Українці гусей розводять з давніх давен. То що ж їх приваблює до цієї справи? Насамперед — простота догляду за птицею, можливість з ранньої весни й до пізньої осені утримувати цих білих птахів на пасовищах. Справа в тому, що гуси на таких природних випасах знаходять для себе достатньо поживи.
А за день без будь-якої шкоди для себе можуть пройти до 2 — 3 км. Це найвитриваліша і здорова домашня птиця, до того ж гуси довгожителі. Зауважено, що у деяких селянських господарствах ця птиця живе до 20-25 років і весь цей час дає потомство. І для господаря розведення гусей економічно дуже вигідна справа — адже від однієї особини на подвір’ї одержують, зазвичай, один, а нерідко два виводки за весняний сезон, а потім її разом з молодняком переводять на пасовище аж до самої пізньої осені, де птиця рідко потрапляє у стресові ситуації. А такий спосіб утримування цієї живності дає змогу господарю мати добрі умови для тривалого продуктивного життя гусей.
Приміщення для гусей
У присадибному господарстві необхідно мати невелике приміщення — пташник, де найкраще утримувати птицю на глибокій підстилці. Таке приміщення взимку не опалюють. Для підтримання необхідної температури вистачає тепла, яке виділяють самі гуси, а приміщення необхідно лише, постійно провітрювати. Температура взимку має становити на рівні +5 — 10°С (іноді допускається її зниження до 0, а то й -1°С). На площі 10 м2 слід утримувати не більше 15 дорослих гусей. Для виходу гусей із пташника обладнують лази (ширина 40-50, довжина — 50 см), а можна цілком обійтись і дверима. Не варто тільки примусово виганяти їх на вулицю.
Годівниці для домашнього пташника господар може виготовити самотужки із струганих дошок товщиною 2 — 2,5 см. Їхні розміри такі: довжина близько 100 см, ширина – 20, глибина – 17-20 см. Для напувалок, зазвичай, пристосовують дерев’яні корита або різні металеві ємкості. Узимку птицю годують помірно, в основному зерном та харчовими відходами.
Глибоку підстилку здебільшого заготовлять із соломи, дерев’яних стружок і тирси, сухої осоки. Щоб запобігти намоканню підстилки біля напувалок, під них кладуть металеві листи та обладнують підставки. Шар підстилки на підлозі має бути 40-50 см.
Яким має бути вигул
Поряд з пташником, якщо немає пасовищ, треба обов’язково обладнати вигул, у середині якого зробити легкий навіс. Непогано також посадити дерева й кущі, у тіні яких у спекотні дні перебуватиме птиця. Улітку на вигулі гуси пасуться більшу частину часу, тому господар має сюди перенести годівниці та напувалки. Висота огорожі — не нижче 130 см. Хоча домашні гуси і втратили здатність літати, у деяких з них, й особливо тих, що постійно вільно випасаються, проявляється схильність до невеликих перельотів.
Звичайно, утримувати гусей на подвір’ї найскладніше навесні. Безумовно, краще купити кілька добових гусенят, і тоді залишиться тільки одна турбота виростити їх. Проте значна частина господарів віддає перевагу утриманню й дорослих гусей. Отже, необхідно завчасно потурбуватися про гнізда для гусок, відібрати з поміж них майбутніх квочок або приготувати домашній інкубатор. Як відомо, після посиленої яйцекладки лише у деяких самок з’являється інстинкт насиджування, до того ж наприкінці весняного сезону. А під час догляду в цей час має бути особливо уважний до гусок, аби з них вибрати майбутню дбайливу квочку. А тому в домашньому стаді необхідно мати й декілька квочок.
Розведення гусей
До гнізда стандартної величини під квочку можна покласти стільки яєць, скільки вона зможе прикрити своїм тілом — 10—15 штук. Для насиджування придатні майже всі гусячі яйця, за винятком явного браку. Встановити придатність яйця до насиджування можна за звичайними ознаками і за результатами перегляду на яскравому світлі — просвічування. До браку відносять занадто великі яйця, які, зазвичай, містять два жовтки, дрібні яйця (масою менше 100 г), яйця з деформованою шкаралупою. Під час перегляду господар обов’язково має звернути увагу на те, щоб жовток займав центральне положення і був малорухомий, а після погойдування яйця повільно повертався до його центру.
