Отже, що ж мають знати господарі, аби їхнє куряче господарство було здоровим і давало поживне м’ясо та багато й великих яєць? Ще раз зауважимо, практикою, а це надзвичайно велика школа й наука в нашому житті, доведено, якщо утримувати курей у новому пташнику, то навіть перші особини, яких господар оселяє до цього приміщення, принесуть йому більше яєць і самі будуть здоровіші та за своєю масою більші, ніж ті, котрі утримуються в цьому приміщенні після перших його поселенців.
А чому так стається? А тому, що в приміщенні, в якому тривалий час утримуються кури, накопичується пил, шкідливі мікроорганізми та хімічні сполуки й саме вони є одними з тих негативних чинників, які затримують ріст птиці, її розвиток, продуктивність та знижують стійкість організму.
А звідси випливає, скільки наші деякі господарі затрачають зайвої праці на розведення курей, які роками утримують в одних і тих же хлівах, де утримуються свині та корови, скільки витрачається зайвих кормів, щоб мати належної маси курку та й ще, аби вона несла бажані яйця.
А для кращого сприйняття нашого матеріалу, ми його означили окремими складовими, які сприяють, коли їх правильно та сумлінно дотримуватися під час вирощування птиці, то кожна курка незалежно від породи та кількості у пташниках чи в інших приміщеннях, добре розвиватиметься і приноситиме господареві багато яєць і задовільнятиме його своєю масою.
Отже, господар у своїй роботі має суворо дотримуватися встановлених термінів міжциклових профілактичних перерв.
За підлогового утримання усіх видів дорослої птиці та ремонтного молодняку понад 9 тижнів тривалість такої перерви повинна становити 4 тижні, а за кліткового — 3. За цих умов приміщення після всіх заходів з технології санації у чистому стані мають «відпочивати» не менше, ніж 5—7 діб.
І далі. Кожний птахівник має достеменно знати, які породи курей він тримає. Чому? А тому, що в курей яєчних порід уже наступного року їхня несучість знижується на п’ятнадцять (!) відсотків, а в курей м’ясних порід за цей же період — аж на 25%!
То що ж цього випливає? А те, що «робочу» курку, яка має лише нести яйця, господареві невигідно тримати більше року. А відтак — аби годівлю не викидати марно на «ялових» несучок та не затрачати свою працю, навіть і малі стада необхідно постійно омолоджувати. І, зрозуміло, це доцільніше робити рано навесні.
Відомо, що і на курей нападають усілякі болячки. То що ж потрібно знати й робити птахівникам, щоб запобігти цьому лихові? У профілактичний період приміщення, у яких утримується птиця, піддавати санації, тобто оздоровлюватити їх.
Як це робити?
Ретельно чистити та мити водою усі внутрішні та зовнішні поверхні, обладнання, апаратуру, каналізаційні та вентиляційні канали від забруднень: гною, підстилки, пилу, залишків годівлі.
- робити профілактичну дезінфекцію приміщень та обладнання;
- дезінсекцію та дезакаризацію (знищення комах та кліщів), дезінвацію (знищення яєць та личинок гельмінтів та кокцидій), дератизацію (викорінювання шкідливих гризунів — домових мишей, сірого та чорного щура);
- очищення та дезінфекцію прилеглих до санованих пташників допоміжних приміщень, кормових бункерів, відстійників для стічних вод, доріг та територій.
Що ж дає така санація? Санація, яка здійснюється через певний проміжок часу, сприяє зниженню накопичення збудників заразних хвороб у навколишньому середовищі птиці й попереджає їхнє наступне поширення. Вона необхідна також для знищення умовно-патогенної мікрофлори, що неминуче накопичується у пташнику під час перебування у ньому птиці.
Однак слід враховувати, що санація окремих птахівничих об’єктів, які розташовані поряд з діючими пташниками, недостатньо дієва, оскільки просановане приміщення швидко обсіменяється мікрофлорою з сусідніх пташників. Так найефективніша одночасна санація всіх птахівничих приміщень та об’єктів, розташованих на одній території. Ось у таких умовах санацію слід робити 1 раз на рік протягом місяця. Даний захід бажано робити в теплу пору року й починати його потрібно з пташників, які розташовані з надвітряного боку щодо панівних вітрів.
У якій же послідовності під час організації санації (оздоровлення) пташників здійснюється робота?
Перший етап — видалення птиці з пташників та механічне очищення приміщень. Видаляють птицю у максимально стислі строки, годівниці та бункери вичищають від залишків корму. Потім осаджують пил у приміщеннях, розпилюючи 0,5%-вий розчин їдкого натру та 1 — 2%-вий розчин кальцинованої соди і залишають їх зачиненими не менш ніж 3 години. Не забудьте на час обробки приміщення аерозолями та рідинами вимкнути електрику. Гній та використаний підстилковий матеріал вивозять до спеціально відведених місць для біотермічної обробки. Під час перевезення кузов транспортного засобу накривають брезентом чи іншим матеріалом.
Вентилятори, світильники, пульти керування також очищають від пилу, протирають їх 5%-вим розчином фенолу чи 5%-вим розчином фенольного креоліну. Після цього їх накривають поліетиленовою плівкою. Калориферні установи обробляють струменем стислого повітря.
Птахівники! Не забудьте також про очищення зовнішніх стін пташників від пилу, що в значних кількостях накраплюється навколо вентиляторів, працюючих на викид.
Територію поряд з пташниками також ретельно прибирають, скошують траву й вивозять її до гноєсховища.
У підсумку після механічного очищення пташника кількість залишкових забруднень у ньому не повинна перевищувати 17 — 20 г на 1 м2.
