Життя і досвід переконують: поки ми не повернемося до вітчизняних районованих сортів зернових, овочевих, баштанних та інших культур — будемо без хліба й городини. Зарубіжні сорти і гібриди нам не підходять. Ось чому.
Сподіваюся, кожному нині зрозуміло: голландські та інші західні фірми знайшли в Україні непоганий ринок збуту насіння. А наші бездумні господарі потяглися за тим насінням і залишилися, як кажуть, біля розбитого корита: кращі вітчизняні, районовані сорти овочевих, баштанних та інших культур втрачені, а зарубіжні не виправдали сподівань.
Воно й зрозуміло: не всі зарубіжні сорти у нас районовані. Не той клімат, інше освітлення, водний і тепловий режими тощо. А, відтак, і ефективність не така, як у рекламі.
Незаперечні докази переваги районованих сортів
Гляньмо на карту Європи. Географічно Голландія розміщена майже на тій широті, що й Полісся та Лісостеп України. Але за довготою нас відділяють майже чотири меридіани. І за кожним з них — зміна температури, сонячного освітлення, кількості опадів, вологості повітря тощо. І якщо людина ці зміни відчуває відносно, то рослинний світ на них реагує відчутно. В доказ тому наведу кілька фактів.
Торік придбав два пакетики кавунів сорту Крісбі та динь Делтекс. Посіяв, вродили. Плоди гарні, великі. А ось цукристість нікудишня. Навіть скибку кавуна не з’їси зі смаком, як кажуть, вода водою. А ось щодо динь, то навіть гарбуз набагато солодший.
Такі ж кавуни з голландського насіння привозять у Вінницю баштанники з Херсонської та Миколаївської областей, які теж, образно кажучи, «клюнули” на заморські сорти, а тепер шукають ринку збуту. А пригадаймо: які смачні херсонські кавуни продавалися нещодавно!
Інший факт. Привіз якось з Югославії качан досить цукристої кукурудзи. Там, на придунайських низинах, її вирощують на експорт. Посіяв те насіння у Придністров’ї. І хоч сонця тут, здавалось би, теж багато, кукурудза вродила, але зерно не достигло. Воно мало молочно-воскову стиглість навіть наприкінці жовтня. І, щоб все-таки зберегти той сорт, кукурудзу висіяв на грядці під хатою. Відбиті рефлекторно сонячні промені освітлювали рослини з обох боків, і зерно достигло, мало схожість до 80 %.
Це щодо заморських інтродукованих сортів. А ось наші, вітчизняні, скажімо, тієї ж кукурудзи.
Десь у 60-х роках минулого століття вітчизняні вчені намагалися поширити кукурудзу на північні райони республіки. Але, по суті, не просунули ні на крок. Бракувало певних сортів і гібридів, а, головне, сонця й тепла. Адже навіть у Придністров’ї, скажімо, Буковинська 3 достигає вже у серпні, ВІР 42 — у вересні, а Одеська 10 зеленіє ще й у жовтні.
Так само різними за строками достигання є сорти інших зернових, а також овочевих і баштанних культур. Вони дають добру віддачу там, де районовані.
Ще один приклад, так би мовити, зворотної інтродукції зі сходу на захід, що нібито вселяло більше надії на успіх.
Коли у 70-х роках стало відомо про успіхи і досягнення Т.С.Мальцева (Курганська область), який в умовах Західного Сибіру збирав по З0 ц/га пшениці і стільки ж ячменю, керівники Яришівського колгоспу на Вінниччині, який спеціалізувався на вирощуванні елітного насіння, попросили у новатора тамтешніх сортів цих зернових культур. Терентій Семенович не забарився з відповіддю і вислав дві посилки цих культур для розведення.
Отож, відвели у Яришеві кращі землі, посіяли ті культури після добрих попередників, підживили рослини, доглянули, а вродило пшениці по 12, а ячменю лише по 8,5 ц з гектара посіву. Власне кажучи, навіть насіння не вдалося повернути.
Основи районування
Щоб збагнути суть районування, треба, на мій погляд, насамперед знати біологічну сумісність певної культури з природно-кліматичними умовами регіону чи навіть зони. Наша біологічна наука дала вичерпну відповідь на ці питання. Зараз ми маємо, образно кажучи, готові рецепти, де і яку культуру чи сорт слід розміщувати, щоб мати певну користь.
Головною передумовою районування рослин є насамперед сумарна кількість тепла і світла, тобто плюсових температур вище +10°С. У різних областях і регіонах вона неоднакова і змінюється з півночі — на південь та із сходу — на захід. Скажімо, для Волинської і Чернігівської областей ця сума буде 1080 — 2775°С, а для південних (Одеса, Миколаїв, Херсон) відповідно 2880 – 3600°С. Аналогічними будуть зміни зі сходу — на захід: на Харківщині – 2620 — 2760°, а на Вінниччині – 2640 — 3060°С.