Гніздо для гуски господар може обладнати з різних підсобних матеріалів. Найчастіше їх роблять дерев’яними або плетеними з лози, можна також пристосувати для цієї мети картонні ящики. Але в середині гнізда обов’язково має бути чашоподібне «гніздечко», яке вимощують м’якою соломою і гусячим пухом. Самі квочки чого недоробив господар дооблаштовують гніздо, часто вискубують власний пух.
Досвід гусівників показує, що квочку на гніздо найкраще саджати увечері, а приміщення удень потрібно затемнювати. Тож поряд з гніздом виставляють годівниці та напувалки. Самки можуть довго сидіти на гнізді, тому їх необхідно знімати з нього кілька разів на добу для годування. У цей час оглядають і видаляють непридатні яйця для подальшого насиджування. У будь-якому разі яйця за період насиджування оглядають не менше двох разів на 7-8-й день і перед виведенням — на 27-28-й день. Характерна відмінність загиблих зародків — суцільна темна маса. Залишаючи гніздо для годівлі, гуска дає можливість яйцям дещо охолонути, а під час насиджування доволі часто перевертає їх. Саме ці два «прийоми» сприяють належному виведенню гусенят.
З-під двох-трьох квочок гусенят можна об’єднувати в одну сім’ю. Самок, які залишилися без гусенят, можна почати «розгулювати» для наступної яйцекладки або підкласти під них яйця для нового виведення. Багато господарів, котрі утримують гусей, знають, а для тих, котрі не знають, скажу, що гуска може вирощувати не тільки власних пташенят, а й одновікових інкубаторських або від інших квочок. Щоб її «обманути», чужих гусенят підсаджують увечері. І якщо вона їх прийме, то жодне гусеня не залишиться уночі не зігрітим. Доросла, досвідчена й велика гуска з успіхом «водить» 20-25, а молода – 10-15 гусенят. Кращі квочки й матері, звичайно, старі гуски із спокійним характером. Вони не тільки добре насиджують, а й ретельно доглядають за гусенятами, обігрівають і захищають від у негоду, добре використовують пасовище.
Відбір кращих гусей та селекція
Після завершення пасовищного або літнього вигульного утримання перед забоєм молодняку на м’ясо необхідно переглянути усе стадо і відібрати для розведення і подальшого зимового утримання кращу птицю. Основні принципи відбору птиці до племінного стада ґрунтуються на оцінці екстер’єру та продуктивності (вони були викладені вище). Слід зауважити лише на кілька істотних особливостей для розведення гусей у домашньому господарстві. Насамперед — треба визначити кількість гусей, яких залишають на зиму. Потім усю птицю уважно переглядають і зважують.
На плем’я залишають кращу птицю, з більшою живою масою, без вад екстер’єру, з добре розвиненим оперенням. Звичайно, спостережливий господар знає усіх своїх дорослих гусей, як кажуть «в обличчя”. Особливо це стосується добрих гусаків, які повинні мати відмінний фізичний розвиток, 6о-йовитість, здатність до захисту великої сім’ї. Не менш важливо залишати на плем’я високопродуктивних самок.
Для поповнення стада, крім дорослих гусей, необхідно залишити і гусенят весняного виводку. До лютого-березня наступного року за належних умов утримання вони мають досягти повного розвитку і статевої зрілості та можуть стати відмінними квочками й турботливими батьками своєї сім’ї. Звичайно, не треба кожний рік замінювати усе поголів’я.
Найкраще залишати на зиму дві три старі і одну-дві молоді сім’ї, у яких кожний гусак «водить» двох—трьох гусок. Необхідно передбачити і залишити на зиму також два-три резервні гусаки. Потомство цих сімей і дорослі гуси об’єднуються улітку в одну велику сім’ю кожного подвір’я, що значно полегшує догляд за ними.