Другий етап — миття пташника та обладнання. Перед миттям забруднені поверхні пташника та встановлене в ньому обладнання зрошують гарячим розчином (70°С) 2%-вим розчином ДЕМПу, 2%-вим розчином кальцинованої соди, чи 1% — им розчином їдкого натру. Після цього витримують 1 годину. Потім приміщення та обладнання миють водою за допомогою високонапірних насосів (без підігріву чи з підігрівом води).
Послідовність мийки така:
- за напідлогового утримання птиці: стелю, повітроводи, калориферне устаткування, стіни, годівниці, напувалки, кормові бункери та наприкінці — підлогу;
- за утримання птиці в клітках: стелю, повітроводи, калориферне устаткування, кліткове обладнання, кормові бункери, стіни та підлогу;
- зовнішні поверхні стін та дах (за температури зовнішнього повітря не нижче 10 °С.
Контроль за чистотою поверхні приміщень та обладнання здійснюють візуально й шляхом контрольних змивів. Змиви повинні бути відносно прозорі.
Що роблять після цього? Після миття роблять поточний ремонт приміщення, а також ремонт та наладку обладнання.
Третій етап — волога дезінфекція. Її роблять у тій же послідовності, що й миття (див. вище). Для цієї мети використовують 2-3%-ий розчин їдкого натру, 5-10%-ий розчин кальцинованої соди, 3-7%-вий розчин каустифікованої содо-поташної суміші, 3—5%-ву емульсію креоліну, 4%-ву емульсію ксилонафту та ін. У гарячому вигляді ці розчини мають вищу активність, тому їхня температура має бути не нижче 70°С. У звичайному вигляді використовують 20%-ве щойно гашене вапно, 3%-вий розчин формальдегіду, розчин хлорного вапна (вміст 3% активного хлору), висвітлений розчин хлорного вапна (вміст 2% активного хлору), лужний розчин формаліну (вміст 3% формаліну та 3% їдкого натру).
Дезрозчини витрачають з розрахунку 0,5 — 1 на 1 м поверхні, що обробляють. Не забудьте, шановні господарі, паралельно з дезінфекцією внутрішніх поверхонь та обладнання зробити дезінфекцію зовнішніх стін пташника та території на відстані 10 м від стін. Внутрішні поверхні стін і стелі в пташнику двічі білять 20% — им щойно гашеним вапном. Бажано до вапна додати 0,5% лугу. Зовнішні поверхні стін пташника білять 1 раз на рік у теплу пору року. Ґрунт навколо приміщень обробляють 3% — им розчином їдкого натру з розрахунку 3-4 л на 1 м2 площі. Потім засипають її гашеним вапном (2 кг на 1 м2) та дискують.
За надпідлогового утримання птиці після вологої дезінфекції та побілки стелі й стін на суху підлогу пташника попередньо засипають гашене вапно (0,5 кг на 1 м2) та підстилочний матеріал ( вологість не більше 25%) для бройлерів шаром не менше 5-7 см й для дорослої птиці — не менш 15 см.
Однак варто зауважити й на те, що одна волога дезінфекція не забезпечує надійного знезараження приміщення. Тому після неї пташники обробляють аерозолями формаліну.
Четвертий етап — аерозольна дезінфекція. Перед цим обов’язково приміщення герметизують. Дезречовину до приміщення вводять з навітряного боку через 2—3 вікна чи ворота пташника за допомогою аерозольних гене-раторів. Витрата 35—40%-вого
розчину формальдегіду 20 мл на 1 м3. Температура у приміщенні має бути не нижче 15°С, відносна вологість — 60-80%. Оброблене аерозолями приміщення витримують протягом 24 годин, потім провітрюють (експозиція 12 годин). Залишки формаліну нейтралізують розчином аміаку з розрахунку 1 частина аміаку на 2 частини формальдегіду. Через 12 годин після аерозольної дезінфекції обов’язково здійснюють контроль якості дезінфекції.
У ветеринарній практиці загальноприйнятий контроль якості дезінфекції ґрунтується на обліку наявності санітарно-показникових мікроорганізмів. Його здійснюють шляхом відбору проб повітря та проб змивів за допомогою ватних і марлевих тампонів.
Якість дезінфекції перевіряють виявленням кишкової палички. Якщо кишкову паличку виділяють із проб повітря чи проб, узятих з поверхонь чи обладнання пташника, то дезінфекцію повторюють.
Дератизацією систематично передбачені профілактичні й винищувальні заходи боротьби з гризунами, оскільки вони є поширювачами заразних та інвазійних хвороб, небезпечних для людини, тварин та птиці. До роботи з дератизації допускаються особи, що набули спеціальної підготовки з роботи з пестицидами.
Заходи особистої профілактики. Особи, що здійснюють дезінфекцію з використанням 40%-вого формальдегіду чи хлораміну, повинні дотримуватися правил особистої гігієни та працювати у спецодязі й у протигазах. Маски протигазів та гумовий одяг (рукавички, чоботи) необхідно щодня після роботи мити теплою водою, комбінезони та халати раз на тиждень прати та дезінфікувати.
Палити та їсти під час роботи з дезречовинами забороняється. Після роботи обличчя та руки слід вимити теплою водою з милом. Дезінфікуючі засоби слід зберігати у спеціальній коморі, ізольованій від інших робочих приміщень.
Після закінчення роботи треба усім чітко усвідомити, що для поліпшення здоров’я птиці окрім тут згаданих загальних ветеринарно-санітарних заходів, обов’язково необхідно здійснювати такі заходи — вакцинацію та діагностичні дослідження птиці з урахуванням епізоотичних обставин господарства та навколишніх населених пунктів.
П.І. Івашков, П.А. Нарожний
