадити корінці під кілок чи лопату. Догляд за рослинами не складний. Процес збирання врожаю теж. А ось вивести хрін дещо складніше, а іноді навіть неможливо, особливо на легких грунтах.
Отож розповімо про окремі способи виведення хрону. Перший і найбільш ефективний — це глибоке перекопування, витрушування і вибирання корінців до найменшого.
Другий спосіб — засіяти ділянку багаторічними травами, причому густо. А окремі рослини, які все ж проб’ються, глибоко викопувати.
Третій — надійно і на тривалий час (вегетативний період) затінити ділянку чи грядку. Без сонячного світла хрін гине.
Існують також хімічні способи знищення хрону. Найбільш ефективні з них такі:
- обробити ділянки гербіцидом раундапом. Цей препарат, крім бур’янів, знешкоджує також хрін;
- на зрізану розетку рослини влити чайну або столову (залежно від величини і віку) ложку солярки;
- у такий же спосіб можна позбутися хрону і за допомогою гасу.
Отже, хрін на городі, ділянці чи грядці не довічний. Але краще його мати стільки, скільки потрібно.
Г.А.Скоряк, м. Вінниця