Однією з особливостей догляду за гусьми у присадибному господарстві часткове обскубування пір’я з живої птиці. Така операція, якщо її виконувати своєчасно і правильно, дає можливість збільшити вихід дрібного пір’я і пуху майже у два рази. Нині у багатьох країнах застосовують 2-3-разове обскубування пір’я протягом року. Його роблять з урахуванням часу природного линяння, їхнього віку та фізіологічного стану. За вмілого обскубування гуси не відчувають болю. У живої птиці обскубують лише пухове та дрібне покривне пір’я тулуба. Крім додаткового збирання цінної перопухової продукції, обскубування у період природного линяння сприяє швидшій заміні старого пір’я. Проте перед тим як починати обскубування необхідно здійснити його першу спробу. Якщо пір’я висмикується легко, має білий і сухий заструг, то можна виконувати цю операцію.
Догляд за гусенятами
У весняно літній період гусенят утримують у приміщеннях тільки у перших два-три тижні. Потім їх переводять на вигул, до загонів або на пасовище. Під час пасовищного утримання строк вирощування молодняку на м’ясо розтягується до осені. До цього часу майже без додаткових витрат кормів можна одержати великі тушки масою 5-6 і більше кілограмів. У кінці пасовищного сезону корисно провести дво-тритижневе відгодовування на обмеженій площі (у загоні, під навісом або у пташнику), що помітно підвищує їхню живу масу і вгодованість. Для такого відгодовування потрібно приблизно 10 кг зерна разом з харчовими відходами і коренеплодами у розрахунку на одну голову. Молоду птицю, що залишили на плем’я, належно годують до переведення на зимове утримання.
Гусенята з перших днів життя менш вимогливі до тепла, ніж молодняк інших видів птиці. Стійкіші вони і до хвороб. Для їхнього утримання не потрібні дорогі, добре утеплені приміщення. Проте й для них у перші дні життя необхідно дотримувати температурний режим, за переохолодження вони скупчуються, відмовляються від корму, їхній ріст затримується, збільшується відхід пташенят. А від тривалого перегрівання гусенята стають зніженими і схильнішими до простудних захворювань.
Приміщення для молодняку
Таке приміщення готують заздалегідь. Його потрібно ретельно вичистити. Інвентар, підлогу й вікна вимити гарячою водою з милом, за необхідності продезінфікувати. Підстилку тут накладають глибиною до 15 см. Дуже важливо, щоб у приміщенні температура була не менше +28…+30°. У перші два-три дні гуску разом з гусенятами, поки вони не зміцніють, тримають у теплому приміщенні. З тижневого віку за теплої погоди їх уже можна випускати на вигул. Проте на ніч усю першу декаду гусенят заганяють разом з гускою до теплого пташника. Потім, залежно від погоди, їх уже можна утримувати уночі на вигулах, у приміщенні, під навісом, а вдень на пасовищі. Якщо випас поживний, то, звичайно, обмежуються одним вечірнім підгодовуванням птиці, яке для гусей обов’язкове, інакше вони не будуть повертатися на ночівлю. На воду молодняк можна випускати разом з гускою з тижневого віку, але за температури її не нижче 18-20°С.
Вимоги до годування гусенят
Не можна затримуватися з початком годування гусенят після виведення. Як тільки вивід пташенят закінчиться, вони обсохнуть і дещо звикнуть у новому приміщенні, їх треба нагодувати. У перші декілька днів гусенят годують часто – 6-8 разів на добу в основному круто звареними яйцями. Потім до раціону додають і вологі мішанки з варених яєць, подрібненого вівса, ячменю, пшеницю з додаванням пшеничних висівок. З тижневого віку до мішанки додають картоплю, терту моркву, свіжу подрібнену зелену масу. Питною водою гусенят забезпечують постійно.