Різна в цих регіонах і сумарна кількість опадів, вологість повітря, тривалість світлового дня, строки настання заморозків тощо. А, значить, і добір сортів для вирощування польових чи городніх культур має бути відповідним.
Є й інші чинники, які впливають на районування культур. Це, зокрема, склад і структура грунтів, глибина орного і гумусного шару, кислотність, наявність грунтових вод, посушливі періоди, а також досвід і традиції населення певного регіону, що також не можна не враховувати.
Тут доречно сказати, що не лише рослини, а й дерева відчутно реагують на умови росту й плодоношення Скажімо, яблука одного й того ж сорту, вирощені на Вінниччині і на Полтавщині, будуть різними за кольором, смаком, цукристістю, лежкістю. Та навіть в умовах однієї Вінницької області яблука, наприклад, сорту Джонатан у південних районах яскраво забарвлені і мають цукристість 18-20 %, а в північних — вони бліді, з цукристістю 8-12 %, хоча відстань між районами вирощування лише 180-200 км.
Отже, якщо врахувати, що кожний вид і сорт овочевих чи інших культур, як і дерев, має свої певні потреби у світлі, волозі, живленні тощо, які повинні збігатися з можливостями того чи іншого ареалу росту цих культур, — стає зрозумілим, чому необхідне їх районування.
Ціна інтродукції гібридного насіння
Термін «інтродукція» означає ввезення, імпорт, переміщення, скажімо, певного сорту чи виду рослин або дерев у інший регіон. Саме такою є інтродукція голландського чи іншого насіння зарубіжних фірм в Україну. Що вона дала — в цьому вже переконалися більшість наших землеробів. На мій погляд, крім збитків і даремної праці, — нічого.
Це зрозуміло і закономірно. Бо більшість зарубіжних сортів у нас не районовані. На практиці це одне й те ж, що перемістити цитрусові з Криму на Полісся і сподіватися на гарне плодоношення. Дарма! Дерева загинуть.
Та було б, як кажуть, півбіди, якби цим вичерпувалися наслідки інтродукції. Є ще один, не менш вражаючий бік цієї медалі.
Річ у тім, що імпортне насіння, як правило, гібридне. Воно відтворює сортові ознаки лише в першому поколінні. При повторній репродукції урожай зменшується наполовину, а сорт втрачає свої попередні якості. Цього не заперечують навіть фірми, які торгують насінням. Ще б пак! Вигідно: зростає попит, а, значить, казковими стають прибутки. А те, що покупець залишається двічі ошуканим, нікого не цікавить.
Випробувані часом районовані сорти
У той же час у нас, на мою думку, існує безліч доволі добрих, високоврожайних, неперевершених сортів овочевих та інших городніх культур, які пройшли випробування часом, на сортодільницях, на виробництві, в насінницьких господарствах і рекомендовані як для великих господарств, так і для дрібних фермерів та аматорів.
Скажімо, відомий сорт огірків Ніжинський свого часу займав 70 відсотків посівної площі цієї культури. Сорт був і залишається неперевершеним. Те ж саме можна сказати про більшість сортів капусти, помідорів, моркви, баклажанів, перцю, редьки, часнику, цибулі та інших овочів.
А зараз? Спробуйте відшукати насіння ніжинських огірків. Впевнений: не знайдете. Так само канули у вічність інші цінні сорти городніх культур, хоч окремі з них ще можна знайти й відродити. Мова йде про сорти огірків Донський 175 та Успіх 21, Український ранній; помідори Зарево і Маяк, усі сорти Тарасенка та Волгоградські Б/95; цибулю Каба, Сквирська, Дністровська, Ялтинська; капуста Амагер 611, Димерська 7, Кам’яна голова, Віденська; баклажани Делікатес, Ранні 6, Кримські 7/14; перець Болгарський 79, М’ясистий 7, Майкопський 470, Гогошари; редиска Рубін та Червона з білим кінчиком, Льодяна бурулька та ін. А ще ж буряки, морква, петрушка, салат, щавель…
Словом, сортимент районованих вітчизняних сортів овочевих та городніх культур досить великий. Справа, очевидно, за тими, хто, образно кажучи, вже обпік руки на заморських сортах і залишився без овочів та городини. Зима таким не прощає, особливо, коли родина велика.
Як бачимо, не все зарубіжне нам підходить. Отож, рано чи пізно, городники усвідомлять, що їхній порятунок — у власному насінні та районованих вітчизняних сортах. Іншого не дано.
Г.А.Скоряк
