Декілька років вирощуємо на своєму городі чуфу (земляний мигдаль).
Це багаторічна трав’яниста рослина з родини осокових, але у нас її вирощують як однорічну. Утворює красиві пишні кущі з яскравим блискучим зеленим листям. Зовні нагадує дику осоку, але плодоносить смачними, цілющими та поживними горішками.
На кореневищах формуються невеликі, до 3 см завдовжки і до 1,5 см у діаметрі горішки. На одному кущику їх виростає, в залежності від кліматичних умов, погоди та агротехніки 200-700 шт.
З горішків добувають смачну золотисту олію, яка не поступається оливковій, крохмаль, цукор, спирт. Чуфа це рідкісний харчовий концентрат, що містить до 60% корисних для організму людини речовин. У ній до 30% жиру, 28% цукру, 10% білка і 1,3% — крохмалю.
Горішки їдять сирими і смаженими. За смаком вони нагадують лісові горіхи.
Підсмаженими і подрібненими горішками чуфи посипають печиво, торти, їх додають у креми. З горішків чуфи виготовляють халву, цукерки, солодку «ковбаску». Борошно з чуфи додають у кондитерські вироби, враховуючи його жирність і цукристість.
З сирих горішків чуфи готують «молоко», яке використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Для цього подрібнені горішки чуфи заливають кип’яченою теплою водою (1 частина горішків чуфи + 4 частини води), дають настоятись одну добу, проціджують, додають за смаком цукор (корисніше — мед). Якщо горішки сухі, їх краще замочити у воді, а потім пропустити через м’ясорубку.
Дуже смачний напій з чуфи і молока, він нагадує рідкий шоколад. На склянку киплячого підсолодженого молока слід покласти чайну ложечку порошка підсмаженої чуфи.
Перед вживанням з плодів чуфи необхідно зняти шкірку: налити в посудину води і протерти руками горішки, поки вони не набудуть приємного жовтого кольору.
Чуфу можна згодовувати домашнім тваринам. Свині, поїдаючи її, швидко набирають вагу, їхнє м’ясо і сало набуває приємного присмаку. Чуфу можна давати кролям, домашній птиці, попередньо подрібнивши її.
У країнах Південної Америки і в деяких середземноморських країнах Європи чуфу вирощують як кормову культуру спеціально для випасу свиней.
Чуфа — надзвичайно декоративна рослина, розростаючись, вона утворює чудовий смарагдовий килим, тому її можна висаджувати на городі і в квітниках, на клумбах, вздовж доріжок. Походить чуфа з Єгипту, про що свідчать знахідки у гробницях фараонів. Її вирощують у багатьох країнах: Франції, Німеччині, Бразилії, Португалії, Північній Америці, Північній Африці, Іспанії (вона — єдиний постачальник чуфи на світовий ринок).
В Іспанії з чуфи виготовляють знаменитий освіжаючий напій «оршад», або «молоко чуфи», який користується великим попитом.
У колишньому СССР чуфу вирощували ще до війни як перспективну олійну культуру для використання у харчовій і кондитерській промисловості.
Головний недолік у вирощуванні чуфи трудомісткий процес збирання її вручну. Саме це заважає широкому впровадженню цінної культури у сільськогосподарське виробництво. А от в Іспанії, Канаді, Болгарії створено спеціальні комбайни для збирання врожаю чуфи.
Нам сподобалося вирощувати чуфу, хоча збирання врожаю потребує багато зусиль і часу. Ця теплолюбна рослина добре росте на легких, родючих грунтах з близьким заляганням грунтових вод, майже не формує врожай на кислих і заболочених ґрунтах. Бона вологолюбна і витримує тимчасове затоплення.
В Україні чуфу можна вирощувати повсюдно, але на півдні республіки вона дає вищі врожаї, а в північних районах країни краще висаджувати пророщені горішки чуфи або розсаду. Ми на своєму городі садимо і пророщені горішки, і розсаду, яку вирощуємо у плівковій теплиці. Висаджуємо горішки і розсаду з настанням теплої погоди, після того, як мине загроза весняних заморозків. Розсада добре приживлюється, а горішки за теплої погоди дружно сходять.
Перед садінням горішки чуфи замочуємо на 2 -3 доби у воді кімнатної температури, потім пророщуємо у вологій тканині, висаджуємо рядками, ширина міжрядь 50 см, відстань між рослинами — 20 см. У кожну ямку кладемо 2-3 пророщені горішки, обов’язково поливаємо.
Догляд звичайний: два три своєчасні прополювання, при необхідності полив. Нам особливо подобається те, що у цієї рослини немає ніяких шкідників і хвороб, а це дає змогу зберегти здоров’я, гроші. та її ґрунт не забруднюється.
Збираємо чуфу в другій половині вересня, до настання осінньої негоди. На легких ґрунтах (яку нас) збирати врожай легше. Кущ підкопуємо лопатою, беремо за бадилля, витягуємо із землі, струшуємо, відокремлюємо кореневища і збираємо горішки. Сушимо їх на повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, на горищі.
Висушені горішки чуфи добре зберігаються в паперових або полотняних мішечках, невеликих ящиках при температурі +1° — +20° (низькі температури для них згубні).
Вороги чуфи миші, тому горішки потрібно зберігати в недоступному для гризунів місці.
Н.О. Марченко, м. Миргород
