Петрушка: корисні властивості та агротехніка


Ця пряносмакова рослина відома з давніх-давен. Зараз, відколи науковці дослідили всі складові петрушки, її роль і вплив на життєдіяльність людського організму, важко переоцінити. Та спершу про культуру петрушки.

Сіють петрушку здебільшого навесні (хоча можна й влітку та восени), коли грунт прогріється до 6-8°С. Грядку влаштовують на осонні, проте петрушка непогано росте і в напівзатінку. Грунт ретельно і глибоко обробляють, вносять перегній та мінеральні добрива, зокрема азотні. Насіння загортають на глибину 1,5-2 см. Відстань між рядками – 15-20 см, а між рослинами – 10-12 см.

Сходи петрушки з’являються через місяць — півтора. А щоб прискорити їхню появу, насіння слід замочити й прокільчувати за кімнатної температури. Далі рослини прополюють та проріджують, підживлюють. Міжряддя розпушують, знищують бур’яни. В спекотну погоду петрушку краще полити підігрітою на сонці водою з лійки з розсікачем, поки рослини слабкі.

У перший рік вегетації петрушка утворює розетку листка, стебло, квітки і насіння формуються на другий рік росту. А, щоб отримати багато зелені восени та навесні, петрушку сіють наприкінці червня та в листопаді, і під зиму.


До грунтових умов ця культура невибаглива. Краще росте на глибокогумусному чорноземі, хоча вдається й на глинистих грунтах, на супісках та суглинках. Кмітливі городники практикують змішані й ущільнені посіви петрушки та щавлю або кропу. А ось з морквою петрушка не вдається. Досить дорідною виростає тоді, коли рослина проросла самосівом.

Сорти і види

У культурі петрушки відомо три види: коренева, листкова і кучерява. Коренева петрушка має конічні або округлі коренеплоди і невеличку розетку листка, а листкова — більш розгалужений коренеплід і досить велику (до 50—60 листків) розетку. Кучерява петрушка відрізняється переважно формою листка, але розетка у неї менша.

Найбільш поширені сорти петрушки — Бордовицька, Звичайна листкова та Листкова кучерява, Урожайна і Цукрова. У нас, на Поділлі, переважає Звичайна листкова. Це — випробуваний урожайний сорт, хоча непогано вдається також Листкова кучерява. У перерахунку на гектар петрушка дає до 150 ц коренеплодів та до 120 ц листя за умови вчасного його збирання.

Цінність петрушки

Коренеплоди і листя петрушки багаті на вітаміни, мікроелементи тощо. Особливо багато вітамінів у молодій зелені. Скажімо, у 100 г сирої маси міститься до 300 мг вітаміну С і майже 20 мг провітаміну А. У коренеплодах і листках є каротин, мінеральні солі, ефірна олія. Калію плоди петрушки нагромаджують більше 1000 мг/%, кальцію — 330 мг%, стільки ж натрію. А ще є солі магнію, заліза, фосфору, інші мікроелементи, потрібні людському організму, які, до речі, легко засвоюються.

Варто відзначити, що за вмістом калію петрушка посідає одне з перших місць серед овочів та прянощів. Саме тому її нерідко застосовують у лікуванні різних хвороб, зокрема нирок, печінки, серцево-судинної системи та жовчнокам’яної хвороби. Петрушка, крім того, сприяє виведенню солей з організму, є профілактичним засобом проти запалення тощо.

Збирання і споживання

Здебільшого листя петрушки зрізують, а коренеплоди підкопують і споживають у міру потреби. А те листя, яке наростає, щоб не постаріло й не пожовкло, зривають, подрібнюють і сушать.

Існує й інший спосіб збирання петрушки та заготівлі її про запас. Відомо, що вона досить швидко відростає, коли розетку обрізати чи обірвати повністю. Нові молоді рослини наростуть через місяць, а то й швидше. Вже через тиждень розетка вкрита зеленими листочками.

Таким чином, упродовж вегетації петрушку можна, так би мовити, омолоджувати, причому не раз і не два, а 5 — 6 разів, до самих приморозків (петрушка витримує мороз до -4°С) і мати вдосталь якісної зелені.

У такий спосіб можна заготовляти зелень петрушки і протягом другого року її росту, якщо завчасно пасинкувати стрілки. До речі, якщо насіння не потрібне, квітконоси необхідно пасинкувати, як тільки вони з’являються. При цьому молода зелень наростає досить інтенсивно. А корінь, якщо він не струхлявіє, даватиме урожай ще й наступного року.

Тут хотілось би додати таке. Оскільки петрушка — культура холодостійка, не слід поспішати з викопуванням коренеплодів. За теплої і вологої осені вони досить добре набирають у вазі, стають соковитими, хоч менш лежкими. Але засипані піском коренеплоди непогано зберігаються, є й кращі способи зберігання.

Щодо споживання петрушки, то, крім присутності її у стравах як приправи, з коренеплодів та листя можна готувати салати, закуски тощо. Скажімо, досить смачний і корисний салат, якщо до подрібненої петрушки додати редьку, цибулю, круто зварене яйце, приправити оцтом і соняшниковою олією. Поживним і смачним буде салат з петрушки, моркви, яблук, приправлений сметаною, з додаванням цукру та лимона.

Петрушка про запас

Як щавель, кріп та інші пряносмакові рослини, петрушку на зиму можна сушити, солити, консервувати, зрештою, зберігати у свіжому вигляді і не переробленою.

Сушити доцільно як листя, так і коренеплоди, окремо або в суміші з селерою та пастернаком. Листя краще подрібнити, а коренеплоди нарізати тонкими пластинками і розстелити на картоні чи фанері (можна нанизати). Сушити слід на протязі в затінку. Порізане листя висихає за 2 — 3 погожих дні, а коренеплоди — за 5 — 6. Сушити прянощі можна також у духовці або над плитою. Зберігаються сухі приправи добре і досить довго, не втрачаючи смакових якостей та аромату.

Простіший і більш практичний спосіб заготівлі прянощів про запас — соління. Подрібнене листя петрушки, кропу, щавлю окремо або в суміші пересипають і переминають з сіллю (20 % солі до маси продукту), складають у чисті скляні банки, накривають папером і зав’язують. Зберігають такі банки навіть у кімнатних умовах, причому досить довго.

Для надійнішого й тривалого зберігання наповнені у такий спосіб банки пастеризують протягом 20 — 30 хв. і закатують їх кришками. І хоч мороки тут дещо більше, зате консервація не втрачає своєї якості протягом багатьох років.

Ще один випробуваний спосіб зберігання петрушки — дорощування. Викопані восени корені укладають в ящики, пересипають і ущільнюють землею чи піском, поливають і переносять у погріб. За умов зниженої температури і нечастих поливів петрушка добре зберігається до березня — квітня. Потім неспожиті плоди знову можна висадити в грунт і мати свіжу зелень або насіння.

Приправа на підвіконні

Як і зелень цибулі, кропу, свіжу петрушку можна вирощувати упродовж усього холодного періоду року на підвіконні. І не обов’язково з насіння. Краще пересадити в ящик з поживною сумішшю тонкі корінці, які здебільшого вибраковують, коли копають на грядці.

Пересадивши, петрушку поливають і ставлять у прохолодне місце з температурою +3 — 4°С. Коли прив’ялі листочки набрякнуть і піднімуться, ящик переносять на підвіконня, поливають, доглядають, і мають свіжу зелень петрушки для будь-якої потреби. А що страви, приправлені петрушкою, смачні, ароматні й корисні — переконувати в цьому нікого не треба.

Г.А.Скоряк





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *