Незважаючи на те, що ліщина горіхова в культурі поширена по всій Україні, для багатьох садівників вона, на жаль, ще залишається маловідомою рослиною. Тому варто про неї розповісти детальніше.
Майже по всій Україні, крім крайнього півдня (до межі байрачних лісів), у горах Криму, в лісах і на узліссях росте ліщина звичайна. Її широко культивують як лісову породу, вирощують як цінну горіхоплідну культуру, використовують у зеленому будівництві. Окрім ліщини звичайної, до України завезено ще кілька видів рослини, які можна побачити в парках, колекціях наукових установ і на плантаціях лісового горіха.
У чому різниця між ліщиною і фундуком?
Садівники-аматори часто цікавляться цим питанням. Слід зазначити, що фундук — це сорти ліщини найбільшої та її гібридів з ліщиною звичайною. Сіянці сортового фундука називають напівфундуком.
Проте у цьому матеріалі я хотів би розповісти тільки про один вид ліщини, що різко виділяється серед інших своїм деревоподібним ростом. Справа в тому, що всі ліщини, які ростуть в Україні, крім ліщини горіхової, являють собою багатостовбурні чагарники, а ця, остання, росте деревом.
Ліщина горіхова в дикій природі росте в Європі, Малій Азії, на Кавказі. У нас вона цілком зимостійка, посухостійка і жаростійка. Вирізняється ця ліщина також винятковою довговічністю — у дендропарках чудово ростуть екземпляри, яким близько ста років.
Ліщина горіхова, або ліщина деревоподібна, ліщина ведмежа (Corylus collirna L), — це столітнє дерево, яке сягає у висоту 10 м, а за сприятливих умов — до 20 м. Пагони жовтувато-сірі, залізисто-опушені. Листки чергові або еліптичні, завдовжки 7-12 см і завширшки 5-9 см, із загостреною верхівкою і серцеподібною основою, двопилчасті до дрібнолопатевих. Тичинкові квітки у багатоквіткових звисаючих сережках до 12 см завдовжки. Горіхи довгасто-яйцеподібні, до майже кулястих, 1,5-2 см завдовжки, по 2-8 шт., з товстим дерев’янистим оплоднем, оточені довгою, дзвоникоподібною, розсіченою на вузькі частки пліскою, масою близько 1 г.
Плоди ліщини горіхової за розміром майже не поступаються горіхам ліщини звичайної, але мають міцнішу шкаралупу і зібрані у великі супліддя, що складаються з багатьох горіхів, обгортки яких зрослися. Плоди добірних форм деревоподібної ліщини, які називають левантійською ліщиною, вирізняються високими смаковими якостями. Вони містять багато жирів, білків і вуглеводів, не стають згірклими протягом двох років зберігання, тоді як, наприклад, смак ядер волоських горіхів швидко погіршується при зберіганні.
Отже, за наявності достатньої площі ведмежу ліщину можна з успіхом вирощувати як горіхоплідну культуру. Дерево такої ліщини дає 10-30 кг горіхів, а в столітньому віці — до 150-200 кг.
До речі, їх з успіхом застосовують в озелененні. Могутні дерева мають чудовий вигляду поодиноких і групових паркових насадженнях і особливо розкішний — в алейних. Красиві супліддя, що складаються з плодів, які зрослися, звішуються з гілок, надаючи рослинам незрівнянної краси й оригінальності.
Дерево для малих ділянок
Більшість садівників-аматорів мають досить невеликі земельні ділянки, тому ліщина горіхова дає їм можливість вирощувати фундук. Кущі фундука потренують не меншої площі живлення, ніж яблуня на насіннєвій підщепі. Для того, щоб розмістити кілька кущів, які забезпечуватимуть нормальне перезапилення і гарне плодоношення. необхідно виділити досить багато такої дефіцитної на невеликій ділянці площі. Тут на допомогу і приходить ведмежа ліщина, яка не дає порослі. Використовуючи її як підщепу, а сорти фундука як прищепу можна виростити відмінні штамбові саджанці, що займатимуть у садку в кілька разів менше місця, ніж звичайні кореневласні багатостовбурні кущі фундука.
Розмноження та догляд
Щеплення фундука на ведмежу ліщину роблять у червні методом окулірування. Одно-дворічні окуліровані саджанці придатні для висаджування на постійне місце.
Ми розмножуємо ліщину горіхову висівом свіжозібраних плодів, обчищених від пліски. Слід враховувати, що підсушування горіхів і пізні строки висіву можуть призвести до «мертвих посівів», коли сходи з’являються тільки наступної весни.
Догляд за молодими сіянцями і дорослими рослинами полягає в боротьбі з бур’янами, поливі в посушливі періоди вегетації. При пересаджуванні рослини необхідно викопувати з найменшими втратами кореневої системи. І краще не підсушувати корені, бо це може негативно позначитися на приживлюваності рослин, які пересаджують.
В. Меженський, кандидат сільськогосподарських наук