Догляд за гусенятами з інкубатора
Молодняк без квочки вирощують також на підлозі, на глибокій підстилці. Тут успіх справи насамперед залежить від температурного режиму і годування. Необхідно постійно стежити за температурою повітря у приміщенні та за необхідності облаштувати додаткове обігрівання. На кожний квадратний метр підлоги у перші два-три тижні у пташнику можна розмістити для вирощування не більше 10 добових гусенят.
Обладнуючи обігрів, слід враховувати, що особливо теплою має бути підлога. У приміщенні не можна допускати протягів та вологості. Природно, що в міру росту потреба молодняку у площі збільшується особливо, якщо їх переводять на вигул — до загонів або на пасовища.
Багато залежить від того, які гусенята будуть прийняті на вирощування. Звичайно, вони повинні бути добре розвинені, міцні. Слабкі добові гусенята малорухомі, погано стоять на лапках, у них великий живіт. У здорового, міцного гусеняти м’який підібраний живіт, воно дуже рухоме і добре тримається на лапках. Постійне та уважне спостереження за поведінкою молодняку допоможе визначити, чи достатньо йому тепла, корму та води.
Чим годувати гусенят?
Практикують інтенсивне відгодовування гусенят до 10-11-тижневого віку. У цьому випадку за теплого періоду року можна виростити два — три виводки молодняку. До їхнього раціону, крім комбікорму, додають зернову суміш. Не менше 50% від загальної кількості кормів повинна становити зелена маса з подрібненої трави, вітамінного трав’яного борошна та інших соковитих кормів. А в розрахунку на одне гусеня за весь час утримання витрачається 10-12 кг зерна (цілого і подрібненого), З-4 — макухи і 25-30 кг зеленої маси. У домашньому господарстві годування молодняку, як і дорослої птиці, основується на використанні власних кормів (харчові відходи, зелені та соковиті корми) у поєднанні з купованими комбікормами, зерном та зерновими відходами.
Чим годувати дорослих гусей
Дорослі гуси, як відомо, набагато охочіше споживають ціле зерно, ніж дерть або висівки. Тому, якщо є подрібнене зерно, то його краще замочити і давати у вигляді вологої мішанки, у якій основну частину становлять харчові відходи. Зелені і соковиті корми (картопля, морква, буряки, бруква, інші овочі) дають птиці з розрахунку 300-500 г на голову за добу. Більшу частину зазначених овочів краще варити і також давати у вигляді вологих мішанок. Корисно своєчасно заготовити у достатній кількості трав’яне борошно з люцерни, конюшини, кропиви і різнотрав’я. Проте цих кормів у раціоні має бути не більше 150 г, оскільки трав’яне борошно гуси перетравлюють погано. Мінеральні корми (ракушняк, крейда, кісткове борошно, сіль кухонна) необхідно постійно тримати в окремих годівницях.
Узимку гусей годують два рази — уранці зерном, а ввечері — вологою мішанкою. Мішанка складається із запареного трав’яного борошна, подрібненого сіна, конюшинової полови, сухої кропиви. Такі коренеплоди, як моркву, брукву, буряки можна давати й сирими, але картоплю треба згодовувати вареною (до 400 г на одну голову за добу). Під час підготовки гусей до продуктивного періоду їх переводять на триразове годування, до того ж зерно дають ранком і ввечері, а вологу мішанку вгодовують тільки вдень.
У продуктивний період дорослої птиці до раціону вводять усі перелічені корми і годують три-чотири рази на добу, з них не менше двох раз зволоженими мішанками. У цей час господареві потрібно не забувати давати птиці щоденно пророщений овес або поживні зернові відходи (100-125 г), ячмінне або вівсяне борошно (по 60-80 г на голову), а також пшеничні висівки і трав’яне борошно у таких же кількостях. Гусаків необхідно окремо підгодовувати пророщеним зерном (до 100 г) або мішанкою з 60-80 г молотого зерна і кормами тваринного походження (15-20 г). Після закінчення яйцекладки дорослу птицю пасуть разом з молодняком у загальному стаді, зберігаючи для усіх тільки одне вечірнє годування.
О.І. СОКОЛ
